Тип: Постанова
№ 17/245
Дата: 17 березня 2005 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.03.2005 Справа N 17/245
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.04.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Добролюбової Т.В.
суддів: Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
за участю представників сторін
позивача - не з'явились
відповідача Бухта Н.А. дов. від 04.01.2005 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції
у справі N 17/245
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 07.05.2004 року
за позовом Закритого акціонерного товариства "Рівне-Стиль"
до
Державної податкової інспекції в місті Рівне
Відділення державного казначейства у місті Рівне
про визнання недійсними податкових вимог
В засіданні суду оголошувалась перерва з 27 січня по 17 березня 2005 року.
Закрите акціонерне товариство "Рівне-Стиль" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про визнання недійсними, скасування та відкликання податкових вимог Державної податкової інспекції у місті Рівне N 1/439 від 02.04.2003 року, якою позивачу було визначено суму податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 9990 грн., N 2/579 від 07.05.2003 року, про необхідність сплати податкового боргу в розмірі 14099,15 грн. в тому числі 8106,54 грн. з податку на додану вартість та 6002,15 грн. по ввізному миту та стягнення з Державної податкової інспекції в місті Рівне 14108,69 грн. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем неправомірно визначено податковий борг, оскільки позивач в повному обсязі та у строки, встановлені Законом України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" N 2761-III ( 2761-14, 327/95-ВР ) від 04.10.2001 року, вивіз готову продукцію іноземного замовника. Вивезення готової продукції є підставою для погашення векселя, виданого позивачем при ввезенні давальницької сировини для оформлення зобов'язання по сплаті податків і зборів.
Господарський суд Рівненської області рішенням від 20.08.2003 року (суддя Петухов М.Г.) частково задовольнив позовні вимоги закритого акціонерного товариства "Рівне Стиль" і визнав недійсними податкові вимоги Державної податкової інспекції у місті Рівне N 1/439 від 02.04.2003 року та N 2/579 від 07.05.2003 року з моменту їх прийняття. В частині вимог про скасування та зобов'язання державної податкової інспекції у місті Рівне відкликати податкові вимоги державної податкової інспекції у місті Рівне N 1/439 від 02.04.2003 року та N 2/579 від 07.05.2003 року провадження у справі припинено; в задоволенні решти вимог відмовлено. Рішення суду щодо визнання недійсними податкових вимог Державної податкової інспекції у місті Рівне N 1/439 від 02.04.2003 року та N 2/579 від 07.05.2003 року вмотивоване приписами пункту 4 статті 2, пункту 11 статті 2 Закону України "Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах" ( 327/95-ВР ), пунктів 12, 15, 16, 18, 36 Порядку видачі, обліку, відстрочення та оплати (погашення) векселя (письмового зобов'язання), що видається суб'єктом підприємницької діяльності при здійсненні операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N 83 ( z0248-02 ) від 25.02.2002 року.
Львівський апеляційний господарський суд (у складі суддів Дубник О.П., Орищина Г.В., Бобеляка О.М.) постановою від 07.05.2004 року рішення господарського суду Рівненської області залишив без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Рівне - без задоволення з тих самих підстав.
До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулася Рівненська об'єднана державна податкова інспекція. До касаційної скарги додано наказ Державної податкової адміністрації в Рівненській області від 06.05.2004 року N 85 про створення на базі Державної податкової інспекції у місті Рівне та Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції. Скаржник просить Вищий господарський суд України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному порядку, скасувати рішення і постанову у справі та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, з посиланням на те, що рішення і постанова апеляційного господарського суду прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме пункту 11 статті 2 Закону України" Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах" ( 327/95-ВР ), пунктів 1, 18 Порядку видачі, обліку, відстрочення та оплати (погашення) векселя (письмового зобов'язання), що видається суб'єктом підприємницької діяльності при здійсненні операцій з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах ( z0248-02 ).
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні господарського суду Рівненської області та постанові Львівського апеляційного господарського суду у даній справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Закритим акціонерним товариством "Рівне-Стиль" та фірмою "S.A Lener Cordier" укладено контракт N 1/02 від 04.04.2002 року, на виконання якого Закрите акціонерне товариство "Рівне-Стиль" здійснювало пошив одягу з давальницької сировини замовника.
При ввезенні давальницької сировини на митну територію України, позивачем було оформлено простий вексель N 7733367000073, реєстраційний (обліковий) номер державної податкової інспекції у місті Рівне 39-1 від 23.12.2002 року на суму 2867,59 ЄВРО, в тому числі податок на додану вартість в сумі в 1803,31 ЄВРО та ввізне мито в сумі 1 064,28 ЄВРО. Строк оплати за векселем визначено 21.03.2003 року.
Закрите акціонерне товариство "Рівне-стиль" 01.02.2003 року відвантажило готову продукцію з давальницької сировини що підтверджується відміткою Рівненської митниці на п'ятому примірнику вантажної митної декларації оформленої 31.01.2003 року.
В зв'язку з тим, що простий вексель N 7733367000073 від 23.12.2002 року був поданий для погашення в Державну податкову інспекцію у місті Рівне 26.03.2003 року, Державна податкова інспекція направила позивачу податкові вимоги N 1/419 від 02.04.2003 року, якою позивачу було визначено суму податкового боргу в розмірі 9990 грн. з податку на додану вартість, N 2/579 від 07.05.2003 року, якою позивачу було визначено суму податкового боргу в розмірі 14099,15 грн. в тому числі 8106,54 грн. з податку на додану вартість та 6002,15 грн. ввізного мита.
За приписами пункту 4 статті 2 Закону України "Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах" N 2761-III ( 2761-14, 327/95-ВР ) від 04.10.2001 року у разі вивезення готової продукції в повному обсязі, передбаченому контрактом, за межі митної території України у період, зазначений у частинах другій, третій та восьмій цієї статті, вексель погашається і ввізне мито, податки та збори (крім митних зборів) не справляються. Вексель погашається також у разі часткового вивезення готової продукції за межі митної території України, передбаченого умовами контракту, якщо український виконавець документально підтвердить сплату ввізного мита, податків та зборів, які повинні бути сплачені у разі ввезення в Україну частини сировини, з якої вироблено не вивезену з України готову продукцію. Для визначення суми платежу мита, податків та зборів вартість давальницької сировини перераховується у національну валюту України за курсом Національного банку України, що діяв на день платежу за векселем.
У відповідності до пункту 11 статті 2 Закону України "Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах" ( 327/95-ВР ) підставою для погашення векселя (письмового зобов'язання) є подання українським виконавцем органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням копії вивізної вантажної митної декларації з відміткою митниці, яка здійснила митне оформлення готової продукції, про фактичне перетинання готовою продукцією митного кордону України.
Згідно з пунктом 36 Порядку видачі, обліку, відстрочення та оплати (погашення) векселя (письмового зобов'язання), що видається суб'єктом підприємницької діяльності при здійснення операцій з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах ( z0248-02 ), підставою для погашення векселя є вивезення готової продукції в повному обсязі передбаченому контрактом, за межі митної території України у визначені Законом терміни та подання копії вивізної вантажної митної декларації з відміткою митниці, яка здійснила митне оформлення готової продукції, про фактичне перетинання готовою продукцією митного кордону України до податкового органу.
Згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Оскільки місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що фактичне вивезення продукції за межі митної території України, виробленої з давальницької сировини відбулося в межах строку платежу за вказаним векселем і цей факт не оспорюється відповідачем, Вищий господарський суд України погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій щодо відсутності факту порушень Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" ( 327/95-ВР ) з боку позивача та неправомірності прийняття державною податковою інспекцією спірних податкових повідомлень-рішень.
З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) постанова Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.2004 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Рівненської області від 20.08.2003 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.2004 року у справі N 17/245 залишити без змін, а касаційну скаргу Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції - без задоволення.