Про стягнення помилково сплачених до бюджету коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2004 Справа N 5/2836-23/141

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 04.11.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: <...>, розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова, на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2004 р., у справі господарського суду Львівської області, за позовом ТОВ "Зовніштрансекспедиція", до 1) ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, 2) Управління Державного казначейства у Львівській області, 3) Відділення Державного казначейства у Шевченківському районі м. Львова, про стягнення помилково сплачених до бюджету коштів у сумі 30150 грн., в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: К.Б.М. (дов. N 56 від 10.06.04),

відповідача: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 25.11.03 господарського суду Львівської області позовні вимоги задоволено.

З бюджетного рахунку Відділення Державного казначейства України на користь ТОВ "Зовніштрансекспедиція" повернуто 53250 грн. зайво сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів. З ДПІ у Шевченківському районі м. Львова на користь ТОВ "Зовніштрансекспедиція" стягнуто 650,50 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач є платником єдиного податку. Згідно пункту 1.29. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), всі податки та платежі передбачені цим законом є видами податку на прибуток. У підпункті 7.8.8. п. 7.8. статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначено, що авансовий внесок з податку на прибуток є частиною податку на прибуток. Зі змісту наведених вище норм випливає, що авансовий внесок, який сплачується при виплаті дивідендів, є платежем з податку на прибуток. Виходячи з того, що для суб'єктів господарювання - суб'єктів спрощеної системи оподаткування сплата єдиного податку замінює сплату податку на прибуток, відповідно вона (така сплата) і замінює сплату авансового внеску з податку на прибуток, який сплачується при виплаті дивідендів (пункт 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (надалі Закон).

Однак, норми ч. 5 пп. 7.8.2. п. 7.8 ст. 7 Закону ( 334/94-ВР ) містять формулювання, які не дозволяють однозначно стверджувати про включення сплати авансового внеску з податку на прибуток суб'єктами спрощеної системи оподаткування в сплату єдиного податку. На думку суду, наведені норми свідчать про конфлікт інтересів, що відповідно до пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) повинно трактуватись на користь платника податків.

Постановою від 09.03.04 Львівського апеляційного господарського суду рішення від 25.11.03 господарського суду Львівської області залишено без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судовими інстанціями порушено ч. 5 пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону ( 334/94-ВР ).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним задовольнити касаційну скаргу частково.

Спір у даній справі є спором про стягнення помилково сплачених до бюджету коштів у сумі 30150 грн.

Відповідно до підпункту 6 пункту 7 Положення про Державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.95 N 590 ( 590-95-п ), органи Державного казначейства України здійснюють повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів.

З цією нормою кореспондується пункт 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.97 N 209/72 ( z0263-97 ), згідно з яким відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Органи Державного казначейства України перераховують кошти своїми платіжними дорученнями з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку податкового органу чи рішенні суду.

При цьому у позовній заяві міститься вимога про стягнення 301350 грн. зайво сплаченого внеску при виплаті дивідендів на користь позивача. В той же час в резолютивній частині рішенні суду зазначено про повернення з бюджетного рахунку Державного казначейства України на користь позивача зазначених коштів.

На думку колегії суддів Вищого господарського суду України, таке рішення місцевого господарського суду суперечить п. 4 ст. 84 та ст. 116 ГПК України ( 1798-12 ).

Отже, суд виніс рішення про повернення грошових коштів у справі зі спору про стягнення, тобто судом фактично не розглянуто позовну вимогу ТОВ "Зовніштрансекспедиція".

За таких обставин рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

Керуючись ст. 111-5, п. 3 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення від 25.11.03 господарського суду Львівської області та постанову від 09.03.04 Львівського апеляційного господарського суду зі справи N 5/2836-23141 скасувати. Справу N 5/2836-23141 направити до господарського суду Львівської області на новий розгляд.