Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2005 Справа N 2/211

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кочерової Н.О.,

суддів: Рибака В.В., Черкащенка М.М.,

за участю представників сторін:

від позивача - Лисенко С.В. (дов. N 5488/07 від 27.12.04 р.);

від відповідача - Топчій П.С. (дов. від 14.07.04 р.);

розглянувши матеріали касаційної скарги КП "Дирекція муніципальних ринків"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.11.2004 р.

у справі N 2/211 господарського суду Кіровоградської області

за позовом ВАТ "Кіровоградобленерго"

до КП "Дирекція муніципальних ринків"

про стягнення 11 941,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

ВАТ "Кіровоградобленерго" в особі Кіровоградської міської філії звернулось з позовом до КП "Дирекція муніципальних ринків" про стягнення 11941,38 грн. за спожиту понаднормативно електроенергію.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.09.04 у справі N 2/211 позов задоволено з підстав обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.11.04 зазначене рішення місцевого господарського суду залишено без зміни.

У поданій касаційній скарзі КП "Дирекція муніципальних ринків" просить скасувати рішення та постанову зазначених судових інстанцій та прийняти нове рішення у справі.

Як на правову підставу своїх вимог скаржник посилається на невірне застосування судовими інстанціями до спірних правовідносин сторін ч. 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) з підстав, що викладені в касаційній скарзі.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення та заперечення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши юридичну оцінку судовими інстанціями обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що було також предметом судових досліджень, наступне.

20.11.2001 між ВАТ "Кіровоградобленерго" та КП "Дирекція муніципальних ринків було укладено договір на користування електричною енергією N 701М.

Зазначеним договором визначені умови поставки електроенергії позивачеві, умови користування та її оплату.

Відповідно до п. 3.2 договору N 701М від 20.11.01 оплата за спожиту електроенергію повинна здійснюватись до 20 числа місяця перед наступним розрахунковим періодом.

А остаточний розрахунок за минулий розрахунковий період, а також розрахунки за перевитрату договірних величин електроенергії, нарахування по актам порушень при користуванні електроенергією, пеня та інші платежі, оформлені рахунками відповідачем самостійно в 5-денний строк після дати виписки рахунків.

Відповідно до п. 11 постанови КМ України від 24.03.99 N 441 ( 441-99-п ) "Про невідкладні заходи щодо стабілізації фінансового становища підприємств електроенергетичної галузі", зі змінами станом на 09.04.02, граничні величини споживання електричної енергії та потужності доводяться до споживачів, як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем.

Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору.

За підсумками місяця гранична величина споживання електричної енергії для споживання коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання.

У разі коригування для споживачів граничної величини споживання електричної енергії здійснюється відповідне коригування граничної величини споживання електричної потужності.

Скоригована гранична величина споживання електричної потужності дійсна з дня проведення коригування.

Предметом позову є несвоєчасна оплата вартості спожитої відповідачем електроенергії в лютому 2004 р.

Відповідно до п. 3.6. договору N 701М від 20.11.2001 р. відповідач у випадку перевищення договірних величин споживання електроенергії сплачує п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.

У відповідності з п. 2.1.2 укладеного договору, постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.99 N 441 ( 441-99-п ) відповідачу на лютий 2004 р. було доведено договірну величину споживання електричної енергії в обсязі 31000 кВт/год.

Фактично в лютому відповідачем, згідно з його звітом, було спожито електроенергії в обсязі 25254 кВт/год.

По факту оплати скориговано - 14098 кВт/год (повідомлення про коригування граничної величини споживання електричної енергії N 174/46 від 11.09.04, а.с. 14).

23.02.04 відповідачу було виставлено рахунок N 701М/1 на оплату вартості електроенергії, нарахованої по актам порушень при користуванні електроенергією (а.с. 11).

Строк оплати цього рахунку, згідно з п. 3.2 договору визначався п'ятиденним терміном після дати його виписки.

Строк оплати цього рахунку, згідно з умовами договору - до 01.03.04.

Але відповідач даний рахунок сплатив лише 04.03.04, про що свідчить виписка банку (а.с. 17).

Отже, відповідач, в зв'язку з цим, як встановлено попередніми інстанціями, прострочив строк оплати, встановлений договором, наслідком чого є визначення цієї кількості спожитої електроенергії як перевищення договірної величини.

Відповідно зі змістом п. 3.1. договору N 701М при розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття "розрахунковий період" і "Календарний місяць" є прирівняними. Оскільки у спірному періоді сторони проводили розрахунки за фактично спожиту електроенергію, то відповідач, відповідно зі змістом п. 3.2 договору N 701М повинен був розрахуватись за спожиту електроенергію в поточному місяці.

Остаточний розрахунок повинен був проводитись відповідно до виставлених позивачем рахунків.

Але вищезазначене свідчить про оплату відповідачем цих рахунків з запізненням, що визначає правомірність зарахування відповідачем невчасно сплаченої електроенергії як понаднормативно використану з повишеною її оплатою.

Вищевикладене свідчить про повноту встановлення судовими інстанціями обставин справи та вірне застосування до них норм матеріального права, спростовує доводи касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.11.04 у справі N 2/211 залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.