Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2005 Справа N 29/301

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Добролюбової Т.В.

суддів: Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

на постанову від 30 листопада 2004 р. Київського апеляційного Господарського суду

за позовом Державне підприємство "Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості "МАСМА"

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 19.03.04 N 0000702340/0/00149943 та від 13.04.04 N 0000702340/1/00149943

в судовому засіданні взяли участь представники сторін:

від позивача: Куцак А.П. дор. від 15.11.04 N 5/1-1486, Куцак Л.Г. дор. від 15.11.04 N 5/1-1490, Писанський В.О. дор. від 15.11.04 N 5/1-1487, Філь О.А. дор. від 15.11.04 N 5/1-1488.

від відповідача: Туровська К.В. дов. від 17.02.05 N 665/9/10-025.

Державним підприємством "Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості "МАСМА" у червні 2004 р. заявлений позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 19.03.04 N 0000702340/0/00149943 та від 13.04.04 N 0000702340/1/00149943, якими позивачеві донараховано 210500 грн. податку на землю та 210500 грн. штрафних санкцій за несплату донарахованої суми податку. Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю донарахування позивачеві земельного податку, з огляду на те, що він відповідно до приписів пункту 4 статті 12 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) звільнений від сплати податку на землю.

Рішенням господарського суду м. Києва від 20 вересня 2004 р., ухваленим суддею Усатенко І.В., позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 19.03.04 N 0000702340/0/00149943 та від 13.04.04 N 0000702340/1/00149943 задоволені в повному обсязі. Рішення господарського суду вмотивоване тим, що донарахування позивачеві податку на землю є неправомірним з огляду на вимоги пункту 4 статті 12 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ), оскільки Державне підприємство "Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості "МАСМА" є науковою установою, а тому упродовж 2002-2003 років був звільнений від сплати податку на землю.

Київський апеляційний господарський суд у складі: головуючого Новікова М.М., суддів Мартюк А.І., Мачульського Г.М. постановою від 30 листопада 2004 р. залишив перевірене рішення Господарського суду м. Києва без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва без задоволення.

Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва вважає, що рішення і постанова апеляційного господарського суду прийняті з порушенням матеріального права. Просить Вищий господарський суд України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному порядку, скасувати рішення і постанову у справі, та прийняти нове рішення, яким позивачеві відмовити у задоволенні його позовних вимог. Податкова служба обґрунтовує касаційну скаргу приписами статті 2 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ), відповідно до вимог якої використання землі в Україні є платним. При цьому звертає увагу суду на те, що оскільки позивач включений до Державного реєстру наукових установ 25.11.2003 та 28.04.2004 отримав Свідоцтво серії НГ N 00514 про внесення до Державного реєстру наукових установ, то упродовж 2002-2003 років він повинен був сплачувати земельний податок на загальних підставах. На думку заявника підприємство занизило податок на землю упродовж 2002-2003 років, а тому висновок господарського суду про відсутність підстав для донарахування податку на землю з посиланням на приписи пункту 4 статті 12 Закону України "Про плату за землю" вважає помилковим.

Від Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості "МАСМА" судом отримано відзив на касаційну скаргу, про залишення без змін судових актів у справі.

Переглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки Київським апеляційним господарським судом, Вищий господарський суд України відзначає наступне.

Господарськими місцевим і апеляційним судами встановлено, що податковими повідомленнями-рішеннями Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 19.03.04 N 0000702340/0/00149943 та від 13.04.04 N 0000702340/1/00149943 Державному підприємству "Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості "МАСМА" донараховано 210500 грн. податку на землю та 210500 грн. штрафних санкцій за несплату донарахованої суми податку. Оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта перевірки від 17.03.2004 N 225-23/10, у якому відбито заниження позивачем податку на землю у розмірі 210500 грн., в тому числі за 2002 рік - 109425 грн., 2003 рік - 101075 грн. Водночас судами встановлено і підтверджується матеріалами справи, що Державне підприємство "Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості "МАСМА" є науковою установою, що створена з метою здійснення наукової (науково-технічної) діяльності у галузі нафтопереробки та нафтохімії (пункт 2.1 Статуту); основним видом діяльності за КВЕД є 73.10.0 "Дослідження та розробка в галузі природничих та технічних наук" (згідно Довідки N 14400/03 на 51 аркуші справи). Науково-технічна діяльність Українського науково-дослідного інституту нафтопереробної промисловості "МАСМА" за 2002 рік становила 85%, за 2003 рік - 86,7%.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) в редакції Закону від 19 вересня 1996 року за N 378/96-ВР ( 378/96-ВР ) (із змінами і доповненнями), який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, пільги щодо оподаткування, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку. Статтею 1 цього Закону визначено, що термін податок вживається в значенні: обов'язковий платіж, який справляється з юридичних і фізичних осіб за використання земельних ділянок. У розділі 5 Закону України "Про плату за землю" містяться положення, які регулюють відносини з надання пільг щодо плати за землю. Зокрема приписами пункту 4 статті 12 зазначеного Закону передбачено, що від земельного податку звільняються вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури і спорту, спортивні споруди, що використовуються ними за цільовим призначенням. Тобто право надання пільги по сплаті земельного податку пов'язано з двома обставинами: належність позивача до закладу науки та цільове використання ним земельної ділянки. Факт належності позивача до закладів науки упродовж 2002-2003 років встановлений судами першої та апеляційної інстанції. Також судами встановлено факт цільового використання земельної ділянки, що не заперечується відповідачем. Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанції. До юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин відхилених господарським судом при розгляді спору.

За таких встановлених обставин справи судами правильно застосований припис статті 12 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ). Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги податкової інспекції про помилковість застосування позивачем передбачених цією статтею норм.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржених податкових повідомлень-рішень. За таких обставин, переглянуті рішення і постанова у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду м. Києва від 20.09.2004 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2004 року у справі N 29/301 залишити без змін.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва - без задоволення.