Тип: Постанова
№ 32/218
Дата: 03 березня 2005 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2005 Справа N 32/218
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 05.05.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України в складі колегії
головуючого Усенко Є.А.
суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2004 р.
у справі N 32/218 господарського суду м. Києва
за позовом закритого акціонерного товариства "ДП "Алюмінпродукт"
до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін:
від позивача Орлова В.В.
від відповідача Ярмоли О.В.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 06.07.2004 р. ( суддя Хрипун О.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2004 р. (судді Нечитайло О.М., Дикунська С.Я., Шипко В.В.), позов задоволено частково: податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 18.03.2004 р. N 179/1/23-2/25187933 про визначення ЗАТ "ДП "Алюмінпродукт" податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2521947,32 грн., в тому числі 1260973,66 грн. - основний платіж та 1260973,66 грн. - штрафні санкції, накладені на підставі підпунктів 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), визнане недійсним. В частині позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення цієї ж ДПІ від 25.02.2004 р. N 179/23-2/25187933 провадження у справі припинено за відсутністю предмету спору.
Судові рішення в частині задоволених позовних вимог мотивовані тим, що через відсутність у позивача підсумкового позитивного фінансового результату від операцій з придбання та продажу акцій відповідачем неправомірно збільшено базу оподаткування позивача за IV квартал 2002 року на 5472600,00 грн., отриманих останнім від операцій з продажу акцій на підставі договорів від 26.09.2000 р. N К-09-26-04 та від 25.06.2001 р. N 44.
Висновок суду про наявність підстав для припинення провадження у справі в частині позовних вимог обґрунтований тим, що в силу підпунктів 6.4.1 та 6.4.3 пункту 6.4 ст. 6 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) податкове повідомлення-рішення від 25.02.2004 р. N 179/23-2/25187933 вважається відкликаним у зв'язку з прийняттям контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 18.03.2004 р. N 179/1/23-2/25187933 за результатами розгляду скарги позивача та визначення податкового зобов'язання в іншій сумі.
В касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити скаргу без задоволення з огляду на її необґрунтованість.
Заслухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові суду апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для донарахування позивачу суми податкового зобов'язання згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення слугувала та обставина, що отримавши в IV кварталі 2002 року доход у сумі 5472600,00 грн. від продажу акцій за договорами від 26.09.2000 р. N К-09-26-04 та від 25.06.2001 р. N 44, позивач не включив цю суму до валового доходу у зазначеному звітному податковому періоді.
Правомірність таких дій позивача за висновком суду обумовлена тим, що витрати на придбання акцій були понесені позивачем у 1998-1999 роках, що підтверджується балансом ЗАТ "ДП "Алюмінпродукт" станом на 01.04.2001 р., згідно якого підприємством обліковувались довгострокові фінансові інвестиції в частки та паї у статутному капіталі інших підприємств (рахунок 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" в сумі 63703,3 тис. грн., а також актом документальної перевірки позивача ДПІ у Київському районі м. Харкова від 17.07.2001 р. N 2842 за період з 01.01.98 р. по 01.04.2001 р. Відсутність підсумкового позитивного фінансового результату від придбання та продажу акцій, на думку суду, відповідно до підпункту 7.6.1 пункту 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) виключає обов'язок позивача сплатити податок із суми доходу від продажу акцій.
З таким висновком, однак, не можна погодитися, оскільки він зроблений без встановлення всіх обставин справи, вимога щодо необхідності якого встановлена частиною першою ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), та не відповідає нормам матеріального права.
Відповідно до підпункту 7.6.1 пункту 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) в редакції, що діяла до 01.01.2003 р., тобто до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002 р. N 349-IV ( 349-15 ) та на час отримання позивачем доходу, з приводу оподаткування суми якого виник спір, з метою оподаткування платник податку веде окремий облік фінансових результатів операцій з торгівлі цінними паперами та деривативами.
У разі коли протягом звітного періоду витрати, понесені (нараховані) платником податку у зв'язку із придбанням цінних паперів і деривативів, перевищують доходи, отримані від продажу (відчуження) цінних паперів і деривативів протягом такого звітного періоду, балансові збитки переносяться на зменшення доходів майбутніх періодів від таких операцій протягом строків, визначених статтею 6 цього Закону ( 334/94-ВР ).
У разі коли протягом звітного періоду, отримані (нараховані) платником податку у зв'язку з продажем (відчуженням) цінних паперів і деривативів, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку у зв'язку з придбанням цінних паперів і деривативів протягом такого звітного періоду, збільшені на суму некомпенсованих балансових збитків від таких операцій минулих періодів, прибуток включається до складу валових доходів за результатами такого звітного періоду.
За визначенням підпункту 7.6.2 цього ж пункту ( 334/94-ВР ) в редакції, що діяла до 01.01.2003 р., під терміном "торгівля цінними паперами і деривативами" слід розуміти:
- будь-які операції з придбання або продажу цінних паперів чи фондових деривативів торговцями цінними паперами, чий статус встановлюється відповідним законодавством про цінні папери і фондовий ринок;
- будь-які операції з придбання або продажу товарних деривативів членами товарних бірж, чий статус встановлюється законодавством про товарні біржі;
- будь-які операції з купівлі та продажу цінних паперів особами, які не мають статусу торговців цінними паперами.
За змістом наведених правових норм встановлений підпунктом 7.6.1 пункту 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) порядок включення до бази оподаткування фінансового результату операцій з торгівлі цінними паперами і деривативами стосується лише фінансового результату, отриманого платником податку від таких операцій протягом одного звітного періоду. При цьому для платника, який не має статусу торговця цінними паперами, такий фінансовий результат визначається як результат операцій з купівлі та продажу цінних паперів.
Враховуючи зазначене, застосування судом до спірних правовідносин підпункту 7.6.1 пункту 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) передбачає встановлення у справі обставин щодо здійснення позивачем в IV кварталі 2002 року операцій з торгівлі цінними паперами в розумінні пункту 7.6 цієї статті, включаючи, зокрема, наявність у позивача статусу торговця цінними паперами, здійснення ним у цьому ж звітному періоді операцій з купівлі цінних паперів, та обставин щодо фінансових результатів цих операцій у зазначеному звітному періоді.
Без встановлення цих обставин застосування судом вказаної норми матеріального права при вирішенні даного спору лише з підстав порівняння витрат позивача на придбання акцій у попередніх звітних періодах з його доходом, отриманим від продажу цих акцій в IV кварталі 2002 року, не може вважитися правильним.
Суду слід було мати на увазі, що пунктом 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) встановлений порядок оподаткування саме операцій з торгівлі цінними паперами і деривативами, тоді як включення до валового доходу доходів від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та до валових витрат сум витрат по операціях з придбання цінних паперів передбачено відповідно підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 ст. 4 та підпунктом 5.2.9 пункту 5.2 ст. 5 цього Закону.
Крім того, застосувавши до спірних правовідносин підпункт 7.6.1 пункту 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) у редакції Закону України від 24.12.2002 р. N 349-IV ( 349-15 ), суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що зазначений Закон не був чинним на момент отримання позивачем в жовтні 2002 року доходу, з приводу правильності визначення з якого суми податкового зобов'язання виник спір.
Це ж саме стосується і редакції підпункту 7.6.4 цього ж пункту та пункту 6.1 ст. 6 зазначеного Закону ( 334/94-ВР ), на які послалися суди в постановлених у справі судових рішеннях.
Неповне встановлення судом апеляційної інстанції обставин, що мають істотне значення у справі, як порушення частини 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ), виключає можливість висновку касаційної інстанції щодо правильного застосування норм матеріального права при вирішенні спору та відповідно до частини 1 ст. 111-10 ГПК України і з врахуванням меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень в частині задоволених позовних вимог з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги зазначене в цій постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін та в залежності від встановленого і у відповідності із законом вирішити спір.
Беручи до уваги, що припинення провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 25.02.2004 р. N 179/23-2/25187933 відповідає пункту 11 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ), постанова апеляційного господарського суду в цій частині підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва задовольнити частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2004 р. та рішення господарського суду м. Києва від 06.07.2004 р. скасувати в частині задоволення позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 18.03.2004 р. N 179/1/23-2/25187933.
Справу в цій частині позовних вимог передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2004 р. залишити без змін.