Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2005 Справа N 37/104(17/168)

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.04.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Добролюбової Т.В.

суддів: Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.

за участю представників сторін

позивача - Денисенко А.С. дов. від 05.01.2005 року

відповідача - Трофімова А.В. дов. від 28.02.2005 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Юнікон ЛТД"

у справі N 37/104(17/168)

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 11.10.2004 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Юнікон ЛТД"

до

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську

Управління державного казначейства у Дніпропетровській області

Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнікон ЛТД" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську від 25.04.2003 року N 0000180824/0/9659, яким донараховано податок на прибуток в розмірі 17900,00 грн. і застосовані штрафні санкції в розмірі 895,00 грн. та про стягнення списаних з особового рахунку коштів у сумі 895,00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2003 року залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.11.2003 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнікон ЛТД" задоволений частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську N 0000180824/0/9659 від 25.04.2003 року. В стягненні з Управління державного казначейства у Дніпропетровській області коштів в сумі 895,00 грн. відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2004 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2003 року та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.11.2003 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області. Вищий господарський суд України зазначив, що попередніми судовими інстанціями не були в повній мірі досліджені обставини справи в тому числі пов'язані з порушенням позивачем підпункту 7.1.2 пункту 7.1 статті 7 Порядку складання декларацій про прибуток підприємства ( z0313-97 ), що на думку Державної податкової інспекції призвело до заниження податку на прибуток у сумі 17 900 грн. Крім того Вищий господарський суд України вказав, що у відповідності до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Натомість тягар доведення відсутності зазначеного в акті перевірки порушення за приписами підпункту 4.2.3 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону покладається на платника податків.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 19.07.2004 року (суддя Кеся Н.Б.) відмовив в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю фірми "Юнікон ЛТД". Рішення вмотивоване тим, що сума податку на прибуток, який підлягає безпосередній сплаті до бюджету після подачі декларації за рік визначається наростаючим підсумком з відрахуванням платежів, вказаних у підпункті 7.1.2 пункту 7.1 статті 7 Порядку складання декларацій про прибуток підприємства ( z0313-97 ). Згідно з актом перевірки позивач двічі помилково відніс суму податку з виплати дивідендів на зменшення суми податку на прибуток за 2002 рік. Зазначені обставини позивач не спростував, а відтак податковою інспекцією було вірно встановлено заниження позивачем суми податку на прибуток за підсумками 2002 року в розмірі 17900 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 895 грн.

За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Юнікон ЛТД" Дніпропетровський апеляційний господарський суд переглянув рішення господарського суду Дніпропетровської області і постановою від 11.10.2004 року (судді Тищик І.В., Білецька Л.М., Сизько І.А.) залишив його без змін з мотивів зазначених у судовому рішенні місцевого суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "Юнікон ЛТД" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2004 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2004 року скасувати, прийняти нове рішення, яким визнати недійсним повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську від 25.04.2003 року N 0000180824/0/9659. Свою скаргу позивач обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції невірно були застосовані норми матеріального права, а саме статті 1, 4, 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), статті 10 Закону України "Про державну податкову службу" ( 509-12 ), статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ). В касаційній скарзі позивач вказав, що він визначив і задекларував податкове зобов'язання з податку на прибуток за 2002 рік у рядку 41 Декларації ( z0313-97 ) в сумі 645,7 грн. та, відповідно, сплатив до бюджету у строки передбачені законодавством. Скаржник також зазначив, що відомості відображені в рядках 42.1-42.6 додатку "П" до Декларації, впливають на значення суми податку, що підлягає нарахуванню за особовим рахунком платника (рядок 43 Декларації), але не змінюють обчислену згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) суму "Податкового зобов'язання", раніше визначеного у рядку 41 Декларації.

Крім того позивач посилається на те, що діючим законодавством не передбачені норми, які б встановлювали відповідальність за достовірність відображення на особовому рахунку платника податків сум податків, а відтак висновки суду про наявність факту заниження податкового зобов'язання є безпідставними.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача і відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні господарського суду Дніпропетровської області та постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду у даній справі, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в місті Дніпропетровську проведено перевірку податкової звітності з податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Юнікон ЛТД" за 2002 рік. За результатам перевірки складено акт в якому зазначено, що в порушення підпункту 7.1.2 пункту 7.1 статті 7 "Порядку складання декларації про прибуток підприємства" ( z0313-97 ) позивач допустив арифметичну помилку, внаслідок якої був занижений нарахований податок на прибуток у сумі 17900 грн. На підставі зазначеного акта перевірки Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську прийняла податкове рішення-повідомлення N 0000180824/0/9659 від 25.04.2003 року, яким нарахувала позивачеві до сплати податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 17900,00 грн. і штрафні санкції у сумі 895 грн.

Визначення податкового зобов'язання наведене в пункті 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ). За приписами цього підпункту податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. В розумінні приписів пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) об'єктом оподаткування за цим Законом є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону ( 334/94-ВР );

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону ( 334/94-ВР ).

Основним документом на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору, обов'язкового платежу є саме податкова декларація (пункт 1.11 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ). Пунктом 16.15 статті 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) передбачено, що порядок ведення і складання податкових звітів, декларацій про прибуток підприємств та розрахунків податку встановлюється центральним податковим органом. Такий порядок складання декларацій про прибуток підприємства був затверджений наказом ДПА України 08.07.97 року ( z0313-97 ) із подальшими змінами (Зазначений Порядок був чинний на момент виникнення спірних правовідносин). Від правильності заповнення податкової декларації з податку на прибуток залежить правильність обліку визначених податкових зобов'язань на особовому рахунку платника податку та контроль за повнотою і своєчасністю сплати з боку контролюючого органу.

У відповідності до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Тягар доведення відсутності зазначеного в акті перевірки порушення за приписами підпункту 4.2.3 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону покладається на платника податків.

Господарські суди попередніх інстанцій при розгляді справи встановили, що позивач не спростував факт невірного заповнення податкових декларацій, та помилкового віднесення суми податку з виплати дивідендів на зменшення суми податку на прибуток до сплати, що, як наслідок, потягло за собою недоїмку. Доводи позивача в частині, що це порушення не вплинуло на розмір податку спростовуються даними особового рахунку.

Виходячи із встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, Вищий господарський суд України вважає, що місцевий та апеляційний суди, всебічно і повно дослідивши всі обставини справи, вірно застосували норми чинного податкового законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а відтак не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги позивача та скасування прийнятих у цій справі судових рішень.

З огляду на наведене та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2004 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2004 року у справі N 37/104(17/168) залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Юнікон ЛТД" - без задоволення.