Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2004 Справа N 6/261

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.12.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Поляков Б.М.

суддів: Ткаченко Н.Г. Яценко О.В.(доповідач у справі)

розглянувши матеріали касаційної скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Чернівці

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2004 р.

у справі N 6/261 господарського суду Чернівецької області

за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Чернівці

до Колективного підприємства "Склодзеркальний завод", м. Чернівці

про стягнення 280,64 грн.

в судове засідання представники сторін не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 11.12.2003 року (суддя: Паскарь А.Д.) у справі N 6/261 відмовлено в позові Відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Чернівці про стягнення з Колективного підприємства " Склодзеркальний завод" , м. Чернівці заборгованості в сумі 280,64 грн.

Не погодившись з даним рішенням, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Чернівці подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення скасувати.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2004 р.(судді: Скрутовський П.Д.; Онишкевич В.В.; Слука М.Г.) у справі N 6/261 залишено без змін рішення господарського суду Чернівецької області від 11.12.2003 р. у справі N 6/261, а апеляційна скарга без задоволення.

Не погоджуючись з цією постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Чернівці звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2004 р.

В обґрунтуванні касаційної скарги скаржник посилається на те, що судом були порушенні норми матеріального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В., розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанції норм процесуального та матеріального права дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Колективне підприємство " Склодзеркальний завод" , м. Чернівці зареєстровано, як платник внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків та профзахворювань в Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Чернівці.

Колективне підприємство " Склодзеркальний завод", м. Чернівці має заборгованість зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків та профзахворювань до Фонду соціального страхування в сумі 280,64 грн.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність чи відсутність в Фонду соціального страхування права вживати заходів щодо погашення внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків та профзахворювань шляхом звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно зі статтею 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) органи державної влади (отже, й Фонд соціального страхування), їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 1 ГПК України ( 1798-12 ) державні органи мають право звертатися до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.99 N 1105-XIV ( 1105-14 ), роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Із підпункту 5.1 пункту 5 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20.04.2001 р. N 12 ( v0012583-01 ) вбачається, що не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені.

Абзацом першим преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (далі - Закон), зокрема, визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з пунктом 1.16 статті 1 Закону ( 2181-14 ) органом стягнення податкового боргу є державний орган, уповноважений здійснювати заходи із забезпечення погашення податкового боргу у межах компетенції, встановленої законом.

Пунктом 2.1 статті 2 Закону ( 2181-14 ) визначено перелік контролюючих органів. Відповідно до підпункту 2.2.1 пункту 2.2 статті 2 Закону контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом.

Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону ( 2181-14 ) встановлено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкову вимогу. Якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги (підпункт 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону ( 2181-14 ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2001 N 1387 ( 1387-2001-п ) "Про затвердження порядку надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податку та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду (господарського суду) від інших контролюючих органів" визначено, зокрема, правовий механізм надсилання контролюючим органом, який не є органом державної податкової служби, подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків. На підставі зазначеного подання податковий орган здійснює передбачені законодавством заходи з погашення податкового боргу платника податків.

Наведені законодавчі приписи цілком стосуються правовідносин, що виникли між сторонами у даній справі.

Посилання скаржника в обґрунтування своїх вимог на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 N 15-рп/2002 ( v015p710-02 ) не може бути взято до уваги: це рішення прийнято зі справи N 1-2/2002, яка має назву "справа про досудове врегулювання спорів", і воно стосується саме питань, пов'язаних з таким врегулюванням, а у даній справі про досудове врегулювання спору жодним чином не йдеться.

У пункті 6-1 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.95 N 02-5/451 ( v_451800-95 ) "Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби" (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 17.11.2003 N 04-5/1430 ( v1430600-03 ) зазначено, що у разі звернення контролюючих органів, крім податкових, до господарського суду з позовом про стягнення з платників податків податкового боргу господарському суду слід відмовляти у задоволенні відповідних позовних вимог.

За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що Львівським апеляційним господарським судом вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2004 р. у справі N 6/261 не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Чернівці на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2004 р. у справі N 6/261 залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2004 р. у справі N 6/261 залишити без змін.