Про стягнення процентів по бюджетній заборгованості з податку на додану вартість

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2004 Справа N 17/223

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 03.11.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Добролюбової Т.В.

суддів Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.

за участю представників сторін котрі

позивача Тананайська Ю.А. - дов. від 22.01.2004 р.

відповідача Лозовий О.А. - дов. від 18.06.2004 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Марганецької об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 15.01.2004 р.

у справі N 17/223 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" м. Марганець

до Марганецької об'єднаної державної податкової інспекції Відділення державного казначейства у м. Марганець

про стягнення процентів по бюджетній заборгованості з податку на додану вартість в сумі 32963,34 грн.

Відкрите акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" м. Марганець звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Марганецької об'єднаної державної податкової інспекції та Відділення державного казначейства у м. Марганець про стягнення процентів по бюджетній заборгованості з податку на додану вартість в сумі 32963,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вчасно подав податкові декларації по податку на додану вартість до Марганецької об'єднаної державної податкової інспекції, але не зважаючи на закінчення місячного терміну відшкодування ПДВ, який обумовлений п.п. 7.7.3. п. 7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), не отримав відшкодування з бюджету вищезазначеної суми.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі N 27/35 від 21.03.2003 р. з державного бюджету стягнено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2001 р. та проценти станом на 25.02.2003 р. в розмірі 2073579,06 грн. Відшкодування бюджетної заборгованості по ПДВ в сумі 355295,76 грн. було завершено 24.06.2003 р. Позивач нарахував проценти за період з 25.02.2003 р. по 24.06.2003 р., виходячи з розміру 120% облікової ставки НБУ.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 12 листопада 2003 р. (суддя Стрелець Т.Т.) позовні вимоги задовольнив повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" суму відсотків по бюджетній заборгованості з податку на додану вартість за січень 2001 р. в розмірі 32963,34 грн. В частині стягнення процентів в сумі 1509,58 грн. провадження у справі припинено у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині. Стягнуто з Марганецької об'єднаної державної податкової інспекції на користь ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" суми 329 грн. 63 коп. державного мита; 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення суду вмотивоване тим, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі N 27/35 від 21.03.2003 р. з державного бюджету стягнено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2001 р. та проценти станом на 25.02.2003 р. в розмірі 2073579,06 грн. Відшкодування бюджетної заборгованості по ПДВ в сумі 355295,76 грн. було завершено 24.06.2003 р. У зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості суд стягнув проценти, виходячи з 120% облікової ставки НБУ, яка діяла на час відшкодування заборгованості до моменту її погашення та поклав на ДПІ судові витрати у справі.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі головуючого Білецької Л.М., суддів Герасименко І.М., Кузнецової І.Л., постановою від 15 січня 2004 р. залишив перевірене рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін, а апеляційну скаргу Марганецької об'єднаної державної податкової інспекції - без задоволення, з тих самих підстав.

Марганецька об'єднана державна податкова інспекція просить Вищий господарський суд України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному порядку, скасувати постанову у справі, посилаючись на неправильне застосування Дніпропетровським апеляційним господарським судом норм матеріального права. При цьому скаржник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що норма ч. 5 підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) передбачає стягнення коштів з бюджету, а не процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості, які не можуть бути коштами бюджету. А тому, на думку відповідача, судом неправильно застосовано ч. 5 підпункту 7.7.3 статті 7 даного Закону, якою не передбачено обов'язкового відшкодування з державного бюджету процентів, які нараховуються на суму бюджетної заборгованості у розмірі 120% від облікової ставки НБУ. Закон передбачає тільки нарахування у обсобовому рахунку платника процентів, а не їх стягнення. Крім того, скаржник в касаційній скарзі посилається на норми Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) та Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" ( 380-15 ), які не передбачають видатки на стягнення процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Правом надання відзиву відповідач не скористався.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні господарського суду Дніпропетровської області та постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду у даній справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу ( 1798-12 ) України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до вимог частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Під час розгляду справи, господарським судом Дніпропетровської області встановлено та підтверджено під час здійснення апеляційного провадження Дніпропетровським апеляційним господарським судом наступне.

20 лютого 2001 р. позивач подав до Марганецької об'єднаної державної податкової інспекції податкову декларацію з ПДВ за січень 2001 р., згідно з якою сума від'ємного значення податку на додану вартість, яку необхідно було перерахувати на рахунок позивача, склала 6928794 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі N 27/35 від 21.03.2003 р. з державного бюджету на користь позивача стягнено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2001 р. в розмірі 335295,76 грн. та проценти станом на 25.02.2003 р. в розмірі 2073579,06 грн. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду зазначене рішення залишено без змін.

В цій справі позивач заявив до стягнення суму відсотків по бюджетній заборгованості по декларації з податку на додану вартість за січень 2001 року в розмірі 32963,34 грн. за період з 25.02.2003 р. по 24.06.2003 р., тобто по день фактичного відшкодування ПДВ.

Виходячи з встановлених обставин господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновків про те, що розрахована позивачем сума процентів є обґрунтованою і не була відшкодована відповідачем, а розмір нарахувань підтверджений розрахунком складеним робітниками податкової інспекції.

У підпункті 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) передбачено, що підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Згідно частини 5 підпункту 7.7.3. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) суми не відшкодовані платнику податку протягом визначеного строку, вважаються бюджетною заборгованістю, на яку нараховуються проценти на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, що діяла на дату виникнення бюджетної заборгованості.

Висновки попередніх судових інстанцій у даній справі стосовно правомірності заявлених позивачем сум процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості ґрунтуються на приписах підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) і визнаються правомірними.

Статтею 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. N 509-XII ( 509-12 ) із змінами, внесеними згідно із Законом України N 203/96-ВР ( 203/96-ВР ) від 16.05.1996 р., в редакції Закону N 83/98-ВР ( 83/98-ВР ) від 05.02.1998 р., встановлені функції державних податкових інспекцій, зокрема: здійснення контролю за додержанням законодавства про податки, інші платежі, забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірки достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Таким чином, органом державної виконавчої влади, який здійснює діяльність щодо контролю за додержанням податкового законодавства та інших питань пов'язаних з оподаткуванням є органи державної податкової служби, які відповідно до покладених на них законом функцій та приписів статей 1, 21 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) є відповідачами та позивачами по спорах, які виникають з платниками податку з питань оподаткування.

Відповідно до приписів статті 48 Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України, у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.

Статтею 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" від 26.12.2002 р. N 380-IV ( 380-15 ), який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду, передбачено, що виконання рішення, яке прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування, про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, здійснюється Державним казначейством України.

Рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, передаються до Державного казначейства України.

Пунктом 7 "Положення про Державне казначейство", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. N 590 ( 590-95-п ) встановлені функції відділення Державного казначейства до яких віднесено, зокрема розподілення між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахування від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України, а також перерахування місцевим бюджетам належних їм сум коштів від зазначених відрахувань, здійснення за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів та інші.

Згідно з пунктом 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.1997 р. N 209/72 ( z0263-97 ) (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 р. N 200/86 ( z0489-01 ) і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 р. за N 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. N 1251-XII ( 1251-12 ) із змінами та доповненнями ставки, механізм справляння податків встановлюються виключно законами про оподаткування. Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість встановлений Законом України "Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) від 03.04.1997 р.

Доводи податкової служби не можуть бути підставою для скасування переглянутої постанови апеляційного суду, оскільки порядок обчислення, сплати, дату виникнення податкових зобов'язань, право платника на податковий кредит, порядок і строки відшкодування з бюджету визначені Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).

З урахуванням викладеного, переглянута постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду відповідає приписам чинного законодавства, а відтак відсутні правові підстави для задоволення касаційної скарги Державної податкової інспекції.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2003 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.01.2004 року у справі N 17/223 залишити без змін, а касаційну скаргу Марганецької об'єднаної державної податкової інспекції у без задоволення.