Тип: Постанова
№ 22/197
Дата: 19 квітня 2005 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.04.2005 Справа N 22/197
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Фролової Г.М.
за участю представників:
позивача Леськов П.І. - дов. від 20.07.2004 р.
відповідача Туровська Е.В. - дов. від 17.02.2005 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва
на постанову від 23.12.2004 р. Київського апеляційного господарського суду
у справі N 22/197 господарського суду м. Києва
за позовом Закритого акціонерного товариства "Ранніла Київ"
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва
про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 15.07.2004 р. N 0000340/0/25-277777
ВСТАНОВИВ:
ЗАТ "Ранніла Київ" до господарського суду м. Києва був заявлений позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 15.07.2004 р. N 0000340/0/25-277777 щодо нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 211601,30 грн. та застосування фінансових санкцій у розмірі 418316,80 грн.
Підставою прийняття оспорюваного податкового повідомлення рішення став акт від 13.07.2004 р. N 569/23-10 про результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ "Ранніла Київ" за період з 01.10.2002 р. по 01.04.2004 р.
Зокрема, в акті перевірки зазначено, що за перевіряємий період ЗАТ "Ранніла Київ" в порушення підпункту 2 пункту 13.1 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) та пункту 2 статті 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Фінляндії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно ( 246_621 ) не нараховувало та не сплачувало податок на репатріацію з орендної плати, яка перераховувалась на користь Фірми "ALAMENTTI OY" (Фінляндія), у розмірі 10% від сплаченої орендної плати.
Рішенням від 20.08.2004 р. господарського суду м. Києва (суддя Шкурат А.М.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі шляхом визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 15.07.2004 р. N 0000340/0/25-277777.
Рішення суду мотивоване наявністю у справі доказів додержання позивачем вимог Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Фінляндії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно ( 246_621 ), а також Постанови Кабінету Міністрів України N 470 ( 470-2001-п ) від 06.05.2001 р. щодо наявності підтвердження того, що Фірма "ALAMENTTI OY" (Фінляндія), є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір.
Крім того, у рішенні зазначено, що, як слідує із пункту першого статті 7 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Фінляндії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно ( 246_621 ), ратифікованої Законом України N 370/95-ВР ( 370/95-ВР ) від 06.10.1995 р., прибуток підприємства договірної держави оподатковується тільки у цій державі, якщо тільки таке підприємство не здійснює комерційну діяльність в другій договірній державі через розташоване в ній постійне представництво.
Отже, зазначеною нормою міжнародної угоди встановлено, що доходи нерезидента, визначені в пункті 13.1 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), підлягають оподаткуванню в договірної державі (Республіці Фінляндії), тобто передбачено інші, ніж визначено у пункті 13.1 статті 13 вказаного Закону порядок оподаткування.
За апеляційною скаргою ДПІ у Святошинському районі м. Києва Київський апеляційний господарський суд переглянув рішення господарського суду м. Києва від 15.07.2004 р. в апеляційному порядку та постановою від 123.12.2004 р. залишив його без змін з тих же підстав.
ДПІ у Святошинському районі м. Києва подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме пункту 2 статті 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Фінляндії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно ( 246_621 ) та статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) щодо сплати податку на репатріацію від сплаченої позивачем Фірмі "ALAMENTTI OY" (Фінляндія) орендної плати.
На думку заявника, орендна плата підпадає під ознаки "процентів", термін яких визначений пункті 4 статті 11 вказаної Конвенції ( 246_621 ), а тому сплата податку на репатріацію від сплаченої позивачем Фірмі "ALAMENTTI OY" (Фінляндія) орендної плати повинна оподатковуватись за ставкою 10% під час її виплати у Договірній Державі, у якій вони виникли.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції на протязі перевіреного періоду ЗАТ "Ранніла Київ" під час нарахування та виплати доходів з джерелом їх походження з України Фірмі "ALAMENTTI OY" (Фінляндія) орендної плати згідно договорів N АЛРК 2/002 від 25.09.2002 р. та N АЛРК N 1/2003 від 13.01.2003 р. не утримувався та не сплачувався до бюджету податок на репатріацію у розмірі 10 відсотків від суми такого доходу нерезидентів.
Крім того, в порядку судового провадження було встановлено, що Фірма "ALAMENTTI OY" (Фінляндія) є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір і як резидент Республіки Фінляндія за даними довідок від 13.12.2002 р. та 02.12.2003 р.
Відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема:
а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом;
г) лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця (орендодавця).
Згідно з пунктом 13.2 вказаної статті ( 334/94-ВР ), резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності ( у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.7, зобов'язані утримувати під час виплати такого доходу та додаткового сплачувати податок на репатріацію доходів у розмірі 15% від суми такого доходу за рахунок такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
Приписами пункту 18.1 статті 18 вказаного Закону ( 334/94-ВР ), визначено, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статті 7 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Фінляндії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно ( 246_621 ) (ратифікованої Законом ВР України від 06.10.1995 р. N 370/95-ВР ( 370/95-ВР ), прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки таке підприємство не здійснює комерційну діяльність в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо ж підприємство здійснює комерційну діяльність як вказане вище, прибуток підприємства може оподатковуватися в другій Державі, але тільки в тій частині, що стосується цього постійного представництва.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість судових рішень щодо встановлення правомірності застосування в даному випадку до спірних правовідносин, саме приписів статті 7 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Фінляндії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно ( 246_621 ) (ратифікованої Законом ВР України від 06.10.1995 р. N 370/95-ВР ( 370/95-ВР ), оскільки орендна плата за користування обладнанням, яку сплачував позивач нерезиденту - фірмі "ALAMENTTI OY" (Фінляндія) є його доходом за зовнішньоекономічними контрактами N АЛРК 2/002 від 25.09.2002 р. та N АЛРК N 1/2003 від 13.01.2003 р., який передбачено підпунктом "г" пункту 13.1 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).
При цьому судова колегія вважає за необхідне зазначити про помилковість доводів ДПІ у Святошинському районі м. Києва щодо ототожнення орендної плати з "процентами", термін використання яких визначено у статті 11 вказаної Конвенції ( 246_621 ). Ухвалюючи судові рішення у даній справі, судами першої та апеляційної інстанції була встановлена відсутність фактів укладення між позивачем та нерезидентом - фірмою "ALAMENTTI OY" (Фінляндія) будь - яких договорів, які б підтверджували наявність боргу і передбачали б сплату відповідних процентів за цими борговими зобов'язаннями.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду м. Києва від 20.08.2004 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2004 р. у справі N 22/197 господарського суду м. Києва залишити без змін, а касаційну скаргу ДПІ у Святошинському районі м. Києва - без задоволення.