Тип: Постанова
№ 17/28
Дата: 10 лютого 2005 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.02.2005 Справа N 17/28
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 21.04.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.,
суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області
на постанову від 01.07.2004 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі N 17/28
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Агротехсервіс"
до Західно-Донбаської ОДПІ в Дніпропетровській області
про зобов'язання виключити з реєстру платника податку на додану вартість з анулюванням свідоцтва
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача:
Дарій Л.Г. (довіреність від 09.02.2005 р. N 2781/10);
Марікуца О.Б. (довіреність від 22.10.2004 р. N 29048/10)
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (головуючий суддя Стрелець Т.Г.) від 04.03.2004 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Крутовських В.І., судді - Прокопенко А.Є., Дмитренко А.К.) від 01.07.2004 року, по справі N 17/28 позов задоволено повністю, зобов'язано Західно-Донбаську об'єднану державну податкову інспекцію в Дніпропетровській області виключити ВАТ "Агротехсервіс" з Реєстру платника податку на додану вартість та анулювати свідоцтво; стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі Західно-Донбаської ОДПІ в Дніпропетровській області просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ВАТ "Агротехсервіс" відмовити повністю, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, а саме: ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ), п. 25.2 Положення про реєстр платників ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 р. N 79 ( z0208-00 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 03.04.2000 р. N 208/4429.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення на касаційну скаргу представників відповідача, які підтримали викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Господарського суду Дніпропетровської області N Б26/148/02 від 17.01.2003 р. визнано банкрутом Відкрите акціонерне товариство "Агротехсервіс" м. Дніпропетровськ та відкрито ліквідаційну процедуру з призначенням ліквідатора.
ВАТ "Агротехсервіс" на підставі Положення про реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України 01.03.2000 р. N 79 ( z0208-00 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 р. за N 208/4429, з урахуванням змін, внесених згідно наказів ДПА N 170 ( z0256-00 ) від 14.04.2000 р., N 117 ( z0327-01 ) від 20.03.2001 р., N 72 ( z0210-02 ) від 14.02.2002 р. звернувся до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області з заявою від 03.10.2003 р. про виключення підприємства з Реєстру платників податку на додану вартість.
Відповідач, розглянувши вищезгадану заяву, відповів листом N 20393/10/15 від 10.10.2003 р., що вважає безпідставним виключення позивача з реєстру платників ПДВ, зазначивши при цьому, що свідоцтво про реєстрацію згідно ч. 2 п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. N 168/97 ( 168/97-ВР ) (із змінами та доповненнями) діє до дати його анулювання у випадку припинення діяльності платника податків згідно з рішенням про ліквідацію такого платника.
Суди, задовольняючи позов, виходили із того, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у боржника не можуть виникати нові зобов'язання зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Таким чином в ліквідаційній процедурі у боржника-банкрута не з'являється ніяких додаткових податкових зобов'язань, крім тих, котрі у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів відповідно до ст.ст. 14, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), тобто у боржника при продажу майна в ліквідаційній процедурі не виникає зобов'язань зі сплати податку на додану вартість.
Колегія суддів відзначає таке.
Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадку, якщо зареєстрована як платник податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.
Відповідно до п. 2 ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому управляти майном), органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута.
Якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, він вважається таким, що не має боргів, і може продовжити свою підприємницьку діяльність. Господарський суд може винести ухвалу про ліквідацію юридичної особи, що звільнилася від боргів, лише у разі, якщо в неї залишилося активів менше, ніж вимагається для її функціонування згідно із законодавством (п. 3 ст. 32 вищенаведеного Закону ( 2343-12 ).
Оскільки "відкриття ліквідаційної процедури" і "прийняття рішення про ліквідацію платника податку" не є тотожними поняттями, а Закон України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) пов'язує анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ виключно з прийняттям рішення про ліквідацію платника податку, то правових підстав для задоволення позову не вбачається.
Відповідно до статті 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 4 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Частиною 3 статті 9 цього Закону встановлено, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ). У разі ліквідації юридичної особи заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у порядку, встановленому законами України. Таким чином, порушення справи про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності не змінює його статусу платника податків, якщо він є таким відповідно до закону.
Відтак, висновок судів про те, що оскільки у ліквідаційній судовій процедурі банкрутства у платника податку не виникає зобов'язань зі сплати ПДВ, то це є підставою для виключення з Реєстру платників податку на додану вартість та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, є таким, що не ґрунтується на законі.
Крім того, предмет спору у даній справі не пов'язаний зі стягненням будь-якої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а тому недоречним є застосування судами положень статей 14, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), якими визначається поняття кредитора у справі про банкрутство, у тому числі конкурсного кредитора, встановлюються строки подачі конкурсними кредиторами до господарського суду письмових заяв з вимогами до боржника та правові наслідки неподання таких заяв у визначений строк, зазначається, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.
З огляду на наведене колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалені по справі судові акти і прийняти рішення по справі про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 2 ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Західно-Донбаської ОДПІ в Дніпропетровській області від 30.07.2004 року N 20218/5/10-030 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.07.2004 року у справі N 17/28 задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2004 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.07.2004 року у справі N 17/28 - скасувати.
В позові відмовити.