Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2004 Справа N 11/14

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 18.11.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

М. Остапенка (головуючого),

суддів: Є. Борденюк, В. Харченка

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Миколаївський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот"

на постанову від 02.06.2004 Одеського апеляційного господарського суду

у справі N 11/14

за позовом ДП "Миколаївський річковий порт" АСК "Укррічфлот"

до ТОВ Морського агентства "Гідротранс"

третя особа Державне підприємство "Дніпро-Бузький морський торговельний порт"

про стягнення 27 655,32 дол. США

В судове засідання прибули представники сторін:

позивача Кисляк І.М. (дов. від 20.09.2004), Курбанов Р.А., Куріленко О.В. (дов. від 17.02.2004)

відповідача Панченко С.В. (дов. від 01.07.2004)

3-ої особи Опанюк Д. Г. (дов. від 21.09.2004)

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України ВСТАНОВИВ:

4 січня 2003 року сторони уклали договір N 3/6 на агентування суден. Пунктом 1.3 договору сторони встановили, що предметом договору є виконання послуг з комплексного обслуговування суден, що агентуються агентом, технічними засобами порту за наступними видами: збір підсланевих вод, промасленої вітоши, сухого сміття, харчових відходів, збір відпрацьованих масел, фекальних стоків, забезпечення питною водою та електроенергією, катерне обслуговування. Пунктом 3.1 договору сторони узгодили обов'язок порту щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти рахунки на оплату портових зборів.

Пунктом 3.2 договору його учасники зафіксували обов'язок агента після стоянки сплачувати порту обов'язкові портові збори (корабельний, причальний, швартовий, якірний). Цим же пунктом договору зазначені підстави для застосування штрафів за надані послуги та підстави стягнення портових зборів з суден, що обробляються на рейді порту - постанова Кабінету Міністрів України N 1544 ( 1544-2000-п ) від 12.10.2000 та наказ Міністерства транспорту України N 711 ( z0005-01 ) від 15.12.2000 з додатками та змінами відповідно до наказу Мінтрансу N 915 ( v0915361-02 ) від 24.12.2002.

28.11.2003 портом виставлені агенту рахунки на оплату портових зборів, передбачених договором, з наданих іноземним судном послуг. Рахунки оплачені частково. Агентом не оплачені рахунки корабельного збору у сумі 25719,49 дол. США та адміністративного збору у сумі 1935,87 дол. США з підстав відсутності правового обґрунтування для їх оплати.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.04.2004 (суддя К. Василяка) у позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 N 1544 ( 1544-2000-п ) "Про портові збори" затверджене Положення про портові збори, яким встановлений розмір портових зборів, порядок обліку та використання коштів від портових зборів.

Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2003 рік" ( 380-15 ) адміністративний збір направляється в доходну частину бюджету України.

Відсутність норми права, за якою позивач має обов'язок стягувати адміністративний збір з подальшим його перерахуванням до бюджету, є підставою для відмови у позові про стягнення адміністративного збору.

Корабельний збір сплачується за кожний вхід у порт і вихід із нього за встановленими Положенням про портові збори ( 1544-2000-п ) ставками.

У зазначеному Положенні ( 1544-2000-п ) відсутній Миколаївський річковий порт, як порт, якому встановлено ставку корабельного збору та право його стягувати.

Законодавчими актами України не врегульоване питання справляння портових зборів при обслуговуванні суден у річкових портах України.

Зважаючи, що відповідно до Положення про портові збори ( 1544-2000-п ) кошти від корабельного збору справляються на очистку акваторії порту від намулювання, витрати на суднопідйом і підводно-технічні роботи по акваторії порту, витрати на утримання засобів навігаційного захисту акваторії порту, витрати на ремонт огороджувальних споруд та на утримання персоналу портів, який здійснює технічний нагляд за експлуатацією гідротехнічних споруд, а до компетенції позивача виконання зазначених робіт не відноситься, відсутні підстави для задоволення позову про стягнення корабельного збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2004 (колегія суддів: М. Мирошниченко, В. Беляновський, В. Шевченко) рішення у справі залишене без змін з тих же мотивів.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами при вирішенні спору норм матеріального права, що призвело до неправомірної відмови у позові.

Позивач вважає, що наказом Міністерства транспорту України N 915 ( v0915361-02 ) від 24.12.2002 "Про впорядкування справляння і використання портових зборів" надане йому право на справляння корабельного та адміністративного зборів на підставі укладеного з агентом договору.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, виходячи з такого.

Спір, що виник між річковим портом та агентством, стосується правовідносин з справляння портових зборів при обслуговуванні суден, які плавають під іноземними прапорами. Законами України не передбачене справляння портових зборів у річкових портах України.

Кодекс торговельного мореплавства ( 176/95-ВР ) статтею 84 якого встановлені портові збори, не розповсюджується на річкові порти.

Міністерство транспорту України наказом N 915 ( v0915361-02 ) від 24.12.2002 погодилося про доцільність, до розробки і затвердження нормативних актів, які регулюють порядок справляння портових зборів з судновласників у річкових портах України, прийняття за основу рівня ставок і плат, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 N 1544 ( 1544-2000-п ) при справлянні портових зборів з суден, які обробляються на рейді Миколаївського річкового порту, на підставі окремих договорів між портом та судновласником або його агентом.

04.01.2003 між сторонами у справі укладений договір N 3/6 на агентування суден. За умовами цього договору агент зобов'язується сплачувати порту обов'язкові портові збори (п. 3.2 договору), справляння яких здійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України N 1544 ( 1544-2000-п ) від 12.10.2000 та наказу Міністерства транспорту України N 915 ( v0915361-02 ) від 24.12.2002.

Постановою Кабінету Міністрів N 1544 ( 1544-2000-п ) від 12.10.2000 затверджене Положення про портові збори, відповідно до вимог Кодексу торговельного мореплавства України ( 176/95-ВР ).

Положення про портові збори ( 1544-2000-п ) містить характеристики наданих морськими портами послуг, які є підставою для справляння, встановлених державою портових зборів. Зважаючи на цільове призначення портових зборів, які використовуються для реалізації функцій морських портів, крім адміністративного, який перераховується до Державного бюджету, встановлення портових зборів є способом реалізації державою цінової політики в цій галузі.

Надання річковими портами аналогічних послуг з обслуговування суден, може бути підставою для справляння плати за такі послуги, а виходячи з відсутності законодавчого регулювання цього питання, плата за надані послуги визначається за погодженням сторін, про що зазначено у наказі Міністерства транспорту України N 915 ( v0915361-02 ) від 24.12.2002. І лише розмір плати за надані послуги обмежується наказом ставками, визначеними постановою Кабінету Міністрів України N 1544 ( 1544-2000-п ) від 12.10.2000.

Отже, морські портові збори справляються відповідно до закону при настанні певної події, а передбачені договором річкові портові збори - при фактичному наданні послуг.

Так як адміністративний портовий збір, який справляється до Державного бюджету, може встановлюватися лише законами України, правових підстав у річкового порту для стягнення з агента судна адміністративного портового збору, не вбачається.

Відсутні підстави і для стягнення з агента судна на користь річкового порту корабельного збору, який за умовами договору визначений як обов'язковий платіж.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Миколаївський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" залишити без задоволення.

Постанову від 02.06.2004 Одеського апеляційного господарського суду у справі N 11/14 залишити без зміни.