Тип: Постанова
№ 42/325-04
Дата: 01 березня 2005 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.03.2005 Справа N 42/325-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 23.05.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Удовиченко О.С., суддів: Грека Б.М., Ткаченко Н.Г., розглянувши касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення господарського суду Харківської області від 16.09.2004 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2004 р. у справі N 42/325-04 господарського суду Харківської області за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ "Агрофірма ім. Гагаріна" про стягнення 8013,69 грн., в судове засідання представники сторін не з'явились, ВСТАНОВИВ:
Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Агрофірма ім. Гагаріна" про стягнення 8013,69 грн. штрафних санкцій за нестворені у 2003 році робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.09.2004 р. у справі N 42/325-04 (суддя Яризько В.О.) в позові відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2004 р. (судді: Демченко В.О. - головуючий, Такмаков Ю.В., Барбашова С.В.) рішення господарського суду Харківської області від 16.09.2004 р. залишено без змін.
Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Вищого господарського суду України з касаційної скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 16.09.2004 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2004 р. скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень не були досліджені всі обставини справи, які мають значення по справі, внаслідок чого неправильно застосовано норми матеріального права.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" N 875-XII ( 875-12 ) від 21.03.91 р. зобов'язує підприємства всіх форм власності створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної кількості робочих місць на підприємстві. Судами попередніх інстанцій встановлено, що норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів для ТОВ "Агрофірма ім. Гагаріна" становить 9 робочих місць (відповідно до середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу 219 осіб). Фактично на підприємстві працювало 6 інвалідів.
У випадку невиконання ст. 19 вказаного Закону ( 875-12 ), відповідно до Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. N 1767 ( 1767-2001-п ), підприємство зобов'язано сплачувати штрафні санкції до відділень Фонду соціального захисту інвалідів.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ), працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів (далі - органи працевлаштування інвалідів).
Аналіз зазначених положень Закону ( 875-12 ) про захист інвалідів дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 цього Закону. Це підтверджується і змістом абзацу другого пункту третього Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 1434 ( 1434-2002-п ) від 26 вересня 2002 року), згідно з яким, завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також підпункту 3 пункту 4 та підпункту 3 пункту 5 цього Положення, якими Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем надані докази вжиття залежних від нього заходів для працевлаштування інвалідів, а саме: лист N 19 від 18.02.2003 р. до Шелудьківської сільської ради, в якому відповідач просив направити на підприємство інвалідів для працевлаштування, відповідь Шелудьківської сільської ради N 02-14/108 від 09.09.2004 р. стосовно того, що інваліди протягом 2003 р. з питання працевлаштування на підприємствах та установах району не звертались.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач звертався до кожного з 5 інвалідів, згідно з наданим Шелудьківською сільською радою списку інвалідів, що проживають в місці знаходження відповідача, і що вказані інваліди відмовились від запропонованої роботи.
Таким чином, відповідач не міг виконати свій обов'язок по створенню робочих місць, оскільки інваліди не направлялись для працевлаштування до відповідача та безпосередньо з заявами про працевлаштування не звертались.
За таких обставин, колегія Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані рішення та постанова винесені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 16.09.2004 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2004 р. у справі N 42/325-04 залишити без змін.