Тип: Постанова
№ 11/141
Дата: 21 квітня 2005 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.04.2005 Справа N 11/141
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.,
суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
на постанову від 23.12.2004 року Київського апеляційного господарського суду
у справі N 11/141 господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецрадіоелектроніка"
до ДПІ у Печерському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:
Оксентюк А.І. (довіреність від 10.11.2004 р. N 2)
від відповідача:
Галій Ю.М. (довіреність від 18.04.2005 р. N 5552/9/10-009)
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя - Євсіков О.О.) від 21.10.2004 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Шипко В.В., судді - Дикунська С.Я., Нечитайло О.М.) від 23.12.2004 року, по справі N 11/141 позов задоволено повністю; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва N 248/26-062/0 від 17.06.2004 року; стягнуто з відповідача на користь позивача 203,00 грн. судових витрат.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Спецрадіоелектроніка" у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, а саме: п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року N 334/94 ( 334/94-ВР ).
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток ТОВ "Спецрадіоелектроніка" при взаємовідносинах з ВАТ "Граніт" за період з 01.04.2002 року по 31.03.2004 року та на підставі Акту N 44/2611/25219533 від 15.06.2004 року, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення N 248/26-062/0 від 17.06.2004 року, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 640 500 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 64 050 грн.
Між позивачем та ВАТ "Граніт" (Росія) був укладений контракт N 3 від 27.04.1999 року, де ВАТ "Граніт" виступає продавцем, а ТОВ "Спецрадіоелектроніка" - покупцем. Відповідно до умов контракту розрахунки здійснюються шляхом попередньої оплати у розмірі 100%. Покупець здійснює авансування у розмірі 25-30% вартості контракту.
Товар надійшов на територію України відповідно до ВМД впродовж III-IV кварталів 1999 року на загальну суму 26 193 729,53 рос. руб. Перевіркою встановлено, що станом на 31.03.2004 року, згідно оборотного балансу позивача по бухгалтерському рахунку N 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками" значиться кредиторська заборгованість за поставлений товар перед ВАТ "Граніт" за отриманий товар в грудні 1999 року на загальну суму 13 693 729,53 рос. руб., що складає 2 561 959,86 грн. з урахуванням офіційного курсу російського рубля до гривні станом на 30.03.2004 року.
Підпунктом 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) передбачено, що безповоротна фінансова допомога - сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
Так, ДПІ вважає, що позивачем в порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону N 283/97 ( 283/97-ВР ) не включено суму кредиторської заборгованості до складу валового доходу згідно декларації про прибуток підприємств за І кв. 2004 року, що призвело до несплати податку на прибуток в сумі 640 500,00 грн.
Відповідно до ст. 8 Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів ( 995_002 ) (далі Конвенція) строк позовної давності встановлюється у чотири роки.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Конвенції ( 995_002 ) перебіг строку позовної давності починається від дня випадків, передбачених статтями 10, 11, 12.
Згідно п. 1 ст. 10 Конвенції ( 995_002 ) вважається, що право на позов, що випливає з порушення договору, виникає в той день, коли мало місце таке порушення.
Незважаючи на те, що від моменту поставки товару (грудень 1999 року), який на цей момент за умовами контракту мав бути стовідсотково оплачений позивачем, у IV кварталі 2003 року сплинуло чотири роки, колегія суддів відзначає наступне.
Якщо боржник до закінчення строку позовної давності у письмовій формі визнає своє зобов'язання перед кредитором, то від дня такого визнання розпочинається новий чотирирічний строк давності позову (ч. 1 ст. 20 Конвенції ( 995_002 ).
Судами встановлено, що на момент проведення перевірки і складення акту ТОВ "Спецрадіоелектроніка" надало докази визнання своєї заборгованості перед ВАТ "Граніт" до закінчення строку позовної давності, що підтверджується, зокрема листом N 119 від 19.07.2001 року. Також, сторонами укладено Додаткову угоду N 4 від 03.01.2002 року, згідно з якою строк дії контракту було продовжено до 31.12.2002 року.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо безпідставності посилання ДПІ на закінчення строку позовної давності по контракту N 3 від 27.04.1999 року, отже необґрунтованості висновків про збільшення валових доходів товариства на суму непогашеної заборгованості.
Враховуючи наведене, постанова Київського апеляційного господарського суду є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується на довільному та неправильному тлумаченні положень чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва від 24.01.2005 року N 650/9/10-009 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2004 року у справі N 11/141 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2004 року у справі N 11/141 - без змін.