Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2005 Справа N 4/133

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Полякова Б.М.

суддів: Ткаченко Н.Г., Продаєвич Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за касаційною скаргою Виробничо-комерційної фірми "Крук-І"

на рішення господарського суду Чернівецької області від 13 грудня 2004 р. по справі N 4/133 за позовом Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Виробничо-комерційної фірми "Крук-І" про стягнення 788,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Чернівецьке обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів 01.10.2004 р. звернувся до господарського суду з позовом до ВКФ "Крук-І" про стягнення 788,24 грн. штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2003 р.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 13 грудня 2004 р. по справі N 4/133 /суддя О.Г. Проскурняк/ позов було задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 788,24 грн. штрафних санкцій, на користь державного бюджету 51 грн. державного мита, на користь ДП "Судовий інформаційний центр" 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В касаційній скарзі відповідач - Виробничо-комерційна фірма "Крук-І" просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 13.12.2004 р., посилаючись на те, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) встановлено для підприємств (об'єднань), установ і організацій нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч. 1 ст. 18 цього Закону ( 875-12 ) працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадським організаціями інвалідів (далі - органи працевлаштування інвалідів).

Відповідно до п. 14 Положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3.05.1995 р. N 314 ( 314-95-п ), підприємства /об'єднання/, установи і організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

У відповідності з пунктом 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року N 1434 ( 1434-2002-п ), у складі Мінпраці діє Фонд соціального захисту інвалідів. Відповідно до п. 14 Положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3.05.1995 р. N 314 ( 314-95-п ), підприємства /об'єднання/, установи і організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Згідно з пунктом 5 Положення ( 314-95-п ) підприємства, зокрема, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Пунктом 14 Положення також передбачено, що підприємства, зокрема, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Пунктом 3 цього Положення ( 1434-2002-п ) передбачено, що одним з основних завдань Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 та підпункту 3 пункту 5 зазначеного Положення ( 1434-2002-п ) Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами сум штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів та проводити перевірки підприємств щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частиною 2 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) встановлено, що відповідальність за незабезпечення вказаних нормативів несуть керівники підприємств.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону ( 875-12 ) підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Аналіз наведених вище положень законодавства про соціальний захист інвалідів свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ).

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідачем не виконані вимоги ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ), а також тим, що сплата штрафу за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів не ставиться у залежність від обставин, з яких інвалід не працює на підприємстві.

Але з такими висновками суду погодитись не можна.

Згідно ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає.

Так, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, належним чином не з'ясував дійсні обставини справи, не дав належної оцінки всім зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та належним чином законодавчо не обґрунтував свої висновки. Господарський суд Чернівецької області встановив, що відповідач - КВФ "Крук-І" у 2003 р. повинен був створити 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, але на підприємстві не був працевлаштований інвалід, згідно нормативу.

Проте, всупереч викладених норм Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) не було досліджено питання, чи було це місце створене, чи було повідомлено відповідачем про створення робочого місця для працевлаштування інвалідів відповідні органи, чи направлялись інваліди відповідними органами для працевлаштування у відповідача.

За таких обставин, постановлене по справі рішення господарського суду Чернівецької області від 13 грудня 2004 р. не можна визнати як таке, що відповідає вимогам закону і воно підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, що мають значення для вирішення спору по суті, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 111-5, 111-7 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Виробничо-комерційної фірми "Крук-І" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Чернівецької області від 13 грудня 2004 р. по справі N 4/133 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.