Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2007 Справа N 34/283-06

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30.08.2007 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Кривди Д.С.

суддів: Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветпрепарати"

на постанову від 17.04.07 Дніпропетровського апеляційного господарського суду

та на рішення від 05.02.07

у справі N 34/283-06

господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Харківської державної біологічної фабрики

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветпрепарати"

про стягнення 24522,75 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Орлова О.О., дов.

від відповідача: Чижиченко О.Є., дов.

ВСТАНОВИВ:

Харківська державна біологічна фабрика звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветпрепарати" про стягнення 66939,66 грн. боргу, 12710,49 грн. пені за період з 28.09.05 до 28.09.06 та 17713,14 грн. інфляційних і 3% річних за період з 11.05.05 до 28.09.06 (з урахуванням уточнення).

Позов мотивовано неповним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати товару (ветеринарної продукції), поставленого позивачем згідно з укладеним між сторонами у справі договором поставки N 12 від 03.01.05.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на відсутність спірної заборгованості. Також відповідач заявив клопотання від 30.11.06 про призначення судово-бухгалтерської експертизи для перевірки проведених розрахунків та припинення зобов'язань між суб'єктами господарської діяльності, яке відхилено за відсутністю правових підстав для проведення експертизи.

Рішенням від 05.02.07 господарського суду Дніпропетровської області (колегія суддів у складі: Примак С.А. - головуючий, Кожан М.П., Юзіков С.Г.), яке залишено без змін постановою від 17.04.07 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Білецька Л.М. - головуючий, Науменко І.М., Голяшкін О.В.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 62715,52 грн. боргу, 12388,99 грн. пені, 2352,12 грн. 3% річних, 5012,1 грн. інфляційних.

Рішення і постанова мотивовані тим, що відповідач частково розрахувався за отриманий товар, і заборгованість склала 62715,52 грн. Платіжними дорученнями N 192, N 225, N 236 проведена оплата по договору N 111 від 26.04.04 (акт звірки від 01.04.05); зазначене в них призначення платежу не містить посилання на договір N 12 від 03.01.05, а за повноту заповнення платіжних документів несе відповідальність платник. Судами також визначено відсутність підстав для припинення зустрічних вимог у сумі 23004 грн., оскільки відсутні докази того, що строк виконання по договору N 39 від 04.01.05 настав і така заборгованість існує.

Ухвалою від 18.06.07 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції через неповноту встановлення обставин і невідповідність законодавству висновків судів. Касатор доводить, що суди не надали належної правової оцінки обставинам виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеною між ними угодою і дійшли висновку, який не відповідає обставинам у справі.

У судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке було відхилено судовою колегією, зважаючи на те, що ст. 81-1 ГПК України ( 1798-12 ) не передбачена технічна фіксація судового процесу у касаційній інстанції, яка перевіряє застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права лише на підставі встановлених фактичних обставин справи, не досліджуючи докази.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що 03.01.05 між сторонами у справі укладений договір поставки, згідно з п. 1.1 якого відповідач зобов'язався прийняти і оплатити товар на умовах, узгоджених договором. Пунктом 2.2 цього договору встановлено, що розрахунок за товар, який було поставлено постачальником замовнику, здійснюється замовником протягом 30 банківських днів після передачі товару на рахунок постачальника. Право власності на поставлений товар переходить до замовника після повної оплати його вартості (п. 2.3). Факт передачі-прийомки товару від постачальника до замовника оформлюється специфікацією чи видатковою накладною (п. 2.6).

Факт отримання товару відповідачем підтверджується довіреностями, видатковими накладними (т.1 а.с.11-15).

Актом звірки від 27.09.06 (т.1 а.с.77) сторонами підтверджені дані первинних документів, а саме - "сторони не заперечують про те, що згідно договору поставки за N 12 від 03.01.2005 р. Позивач відповідно до видаткових накладних поставив ветеринарну продукцію, а Відповідач її отримав та згідно платіжних доручень частково сплатив."; "Усього поставлено продукції на 116806,35 грн., усього сплачено на 49866,69 грн., заборгованість складає 66939,66 грн."; "Сторони підтверджують наявність заборгованості Відповідача перед позивачем по договору N 12 від 03.01.2006 р. на 01.01.2006 р. у розмірі 66939,66 грн.". Цей акт звірки підписаний представниками обох сторін і скріплений печаткою ТОВ "Ветпрепарати".

Своїм листом від 30.10.06 відповідач повідомляє позивача про те, що станом на 30.10.06 існують: грошові зобов'язання ТОВ "Ветпрепарати" щодо сплати грошових коштів на користь ДП "Харківська державна біологічна фабрика" у розмірі 27228,14 грн., які виникли за договором N 12 від 03.01.05 (т.1 а.с.15). Листом від 15.11.06 N 730 (т.2 а.с.86) позивач відмовив відповідачу в зарахуванні однорідної зустрічної вимоги на суму 23004 грн.

Відповідно до ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Касатор доводить, посилаючись на постанову слідчого від 26.12.05 (а.с.85), висновок судово-бухгалтерської експертизи від 23.12.05, призначеній згідно з постановою слідчого (а.с.87-98), листи позивача від 15.08.05 N 362, від 03.11.05 N 487 (а.с.83-84), що суду не надано документи, які свідчать про зарахування позивачем у часткове погашення заборгованості відповідача.

Також безпідставно не враховано клопотання відповідача щодо призначення судово-бухгалтерської експертизи з врахуванням розбіжностей у розрахунках за ветпрепарати, отримані за договором N 12 від 03.01.05, оскільки доводи позивача і відповідача є суперечливими, а обставини встановлені КРУ та викладені у довідці по результатах перевірки Харківської державної біологічної фабрики здійсненої Державним департаментом ветеринарної медицини України (т.3 а.с.29) не одержали правової оцінки.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 N 11 ( v0011700-76 ) "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку, що суди не дотримались вимог ст.ст. 4-3, 4-7, 43, 84, 105 ГПК України ( 1798-12 ) щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами, із застосуванням норм законодавства, що регулюють такі правовідносини.

Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити.

2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.07 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.04.07 у справі N 34/283-06 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Д.Кривда

Судді Г.Жаботина А.Уліцький