Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2005 Справа N 21/280

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Перепічая В.С. (головуючого), Вовка І.В., Гончарука П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій" на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 11 листопада 2004 року у справі N 21/280 за позовом Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту України та державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" до закритого акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій" про стягнення суми, - ВСТАНОВИВ:

У липні 2004 року Київський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Міністерства транспорту України та державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до закритого акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій" про стягнення 14710 грн., посилаючись на порушення відповідачем вимог чинного законодавства щодо оформлення перевізних документів, а саме, неправильне зазначення у накладній коду одержувача вантажу у вагоні N 65289902.

Рішенням господарського суду Луганської області від 5 серпня 2004 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" 14710 грн. штрафу та судові витрати.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 11 листопада 2004 року рішення місцевого суду скасовано, а позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" 14710 грн. та судові витрати. Відносно Міністерства транспорту України у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просить змінити постанову апеляційної інстанції, скасувавши пункти резолютивної частини оскаржуваної постанови щодо задоволення позову і стягнення з відповідача суми штрафу та судових витрат та щодо доручення місцевому суду видати відповідні накази та відмовити в задоволенні позову відносно державного територіальногалузевого об'єднання "Південно-західна залізниця", посилаючись на порушення попередньою судовою інстанцією норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Такі випадки визначені зокрема і ст. 2 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), яка передбачає обов'язок господарського суду порушувати справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

При цьому ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) зобов'язує прокурора самостійно визначати, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовувати необхідність їх захисту, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Отже, за змістом п. 2 ст. 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та ст. 2 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), обсягу наданих прокурору ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прав, представництво прокуратурою інтересів держави у господарському суді є одним із видів представництва в суді, яке за своєю правовою природою є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки. Але, представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб'єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.

З огляду на це, обґрунтовуючи у позовній заяві необхідність захисту інтересів держави та зазначаючи орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, прокурор, а вирішуючи питання про порушення справи за позовними заявами прокурора і суд, повинні враховувати, що закріплені нормами Конституції України ( 254к/96-ВР ) та іншими правовими актами інтереси держави у своїй основі потребують здійснення загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства тощо і можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді або держава може вбачати свої інтереси і в діяльності приватних підприємств, товариств.

Проте інтереси держави є відмінними від інтересів інших учасників суспільних відносин і, даючи офіційне тлумачення положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Конституційний Суд України у рішенні від 8 квітня 1999 року у справі N 1-1/99 ( v003p710-99 ) зазначив, що підставою для порушення справи у суді є заява, у якій прокурор обґрунтовує порушення чи загрозу порушення інтересів держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, під якими відповідно до ст.ст. 6, 7 та 143 Конституції України ( 254к/96-ВР ) потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, а не підприємства, установи і організації, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Заявляючи позов про стягнення 14710 грн. штрафу за порушення відповідачем вимог чинного законодавства щодо оформлення перевізних документів прокурор необґрунтовано визначив Міністерство транспорту України, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, оскільки Міністерство не є позивачем і стороною у даному процесі.

Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-західна залізниця" є самостійним господарюючим суб'єктом, управління господарською діяльністю здійснює через свої органи та посадові особи (ст. 89 Господарського кодексу України ( 436-15 ) у порядку, визначеному ст.ст. 41-49 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ).

Таким чином, прокурором пред'явлено позов не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта господарської діяльності.

Суди першої та апеляційної інстанцій на зазначені обставини не звернули уваги і в порушення ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) безпідставно порушили провадження за позовом заступника прокурора.

При такому положенні постановлені у справі судові рішення не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню, а позов залишенню без розгляду згідно п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України - ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 5 серпня 2004 року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 11 листопада 2004 року у справі N 21/280 скасувати.

Позов Київський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Міністерства транспорту України та державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" про стягнення коштів залишити без розгляду.