Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2007 Справа N 35/191

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 17.05.2007 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Мачульського Г.М., Шаргала В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничо-збагачувальна фабрика "Індустрія"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2006 р.

у справі N 35/191

господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Міттал Стіл Кривий Ріг"

до

1) Державного підприємства "Придніпровська залізниця"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничо-збагачувальна фабрика "Індустрія"

про стягнення 1 594,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2006 р. (суддя Широбокова Л.П.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2006 р. (колегія суддів у складі: головуючого - судді Лисенко О.М., суддів Логвиненка А.О., Чохи Л.В.) позов задоволено. Постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничо-збагачувальна фабрика "Індустрія" на користь Відкритого акціонерного товариства "Міттал Стіл Кривий Ріг" вартість недостачі - 1 594,10 грн., витрати по сплаті державного мита - 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118 грн. В позові до відповідача-1 постановлено відмовити.

В своїй касаційній скарзі відповідач-2 просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2006 р. і прийняти нове рішення, у якому у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Міттал Стіл Кривий Ріг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничо-збагачувальна фабрика "Індустрія" відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 237 п. 3, ст. 244 п.2, ст. 614 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), ст.ст. 52, 129 Статуту Залізниць України ( 457-98-п ), п. 8 Правил складання актів ( z0567-02 ), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. N 334 ( z0565-02 ), п. 2.5 Інструкції з актово-претензійної роботи, затвердженої наказом Укрзалізниці N 168-Ц від 07.07.2003 р., ст.ст. 4-2, 33 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між ВАТ "Міттал Стіл Кривий Ріг" (власник колії) та ДП "Придніпровська залізниця" (залізниця) був укладений договір N ПР/МД-2/1-03/НЮ-778 від 29.01.03 на експлуатацію залізничної під'їзної колії (далі Договір), згідно п. 6.1 якого вагони по під'їзній колії локомотивом залізниці зі станції Кривий Ріг-Головний подаються на одну із колій приймально-відправочного парку станції Східно-Приймально-Відправна, яка включає станції Східна-Розвантажувальна, Східна-Сортувальна, Східна-Внутрішньозаводська. На коліях станції Східно-Приймально-Відправна здійснюється здавання і приймання вагонів у технічному і комерційному відношенні (абзац 2 пункт 6.3 Договору), де у відповідності з пунктом 7 Правил видачі вантажів ( z0862-00 ) і ст. 23 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) вантаж видається разом із накладною одержувачу. Після здійснення здавання вагонів подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії, тобто позивача (абзац 3 п. 6.3 Договору).

25.12.2005 р. на адресу ВАТ "Криворізький гірничо-металургійний комбінат "Криворіжсталь", правонаступником якого є позивач, у вагоні N 67181453 надійшов вантаж - антрацит АКО, відправником якого був відповідач-2, а перевезення здійснював відповідач-1 що підтверджується залізничною накладною N 51625986. Під час видачі вказаного вантажу з перевіркою його ваги була встановлена вагова нестача вантажу в кількості 2 615 кг, про що складено комерційний акт N АЭ 022078/826 від 25.12.2005 р., згідно якого завантаження вагону відбулось засобами відправника - відповідача-2, завантаження вантажу правильне, рівномірне, нижче бортів на 300 мм, слідів втрати та розкрадання вантажу не виявлено, двері та люки в вагоні щільно зачинені. Переваження здійснювалось на вагах станції Східна-Сортувальна. Стягнення вагової нестачі послужило причиною звернення до господарського суду з позовом, в якому позивач просив здійснити процесуальне правонаступництво а також стягнути з належного відповідача на користь позивача вартість вагової нестачі продукції у сумі 1 594,10 грн. (з ПДВ).

Судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів про стягнення з відповідача-2 на користь позивача вартості вагової нестачі продукції та відмову в позові до відповідача-1 мотивовані доведеністю факту недовантаження ТОВ "Гірничо-збагачувальна фабрика "Індустрія" (відправник) продукції у вагон до тієї кількості, яка зазначена в накладній, та відсутністю правових підстав для стягнення з відповідача-1 вартості вагової нестачі через відсутність ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення, з посиланням на приписи ст.ст. 908, 909, 920, 924 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), ст.ст. 2, 6, 105, 111, 129 Статуту залізниць України ( 457-98-п ), п. 4, 10 Правил складання актів ( z0567-02 ), затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.02 N 334 ( z0565-02 ), п. 12 Правил видачі вантажів ( z0862-00 ), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. N 644 ( z0861-00 ), ст. 34 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до ст. 105 Статуту залізниць України ( 457-98-п ), залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Згідно ст. 110 Статуту залізниць України ( 457-98-п ), залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

В силу п. "а" ст. 111 Статуту ( 457-98-п ) залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

З огляду на зазначене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відповідальності залізниці та, враховуючи приписи ст.ст. 24, 37 Статуту залізниць України ( 457-98-п ), відповідальним за заявленим позовом правильно визнали ТОВ "Гірничо-збагачувальна фабрика "Індустрія" (вантажовідправника).

В своїй касаційній скарзі відповідач-2 в обґрунтування своїх вимог посилається на відсутність даних про перевірку маси вантажу саме на станції призначення, оскільки, як вбачається з касаційної скарги, станція Східно-Сортувальна, де був складений комерційний акт та здійснено зважування вантажу, не є станцією призначення - Кривий Ріг-Головний, а сам комерційний акт не завірений штемпелем станції Східно-Сортувальна, а також на те, що комерційний акт не може бути підставою для стягнення вагової нестачі через порушення, допущені при його складанні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що з вказаними доводами погодитись не можна виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Із змісту ст. 21 Закону України "Про залізничний транспорт" ( 273/96-ВР ) та ст. 71 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) вбачається, що взаємовідносини залізниці з контрагентами мають визначатися Статутом залізниць України, Правилами перевезення та відповідними договорами.

З системного аналізу встановлених господарськими судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи вбачається, що договором N ПР/МД-2/1-03/НЮ-778 від 29.01.2003 р., укладеним між позивачем та відповідачем-1 передбачено, що вагони по під'їзній колії локомотивом залізниці зі станції Кривий Ріг-Головний (станції призначення в залізничній накладній) подаються на одну із колій приймально-відправочного парку станції Східна-Приймально-Відправна (яка включає в себе станцію Східна-Сортувальна), де вантаж видається разом із накладною одержувачу, а подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії, тобто позивача.

Згідно п. 12 Правил видачі вантажів ( z0862-00 ), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644 ( z0861-00 ), при наявності на станції призначення або в одержувача вагонних ваг залізниця може здійснювати перевірку маси вантажів, що перевозяться навалом і насипом і прибули без ознак утрати, відповідно до договору між залізницею і одержувачем.

Як зазначено в оскарженій постанові апеляційного господарського суду, перевірка ваги вантажу у вагоні N 67181453 здійснювалась на станції Східна-Сортувальна, яка належить позивачу, і знаходиться на його під'їзних коліях, на вагонних вагах одержувача, що встановлено умовами договору N ПР/МД-2/1-03/НЮ-778 від 29.01.2003 р. на експлуатацію залізничної під'їзної колії.

Крім того, правомірність видачі вантажу позивачеві (з перевіркою кількості вантажу) саме на станції Східна-Сортувальна (яка входить до складу станції Східно-Приймально-Відправна) також підтверджується, як вірно встановлено апеляційним господарським судом, Єдиним технологічним процесом (ЄТП) роботи під'їзної колії КГГМК і станцій приймання Кривий Ріг, Кривий Ріг-Головний, узгодженим з ДП "Придніпровська залізниця". Так, у відповідності до ЄТП на станції Східно-Приймально-Відправна залізниця утримує філії технічних і товарних контор станції примикання Кривий Ріг-Головний, які є складовою частиною обмінних пунктів, до складу яких входить відповідний штат прийомоздавачів, оглядачів вагонів позивача і залізниці, які здійснюють передачу і приймання вагонів на під'їзній колії позивача. Із змісту викладеного вбачається, що перевірка ваги вантажу у вагоні N 67181453 правомірно здійснювалась на станції Східна-Сортувальна, яка належить позивачу, і знаходиться на його під'їзних коліях, на вагонних вагах одержувача, що встановлено умовами договору N ПР/МД-2/1-03/НЮ-778 від 29.01.2003 р. на експлуатацію залізничної під'їзної колії, та передбачено Єдиним технологічним процесом (ЄТП) роботи під'їзної колії КГГМК і станцій приймання Кривий Ріг, Кривий Ріг-Головний, узгодженим з ДП "Придніпровська залізниця". Вказані обставини обумовлюють причину складання комерційного акту на станції Східна-Сортувальна, та наявності в акті штампу і підписів представників станції Кривий Ріг-Головний (станції призначення згідно залізничної накладної).

Таким чином посилання відповідача-2 в своїй касаційній скарзі на порушення порядку отримання позивачем вантажу а також на те, що комерційний акт не може бути підставою для стягнення вагової нестачі через порушення, допущені при його складанні, свого підтвердження не знайшли, а відтак колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків місцевого та апеляційного господарських судів.

З врахуванням викладеного та приписів ст.ст. 24, 37 Статуту залізниць України ( 457-98-п ), господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку що відповідати за заявленим позовом має ТОВ "Гірничо-збагачувальна фабрика "Індустрія" (вантажовідправник) на суму 1 594,10 грн. (з ПДВ), а відтак суд апеляційної інстанції правомірно залишив без змін рішення місцевого господарського суду, яким було постановлено стягнути з відповідача-2 вказану суму вагової нестачі продукції.

За вказаних обставин суд апеляційної інстанції всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, а відтак постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п. 1, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничо-збагачувальна фабрика "Індустрія" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2006 р. у справі N 35/191 Господарського суду Дніпропетровської області - без змін.

Головуючий суддя Г.А.Кравчук

Судді Г.М.Мачульський В.І.Шаргало