Тип: Постанова
№ 25/290
Дата: 16 березня 2005 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.03.2005 Справа N 25/290
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.04.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравчука Г.А.
суддів: Савенко Г.В., Грейц К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва
на постанову Київского апеляційного господарського суду від 20.12.2004 р.
у справі 25/290 господарського суду м. Києва
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РАСТ ТРЕЙДІНГ"
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача Ганькевич В.В. дов. N 1/03 від 01.03.2005 р., Гальчук Л.В. дов. N 17/12 від 17.12.2004 р.
відповідача Конограй В.В. дов. б/н, від 15.10.2004 р., Бочаров І.С. дов. N 30, від 03.03.2004 р.
ВСТАНОВИВ:
У липні 2004 р. товариство з обмеженою відповідальністю "РАСТ ТРЕЙДІНГ" (далі - Товариство) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі - Інспекція) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 12.07.2004 р. N 00722303/0 в частині:
- донарахування сум податку на прибуток в розмірі 256 468,25 грн. та штрафних санкцій у розмірі 128 234,13 грн. на загальну суму 384 702,38 грн.,
- донарахування сум податку на прибуток у розмірі 246 768,20 грн. та штрафних санкцій у розмірі 123 384,10 грн. на загальну суму 370 152,30 грн.,
- донарахування сум податку на прибуток у розмірі 600 грн. та штрафних санкцій у розмірі 300 грн. на загальну суму 900 грн.,
- донарахування сум податку на прибуток у розмірі 57 553,55 грн. та штрафних санкцій у розмірі 11 821,27 грн. на загальну суму 69 374,82 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 20.10.2004 р. позовні вимоги задоволено повністю: податкове повідомлення-рішення Інспекції від 12.07.2004 р. N 000722303/0 визнано недійсним.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2004 р. вище зазначене рішення залишено без змін.
Інспекція звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2004 р., в якій просить вказану постанову скасувати та відмовити Товариству в задоволенні позовних вимог, мотивуючи свої вимоги тим, що господарські суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), на підставі яких було прийнято оспорюване повідомлення-рішення, а саме:
п."е" пп.7.2.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), п.5.1, пп.5.2.14 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ). Крім того, Інспекція у касаційній скарзі посилається також на порушення Київським апеляційним господарським судом частини п'ятої ст. 42, частини другої ст. 43, ст. 104 та п.7 частини другої ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ).
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність їх юридичної оцінки і застосування судами апеляційної та першої інстанцій норм матеріального та процесуального права в ухвалених ними рішеннях, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Інспекції задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій при вирішенні спору встановлено, що у 2004 р. Інспекцією було проведено планову документальну перевірку дотримання Товариством вимог податкового та валютного законодавства за період з 23.04.2001 р. по 01.01.2004 р., за результатами якої було складено акт N 84/23-03/31357665 від 12.07.2004 р. В акті перевірки ревізорами-інспекторами було встановлено:
- заниження валових доходів за 2 квартал 2001 року на 854,9 тис. грн. на вартість отриманих від ТОВ"РАСТ" цінних паперів за актом приймання передачі до розподільчого балансу чим порушено п.4.1.6 ст. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР );
- заниження валових доходів за 4 квартал 2001 року на суму 2,0 тис. грн., яка надійшла від ВАТ "Завод Іллічівський" в погашення дебіторської заборгованості, переданій товариств "Київ-РАСТ" від ТОВ "РАСТ" за розподільчим балансом, чим порушено п.11.3.1 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР );
- порушення п.7.6.1 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) при визначенні фінансового результату за операціями з цінними паперами, одержаними від ТОВ "РАСТ" за розподільчим балансом, а саме: товариством "Київ-РАСТ" враховані витрати на придбання, що призвело до заниження валових доходів на загальну суму 832,3 тис. грн.:
за 3 кв. 2001 р. на 2,4 тис. грн.,
за 4 кв. 2001 р. на 240,0 тис. грн.,
за 2 кв. 2002 р. на 109,5 тис. грн.,
за 3 кв. 2002 р. на 29,6 тис. грн.,
за 4 кв. 2002 р. на 446,6 тис. грн.,
за 1 кв. 2003 р. на 4,2 тис. грн.;
За вказаними епізодами встановлено заниження оподатковуваного прибутку на суму 1689,2 тис. грн. (854,9 + 2,0 + 832,3). Враховуючи від'ємне значення оподаткування, задеклароване підприємством за період з 23.04.2001 р. по 01.01.2004 р. в розмірі 148,7 тис. грн., заниження оподатковуваного прибутку встановлено в розмірі 1540,5 тис. грн. (1689,2 - 148,7) і донараховано податку на прибуток в розмірі 462,15 тис. грн. (1540,5 х 30%).
Як випливає з акту N 84/23-03/31357665 від 12.07.2004 р., ТОВ "РАСТ-Трейдінг" на суму вартості послуг по охороні врожаю 2003 року, наданих підприємством "Альфа-Схід", зависило валові витрати за 3 кв. 2003 р. на 156,6 тис. грн. і за 4 кв. 2003 р. на 129,6 тис. грн., чим порушило вимоги п.5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 283/97-ВР ( 283/97-ВР ).
Крім того, перевіряючими, за результатами планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "РАСТ-Трейдінг" за період з 23.04.2001 р. по 01.01.2004 р. (акт N 84/23-03/31357665 від 12.07.2004 р.) також було встановлено, що:
- до податкового кредиту віднесені суми ПДВ по податковій накладній N 29 від 17.11.03 р. сплачені у складі вартості об'єкту незавершеного виробництва в розмірі 38,91 тис. грн., чим порушено п.7.4.1 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (за жовтень 2003 р. - 38,91 тис. грн.);
- товариством включено до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 671,98 тис. грн. по податкових накладних N 27, N 28 та N 30 від 21.10.2003 р., де не зазначена номенклатура поставки товарів (робіт, послуг), а також суми ПДВ в розмірі 60,33 тис. грн. по податкових накладних N 121917 від 19.12.2003 р. і N 121208 від 11.12.2003 р., в яких замість номенклатури поставки товарів ( робіт, послуг) зазначено "авансовий платіж" (за жовтень 2003 р. на 671,98 тис. грн. та грудень 2003 р. - 60,33 тис. грн.), чим порушено п.7.2.1 ст. 7 Закону України N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) від 03.04.97 р. "Про податок на додану вартість".
- За результатами перевірки встановлено завищення податкового кредиту по ПДВ на 771,22 тис. грн. (671,98 + 60,33 + 38,91).
На підставі вказаного акту Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення від 12.07.2004 р. N 00722303/0, яким Товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 826 142,00 грн., у тому числі 562 065,00 грн. - основний платіж та 264 077 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Визначення Товариству вказаної суми податкового зобов'язання здійснено Інспекцією згідно пп.4.1.1 та пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5, п."е" пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7, пп.11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування підприємств" ( 334/94-ВР ).
Господарським судом м. Києва, за клопотанням Товариства від 30.07.2004 р. (а.с. N 74), ухвалою від 05.08.2004 р. (а.с. N 80) було призначено судово-бухгалтерську експертизу, і доручено її проведення Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. При цьому на вирішення судово-бухгалтерської експертизи були поставлені питання, пов'язані з застосуванням норм податкового законодавства, на підставі яких було прийнято податкове повідомлення-рішення, що є предметом спору, а саме:
1. Чи виникають у підприємства, що утворене шляхом виділення, податкові зобов'язання з податку на прибуток при отриманні активів за розподільчим балансом?
2. Чи вважаються отримані за розподільчим балансом активи при їх подальшій реалізації "безоплатно наданими" і чи має право підприємство віднести на валові витрати їх вартість, відображену в розподільчому балансі?
3. Чи правомірно ТОВ "РАСТ-Трейдінг" витрати , понесені в зв'язку з охороною врожаю за договором N 25 від 1 серпня 2003 р. між ТОВ "РАСТ-Трейдінг" та підприємством "Альфа-Схід", віднесені на валові витрати?
4. Чи правомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, згідно податкових накладних N 121208 від 11.02.03 р., N 121917 від 19.12.03 р., виданих ТОВ "Ваш Дім" та N 27, 28, 29, 30 від 21.10.03 р., виданих ВАТ "Олександрійський завод продтоварів"?
5. Чи відповідає чинному законодавству порядок заповнення податкових накладних позивачем?
Висновок судово-бухгалтерської експертизи N 5526/5527 (а.с. N 85-93) став основою для ухвалення господарським судом м. Києва та Київським апеляційним господарським судами своїх рішень.
Як зазначено в рішенні суду першої інстанції, яке було залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2004 р., відповідно до вимог чинного законодавства у разі одержання активів і пасивів за розподільчим балансом у правонаступника (у даному випадку - позивача) не виникає підстав для врахування у складі валових доходів вартості одержаних активів, і, відповідно, не виникає підстав для збільшення оподатковуваного прибутку та податкових зобов'язань по податку на прибуток.
Передача активі і пасивів за розподільчим балансом від попередника правонаступникові - Товариству, не може розглядатися як операція безоплатного надання товарів.
У відповідності до вимог п.7.6.1 ст. 7 Закону України N 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) від 22.05.97 р. "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), витрати на придбання цінних паперів, понесені ТОВ "РАСТ" і передані правонаступнику - Товариству за їх балансовою вартістю відповідно до розподільчого балансу, товариством "Київ-РАСТ" повинні враховуватися при визначенні фінансового результату у разі їх продажу, та ці витрати не враховуються у складі валових витрат при одержанні цінних паперів по першій з подій.
Щодо понесених Товариством витрат по охороні врожаю за договором N 25 від 01.08.2003 р., то ці витрати в розмірі 286,2 тис. грн. у відповідності до вимог п.5.2.1 та п.5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) на підставі первинних документів, Товариство врахувало у складі валових витрат у 3-4 кварталах 2003 р.
І судова експертиза, і суд першої інстанції дійшли висновку, що врахування ТОВ "РАСТ-Трейдінг" у складі податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних N 27, N 28, N 29 та N 30 від 21.10.2003 р. виписаних ВАТ "Олександрійський завод" продтоварів, а також податкових накладних N 121917 від 19.12.2003 р. і N 121208 від 11.12.2003 р., виписаних на загальну суму 771, 22 тис. грн., не суперечить вимогам Закону України N 168/97 від 03.04.97 р. "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) і відповідно до вимог п.7.4.1 ст. 7 цього Закону відноситься до податкового кредиту у відповідних звітних періодах.
Відносно оформлення податкових накладних NN 27, 28, 29 та 30 від 21.10.2003 р. та N 121917 від 19.12.2003 р. і N 121208 від 11.12.2003 р., то було встановлено, що їх оформлення не суперечить вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).
Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України відмічає, що відповідно до встановлених обставин справи господарські суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права.
Крім того судова колегія зазначає, що господарський суд м. Києва, приймаючи рішення від 20.10.2004 р., правомірно використав висновок зазначеної судово-бухгалтерської експертизи, оскільки, відповідно до ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ), такий висновок є одним з видів доказів, з урахуванням якого може бути прийнято судове рішення.
Інспекція в процесі розгляду справи не надала суду доказів, які б спростували б зазначений експертний висновок.
Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України ( 1798-12 ) господарський суд оцінює докази за свої внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, господарський суд м. Києва своїм рішенням від 20.10.2004 р. правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог Інспекції, оскільки, відповідно до частини 1 ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. До такого висновку прийшов і Київський апеляційний господарський суд у постанові від 20.12.2004 р., якою рішення господарського суду м. Києва від 20.10.2004 р. було залишено без змін.
Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає доводи касаційної скарги Інспекції про порушення Київським апеляційним господарським судом норм процесуального права в частині прийняття господарським судом м. Києва рішення на підставі висновку судово-бухгалтерської експертизи від 23.09.2004 р. необгрунтованими.
Стосовно тверджень Інспекції, що містяться у касаційній скарзі, про порушення господарським судом апеляційної інстанції інших норм процесуального права, то колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду у випадках, якщо вони стали причиною прийняття незаконного судового рішення, або у випадках, передбачених ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ). У даному ж випадку зазначені Інспекцією у касаційній скарзі процесуальні порушення господарського суду апеляційної інстанції не призвели до прийняття господарськими судами попередніх інстанцій незаконного рішення або до порушення ними вимог ст. 111-10 ГПК України, а тому не є підставою для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2004 р.
Щодо доводів касаційної скарги Інспекції від 18.01.2005 р. про порушення Київським апеляційним судом норм матеріального права, то вони зводяться до переоцінки висновку судово-бухгалтерської експертизи від 23.09.2004 р., який як було зазначено вище, відповідно до ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ), є одним з видів доказів по справі. У зв'язку з цим колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на положення ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України, відповідно до яких у касаційній інстанції скарга(подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2004 р. грунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 та 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2004 р. у справі господарського суду м. Києва N 25/290 залишити без задоволення, а зазначену постанову - без змін.