Про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2005 Справа N А-03/285-04

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 26.05.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Першиков Є.В.

судді Савенко Г.В. Ходаківська І.П.

розглянувши касаційні скарги Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

на постанову від 10.12.2004 р. Харківського апеляційного господарського суду

у справі N А-03/285-04 господарського суду Харківської області

за позовом Спільного Українсько-американського підприємства "Амкріс-ейч лімітед"

до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова

про Визнання недійсним податкових повідомлень-рішень

За участю представників сторін:

позивача - Чумак О.О., за довіреністю Табачковська М.О., за довіреністю

відповідача - не з'вилися

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2004 року СУАП "Амкріс-ейч лімітед" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень N 0003122301/0/19342985 від 03.09.2004 року, N 0003132301/0/19342985 від 03.09.2004 року від 03.09.2004 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25 жовтня 04 р. по справі N А-03/285-04, яке залишене без змін постановою від 10.12.2004 р. Харківського апеляційного господарського суду, позовні вимоги СУАП "Амкріс-ейч лімітед" були задоволені у повному обсязі. Визнані недійсними податкові повідомлення-рішення за N 0003122301/0/19342985 від 03.09.2004 р. про завищення сум бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на 509158 грн. у т.ч.: за березень 03 р. у розмірі 36857,0 грн., за квітень 2003 р. у розмірі 18971,0 грн., за травень 18191,0 грн., за червень 2003 р. 11769,0 грн., за липень 2003 р. 15946,0 грн., за серпень 2003 р. 41924,0 грн., за вересень 2003 р. 59641,0 грн., за жовтень 2003 р. 80741,0 грн., за листопад 2003 р. 27634,0 грн., за грудень 2003 р. 80599,0 грн., за лютий 2004 р. 48245,0 грн., за травень 2004 р. 24750,0 грн., за червень 2004 р. 43890,0 грн.; N 0003132301/0/19342985 від 03.09.2004 р. про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 40309,0 грн.: основний платіж 33150,0 грн., фінансова санкція у сумі 7159,0 грн.

Не погодившись із судовими рішеннями ДПІ у Дзержинському району звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від 10.12.2004 р. Харківського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Харківської області від 25 жовтня 2004 р. по справі N А-03/285-04, і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, дані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем на підставі акта від 01.09.2004 р. N 5984/23-1/23-107/19342985 планової документальної перевірки підприємства позивача з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2003 р. по 01.07.2004. р., у кому зроблено висновок, що відповідачем виявлено завищення суми бюджетного відшкодування позивача по податку на додану вартість по звичайній діяльності на 509158 грн. (податкове повідомлення-рішення N 0003122301/0/19342985 від 03.09.2004 р.) та визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 40309 грн. (податкове повідомлення-рішення N 0003132301/0/19342985 від 03.09.2004 р.) та, що позивачем порушені вимоги:

- п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. N 168/97-ВР ( 168/97-ВР );

- п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) від 22.05.1997 р. N 283/97-ВР ( 283/97-ВР ).

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, позивач на підставі угоди від 25.02.2000 р. про спільну діяльність по створенню, функціонуванню та розвитку технологічного парку "Інститут монокристалів" є одним із учасників технологічного парку "Інститут монокристалів", який створено згідно ст. 1 Закону України "Про спеціальні режими інвестиційної діяльності технологічних парків" від 16.07.1999 р. N 991-XIV ( 991-14 ) та п.п. 1, 2, 7, 10, 11 "Положення про порядок створення та функціонування інноваційних структур", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України.

Технологічний парк "Інститут монокристалів" без права юридичної особи має реєстраційну картку інноваційної структури та свідоцтво про реєстрацію інноваційної структури N ТП-3, видану Міністерством освіти та науки від 16.07.2000 р., де за порядковим N 6 значиться СУАП "Амкріс-ейч лімітед".

Реєстрація, розгляд та експертиза інноваційного та інвестиційного проектів позивача здійснені 28.12.2000 р. та 23.04.2001 р. Факт реєстрації підтверджений наданими до позову свідоцтвами за реєстраційними номерами N 2-ІНВ-1 та N 34-ІНВ-1 Міністерством освіти і науки України.

З дати реєстрації інноваційного чи інвестиційного проекту на позивача розповсюджуються дії п. 1 ст. 4 Закону України "Про спеціальні режими інвестиційної діяльності технологічних парків" ( 991-14 ), абз. 12 п. 11.12 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) згідно яких, суми податку на додану вартість, нараховані по операціях з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), пов'язаних з виконанням проектів технологічних парків за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків, технологічні парки, їх учасники, дочірні та спільні підприємства не перераховують до бюджету, а зараховують на спеціальні рахунки та використовують зазначені суми виключно на наукову та науково-технічну діяльність, розвиток власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз.

Для отримання звільнення від оподаткування позивачем до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова були своєчасно подані вх. N 2024 від 01.02.2001 р. та вх. N 9037 від 16.03.2001 нотаріально засвідчені копії свідоцтв про реєстрацію інноваційного та інвестиційного проектів та переліку пріоритетних напрямів діяльності технологічного парку, затвердженого Національною Академією наук України.

Як встановлено судами, позивач забезпечував ведення окремого бухгалтерського та податкового обліку операцій, пов'язаних з виконанням інноваційного проекту, що не заперечував відповідач у своїх актах перевірок, та подавав окремі декларації до ДПІ по податку на додану вартість та податку на прибуток у порядку і в терміни, визначені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) форми та порядок заповнення яких з ПДВ затверджені "Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість" (наказ ДПА України від 30.05.1997 за N 165 ( z0233-97 ), з податку на прибуток - "Порядком складання декларації з податку на прибуток" (наказ ДПА України від 29.03.2003 р. за N 143 ( z0271-03 ).

Позивач з початку терміну виконання інвестиційного та інноваційного проекту по 12.12.2002 р. подавав до ДПІ Дзержинського району м. Харкова дві повні декларації з ПДВ.

Декларація N 1 (спеціальна декларація по ПДВ) заповнювалася за даними обліку операцій з продажу товарів (робіт, послуг), пов'язаних з виконанням інноваційного чи інвестиційного проекту за пріоритетними напрямами діяльності технологічного парку. Розрахунки з бюджетом по цій декларації не здійснювалися. Визначена до сплати за спеціальною податковою декларацією сума податку на додану вартість (позитивна різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом звітного періоду) у строки, визначені для сплати податку, тобто не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним періодом, перераховувалася позивачем у розмірі 50% платіжним дорученням з поточного рахунку на його спеціальний рахунок та у розмірі 50% на спеціальний рахунок технологічного парку, тобто до керівного органу - закрите акціонерне товариство "Технопарк "Інститут монокристалів". У разі встановлення за спеціальною податковою декларацією перевищення сум податкового кредиту над сумою податкових зобов'язань така сума перевищення з бюджету не відшкодовувалася, а погашалася за рахунок податкових зобов'язань наступних звітних періодів. При цьому повернення податку на додану вартість при експорті продукції, яка випускалася позивачем за результатами виконання інноваційного чи інвестиційного проекту не передбачалося та ДПІ не проводилося.

Декларація N 2 (податкова декларація по ПДВ по загальній діяльності підприємства) заповнювалася за даними обліку операцій з продажу товарів (робіт, послуг), не пов'язаних з виконанням інноваційного чи інвестиційного проекту за пріоритетними напрямами діяльності технологічного парку. Розрахунки з бюджетом по цій декларації здійснювалися з бюджетом у загальновстановленому порядку.

Міністерство фінансів України листом від 21.06.2001 за N 31-052-3-8/1886 "Стосовно відшкодування податку на додану вартість" та ДПА України листом від 30.07.2001 N 10267/7/16-1117 "Про податок на додану вартість" щодо повернення податку на додану вартість при експорті продукції, яка випускається технопарками за результатами виконання інноваційних проектів, доповіли, що відшкодування технологічним паркам, їх учасникам, дочірнім та спільним підприємствам ПДВ в разі експорту продукції, виробленою при виконанні інноваційних чи інноваційних проектів, повинно здійснюватися на загальних підставах відповідно до діючих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ).

Позивач - в зв'язку з відсутністю форми декларації з ПДВ та порядку її заповнення для інноваційної або інвестиційної діяльності технопарків та їх учасників, а також відмовою відповідача відшкодовувати від'ємне значення ПДВ в разі експорту продукції, виробленої при виконанні інноваційного проекту - скористався своїм правом отримати податкове роз'яснення, як передбачено підпунктом е) п. п. 4.4.2 п. 4.4. ст. 4 Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ).

Зокрема, як встановлено судами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Амкріс-ейч лімітед", як учасник технопарку "Інститут монокристалів", направило запит з зазначеного питання від 29.10.2002 р. N 197 до ДПА у Харківській області. Остання листом від 01.11.2002 р. N 25235/8/15-218 направило запит до ДПА України, яка, посилаючись на лист Міністерства фінансів України від 21.06.2001 р. N 31-052-3-8/1886, листом від 05.12.2002 р. N 19006/7/15-3317-20 повідомила, що у випадку, коли технологічні парки, їх учасники, дочірні та спільні підприємства, які виконують інноваційні та інвестиційні проекти, здійснюють експортні операції продукції, виробленої при виконання інноваційних та інвестиційних проектів, такі операції платником податку відображаються в повній декларації з ПДВ, по якій проводяться розрахунки з бюджетом. У разі подання розрахунку експортного відшкодування та інших документів, перелік та обов'язковість подання яких встановлено ст. 8 Закону N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) зі змінами та доповненнями, технологічному парку, його учаснику, дочірньому та спільному підприємству, які виконують інноваційні та інвестиційні проекти, податок на додану вартість відшкодовується з Державного бюджету в загально встановленому порядку.

Отже, позивач, як платник податків, діяв згідно наданому в порядку визначеному законодавством роз'ясненню, яке в подальшому не було змінено або скасовано та на підставі прийнятого обліку подав до ДПІ Дзержинського району м. Харкова листом від 27.12.2002 N 600 уточнені повні декларації по основній діяльності з травня 2001 року по жовтень 2002 року та уточнені декларації (з заповненим спеціальним полем для відміток про тип декларації) по ПДВ по інвестиційному проекту (скорочена) серії ІНВ-2 N 2 від 28.12.2000 за січень-грудень 2001 року та за січень-жовтень 2002 року, по інноваційному проекту (скорочена) серії ІНВ-1 N 34 від 23.04.2001 за квітень-грудень 2001 року та за січень-листопад 2002 року. Далі позивач аналогічно подавав поточні декларації.

Позивач, як експортер, відповідно ст. 3 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 N 1251-XII ( 1251-12 ) зі змінами та доповненнями, мав ті ж права на застосування нульової ставки та відшкодування ПДВ, що й інші експортери, та в випадках, прямо не заборонених діючим законодавством, щодо операцій з продажу товарів, які були вивезені (експортовані) за межі митної території України, пов'язаним з виконанням інноваційного проекту, застосовував до таких операцій режим нульовою ставки та експортного відшкодування ПДВ (пп. 6.2.1, п. 6.2 ст. 6 та ст. 8 Закону N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ). Ні Закон N 168/97-ВР, ні Закон N 991 ( 991-14 ) не передбачає заборони дії нульової ставки по операціях з продажу товарів, які були вивезені (експортовані) за межі митної території України, пов'язаних з виконанням інноваційного проекту, тому позивач правомірно всі види експортних операцій відображав в повній декларації з ПДВ по загальній діяльності.

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 та п.п. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) розраховував відшкодування ПДВ з бюджету, як різницю між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, відображення в загальній декларації всіх видів експортних операцій та визначення загальної різниці, яка підлягає до сплати або відшкодуванню з бюджету, відповідає та не суперечить п.п. 7.7.1 цього Закону.

Показники в декларації були розраховані таким чином, що згідно декларації з ПДВ (скороченої) по інноваційній чи інвестиційній діяльності виникало позитивне значення, то позивач перераховував податок на спецрахунки. У разі, коли згідно декларації з ПДВ (скороченої) по інвестиційній чи інвестиційній діяльності виникало від ємне значення, позивач проводив перерозподіл податкового кредиту у співвідношенні до частки експортної реалізації продукції, виробленої при виконанні інноваційного чи інвестиційного проекту, до загальної реалізації. Тобто позивач вирахував, який відсоток складав обсяг продажу за ставкою 0% до загального. На цей відсоток зменшувався податковий кредит по скороченій декларації з ПДВ по інвестиційній чи інвестиційній діяльності та збільшувався податковий кредит по декларації з ПДВ по загальній діяльності. Таким чином, відповідно до листів ДПА України від 30.07.2001 N 10267/7/16-1117, 05.12.2002 N 19006/7/15-3317-20 при реалізації за ставкою 0% (експорт продукції) у рамках інвестиційного проекту податок на додану вартість відшкодовувався з бюджету по загальній декларації.

В декларацію по прибутку позивача по інноваційному чи інвестиційному проектів корективи - в бік зменшення - до суми валових витрат не вносилися, що приводило до менших відрахувань на спецрахунки по податку на прибуток по технопарку з обліку операцій, пов'язаних з виконанням інноваційного чи інвестиційного проектів, і більших відрахувань з податку на прибуток по загальній декларації.

Судами в матеріалах справи встановлено, що про ведення окремого бухгалтерського обліку операцій, пов'язаних з виконанням інноваційного та інвестиційного проектів позивача, та про підтвердження сум експортного та бюджетного відшкодування відповідач вказував в кожній щомісячній довідці які складались при позапланових документальних перевірках з питання правомірності визначення податку на додану вартість по загальній декларації, задекларованих до відшкодування з Державного бюджету України.

При цьому, відповідач підтверджував правильність прийнятої методології і ведення бухгалтерського та податкового обліку позивачем відповідно з довідками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 21.04.2003 N 1608/23-40/19342985 за лютий 2003 року, від 13.06.2003 N 2469/23-40/19342985 за квітень 2003 року, від 21.07.2003 N 3017/23-40/19342985 за травень 2003 року, від 21.08.2003 N 3467/23-40/19342985 за червень 2003 року, від 19.09.2003 N 3797/23-40/19342985 за липень 2003 року, від 30.10.2003 N 4700/23-40/19342985 за серпень 2003 року, від 28.11.2003 N 5197/23-40/19342985 за вересень та жовтень 2003 року, від 30.01.2004 N 547/23-40/19342985 за листопад 2003 року, від 27.02.2004 N 1175/23-40/19342985 за грудень 2003 року, від 29.04.2004 N 2428/23-40/19342985 за лютий 2004 року, від 28.05.2004 N 2993/23-40/19342985 за березень 2004 року.

Судами встановлено, що на підставі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по експортних операціях продукції, виробленої при виконання інноваційного та інвестиційного проектів, позивачем було віднесено до складу податкового кредиту ПДВ за наявністю податкових декларацій згідно п.п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) на суму 450078 грн.

На підставі декларацій з податку на додану вартість за період з січня 2001 року по квітень 2003 року /охоплений перевірений відповідачем період з січня 2003 року по квітень 2003 року/ у судовому порядку по справі N 13/149-03 було прийнято рішення Господарського Суду Харківської області від 17.07.2003 р., рішення яке набрало законної сили /постанова Апеляційного Суду Харківської від 02.09.2003 та постанова Вищого Господарського Суду України від 07.10.2003/, про повернення на поточний рахунок позивача сум експортного та бюджетного відшкодування в розмірі 414773,68 грн., відсотки в сумі 9308,66 грн. та помилково сплачені до бюджету суми ПДВ в розмірі 22789,77 грн.

Також судами встановлено, що на підставі поданих позивачем декларацій з податку на додану вартість та довідок перевірки відповідач самостійно повернув 121956 грн. експортного та бюджетного відшкодування з ПДВ: за травень 2003 року - 24092 грн. (бюджетне відшкодування - 7071 грн., експортне - 17021 грн.), за червень 2003 року - 41981 грн. (бюджетне відшкодування - 847 грн., експортне - 41034 грн.), за липень 2003 року - 37998 грн. (експортне відшкодування), за серпень 2003 року - 18385 грн. (експортне відшкодування).

Крім того, результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства України позивача за період з 01.01.2001 по 01.02.2003, проведеною ДПІ Дзержинського району м. Харкова (акт від 22.04.2003 N 1613/23-103/19342985) щодо ведення сумісної діяльності в технологічному парку "Інститут монокристалів" були оскаржені та визнані в судовому порядку по справі N А-03/291-03 недійсними згідно з рішенням Господарського Суду Харківської області від 17.06.2003, яке набрало законної сили /постанова Апеляційного Суду Харківської області від 19.08.2003, постанова Вищого Господарського Суду України від 14.10.2003/.

Також підтверджені дані повних декларацій з ПДВ станом на 31.12.2001 р., 31.12.2002 р., 31.12.2003 р. актами звірки розрахунків з бюджетом з ПДВ, підписаними відповідальними особами ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова та головним бухгалтером СУАП "Амкріс-ейч лімітед". Претензій по веденню обліку та складанню декларацій відповідач не надав.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів вважає висновки попередніх судових інстанцій в цій частині правомірними.

По матеріалах справи судами встановлено що в травні 2004 року позивач на адресу Інституту сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України - неплатника податку на прибуток здійснив попередню оплату в сумі 23788,80 грн. (в тому числі ПДВ 20% = 3965 грн.) за товарно-матеріальні цінності та в сумі 99000 грн. (в тому числі ПДВ 20% = 16500 грн.) за послуги, які відніс до складу валових витрат в сумі 102323,80 грн. та до складу податкового кредиту з ПДВ в сумі 20465 грн. (3965 грн. + 16500 грн.).

Аналогічно в червні 2004 року позивач на адресу Інституту сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України - неплатника податку на прибуток здійснив попередню плату в сумі 323904 грн. (в тому числі ПДВ 20% = 53984 грн.) за товарно-матеріальні цінності, які відніс до складу валових витрат в сумі 269920 грн. та до складу податкового кредиту з ПДВ в сумі 53984 грн.

Відповідно до договорів на придбання ТМЦ між вказаними контрагентами та СУАП "Амкріс-ейч лімітед" статус платників (тобто звільнення від оподаткування податком на прибуток) не оговорено.

Податковим повідомленням-рішенням N 0003132301/0/19342985 від 03.09.04 р. відповідач донарахував позивачу суму ПДВ в розмірі 33150.0 грн. і застосував фінансові санкції в сумі 7159.0 грн.: за лютий 2004 р. - 9560.0 грн. по податковому кредиту від інвестиційної і інноваційної діяльності, за червень 2004 р. - 23590.0 грн. по податковому кредиті по основній діяльності у зв'язку з неправомірним віднесенням до валових витрат попередньої оплати, перерахованої на адресу ІСМ Академії НАНУ - резидента, звільненого від оплати податку на прибуток.

Податковим повідомленням-рішенням від 03.09.2004 з N 0003122301/0/19342985 неприйняті до бюджетного відшкодування по ПДВ суми податкового кредиту від інвестиційної і інноваційній діяльності: за березень - грудень 03 р. - 392273.0 грн.; за лютий 04 р. - 48245.0 грн.; суми податкового кредиту по основній діяльності: за травень 04 р. - 24750.0 грн., за червень 04 р. - 43890.0 грн. по вказаним вище операціям.

В акті перевірки /стор. 31 і додаток N 25/ вказано, що загальна сума податкового кредиту за травень-червень 04 р. по основній діяльності в зв'язку з віднесенням на валові витрати попередньої оплати, перерахованої на адресу ІСМ Академії НАНУ - резидента, звільненого від оплати податку на прибуток, складає за травень 04 р. 24750.0 грн., за червень 04 р. - 67480.0 грн., всього - 92230.0 грн., визначивши базу оподаткування за травень 04 р. та взяв суму попередньої оплати за договором N ПРО/07-4 від 16.03.04 р. і N ПРО/123-03 від 01.10.03 р.: 23788.8 грн. - залишок суми попередньої оплати з урахуванням ПДВ на 01.06.04 р. за договором N ПРО/123-03 від 01.10.03 р., по якій не було одержання ТМЦ і робіт прибавив 99000.0 грн. - залишок суми попередньої оплати з урахуванням ПДВ на 01.06.04 р., за договором N ПРО/07-4 від 16.03.04 р. по якій не було отримано ТМЦ і робіт х 20% = 24557.76 грн., крім того, у додатку N 25 до акту перевірки від 01.09.04 р. відповідачем зроблена арифметична помилка в сумі непідтвердженого до відшкодування ПДВ - 24750.0 грн., а не 24 557.76 грн.

Судами встановлено, що сума податкового кредиту повинна бути розрахована таким чином: 19824.0 грн. - залишок суми попередньої оплати без ПДВ на 01.06.04 р. за договором N ПРО/123-03 від 01.10.03 р. по якій не було отримано ТМЦ і робіт х 20% = 3964.8 грн. і 82500.0 грн. - залишок суми попередньої оплати без ПДВ на 01.06.04 р. за договором N ПРО/07-4 від 16.03.04 р., по якій не було отримано ТМЦ і робіт х 20% = 16500.0 грн., таким чином, сума ПДВ за травень 04 р. повинна складати 16500 + 3964.80 = 20464.80 грн.

За травень 04 р. відповідач також невірно визначив базу оподаткування, взявши суму попередньої оплати з ПДВ за договором N ПРО/07-4 від 16.03.04 р. і N ПРО/123-03 від 01.10.03 р. та зробив розрахунок: 23788.8 грн. - залишок суми попередньої оплати з урахуванням ПДВ на 01.06.04 р. за договором N ПРО/123-03 від 01.10.03 р. по якій не було отримано ТМЦ і робіт + 99000.0 грн. - залишок суми попередньої оплати з урахуванням ПДВ на 01.06.04 р. за договором N ПРО/07-4 від 16.03.04 р. по якій не було отримано ТМЦ і робіт х 20% = 24557.76 грн. та зробив арифметичну помилку у додатку N 25 до акту в сумі непідтвердженого до відшкодування ПДВ вказавши - 24750 грн. а не в сумі 24557.76 грн.

Як встановлено судами сума податкового кредиту повинна бути розрахована таким чином: 19824.0 грн. - залишок суми попередньої оплати без ПДВ на 01.06.04 р. за договором N ПРО/123-03 від 01.10.03 р. по якій не було отримано ТМЦ і робіт х 20% = 3964.8 грн. і 82500.0 грн. - залишок суми попередньої оплати без ПДВ на 01.06.04 р. за договором N ПРО/07-4 від 16.03.04 р. по якій не було отримано ТМЦ і робіт х 20% = 16500.0 грн. Таким чином, сума ПДВ за травень 04 р. повинна складати 20464.80 грн.

Судами встановлено, що за червень 04 р. відповідачем розрахунок суми податкового кредиту зроблений таким чином 269920.0 грн. - залишок суми попередньої оплати без ПДВ на 01.07.04 р. за договором N ПРО/07-4 від 16.03.04 р. по якій не було отримано ТМЦ і робіт х 25%,що складає 67840.0 грн., тобто невірно визначено суму податкового кредиту, застосувавши ставку ПДВ у розмірі 25%, а не 20%, але слід вважати 269920.0 грн. х 20% = 53984.0 грн.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія в цій частині зазначає, що на підставі п.п. 7.5.1, п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) позивач мав право на податковий кредит по першій події /по попередній оплаті/, тоді як згідно п.п. 11.2.3., п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) у валові витрати попередня оплата, перерахована на адресу резидента, звільненого від оплати податку на прибуток, не включається по попередній оплаті. Крім того, суми були підтверджені податковими накладними, що не спростовано відповідачем.

Крім того, як встановлено попередніми судовими інстанціями, в податковому обліку позивач враховуючи, що правила визначення дати збільшення валових витрат і дати виникнення права на податковий кредит встановлені різними нормами різних законів відкоригував в липні 2004 року, та виключив з податкового кредиту суму податкових накладних по вищевказаним операціям що знайшло відображення зокрема в податковій декларації з ПДВ, направленою до відповідача 19.08.2004 за N 73535, в розділі "Коригування податкового кредиту з податку на додану вартість" за рахунок зменшення податкового кредиту з ПДВ на суму 74449 грн. (53984 грн. + 3965 грн. + 16500 грн.).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів також вважає, що податкове повідомлення-рішення N 003132301/0/19342985 від 03.09.04 р. про визначення ПДВ у сумі 40309.0 грн. основний платіж 33150.0 грн. і штрафні санкції в сумі 7159.0 грн.; податкове повідомлення-рішення N 0003122301/0/19342985 від 03.09.04 р. про завищення суми бюджетного відшкодування по ПДВ за березень-грудень 2003 р. у сумі 392273.0 грн. від інвестиційної та інноваційної діяльності, в сумі 116885.0 грн. (48245.0 грн. податкового кредиту за лютий 04 р. по інвестиційній та інноваційній діяльності.; 24750.0 грн. за травень 04 р., 43890.0 грн. за червень 04 р. податкового кредиту по основній діяльності) є неправомірними.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів дійшла, що постанова апеляційного господарського суду прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для її зміни або скасування відсутні.

Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) в судовому засіданні за згодою сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову від 10.12.2004 р. Харківського апеляційного господарського суду у справі N А-03/285-04 господарського суду Харківської області залишити без змін.