Про визнання договору купівлі-продажу недійсним

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2007 Справа N 13/132-07

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30.08.2007 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Т.Б.Дроботової

суддів: Н.О.Волковицької, Л.І.Рогач

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений світ"

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.05.2007 р.

у справі N 13/132-07

господарського суду Київської області

за позовом Прокурора м. Біла Церква в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради

до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений світ",

2. Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради

про визнання договору купівлі-продажу недійсним

за участю представників:

позивача - не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)

прокурора - не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)

відповідачів

1. Карпенко Ю.Л., дов. від 21.12.2006 р.

2. не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)

ВСТАНОВИВ:

Прокурор м. Біла Церква в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради звернувся до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Зелений світ" та Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу N 1 від 11.01.2002 р., укладеного між Фондом комунального майна Білоцерківської міської ради та ТОВ "Зелений світ".

Разом з позовною заявою прокурором м. Біла Церква подано клопотання на підставі статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення літ. "Г" - склад будматеріалів, площею 185,4 кв. м., нежитлове приміщення літ. "Л" - теплиця, площею 807,5 кв. м. та нежитлове приміщення літ. "М" - теплиця, площею 807,5 кв. м., що розташовані за адресою: м. Б.Церква, вул. Толстого 32, які належать ТОВ "Зелений світ"; заборонити ТОВ "Зелений світ" розпоряджатись, відчужувати та вчиняти будь-які правочини щодо вищезазначених приміщень.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.03.2007 р. (суддя Наріжний С.Ю.) задоволено клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказані нежитлові приміщення та заборонено відчужувати та вчиняти будь-які правочини щодо цих приміщень.

Ухвала, з огляду на приписи статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), вмотивована обгрунтованістю і достатністю доводів позивача для вжиття заходів по забезпеченню позову, оскільки невжиття заходів може утруднити виконання рішення господарського суду або призвести до неможливості відновлення та захисту порушених прав та інтересів держави.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.05.2007 р. (суддя Мостова Г.І. - головуюча, Писана Т.О., Фаловська І.М.) ухвалу господарського суду Київської області від 16.03.2007 р. залишено без змін з огляду на повноту встановлення обставин справи, наведення цим обставинам відповідної правової оцінки та правомірності застосування статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).

Не погоджуючись з ухвалою та постановою судів попередніх інстанцій, ТОВ "Зелений світ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені рішення, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення господарськими судами норм процесуального права при розгляді заяви про забезпечення позову, а саме, Постанови N 9 ( va009700-06 ) Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та, що Білоцерківською міською радою не підтверджено заяву прокурора щодо заходів забезпечення позову.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав та не скористався правом на участь представника у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів юридичної чи фізичної особи і застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

При накладенні арешту відповідач позбавляється права розпоряджатися майном і не може передавати, продавати майно, на яке накладено арешт.

Тобто господарський суд у кожному конкретному випадку як за заявою сторони, так і за власною ініціативою оцінює доводи заявника, обставини справи та приймає відповідне рішення.

Стаття 67 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) містить перелік заходів, які можуть бути вжиті господарським судом для забезпечення позову, зокрема, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; заборону відповідачеві вчиняти певні дії; заборону іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Право вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить під час розгляду спору із предмету спору, конкретних обставин та пропозиції заявника.

Відповідно до статті 33 цього Кодексу України ( 1798-12 ) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.

До предмета доказування в даному випадку входить ймовірність припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як вбачається з позовної заяви та поданого клопотання про забезпечення позову, предметом позову є вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу N 1 від 11.01.2002 р., укладеного між Фондом комунального майна Білоцерківської міської ради та ТОВ "Зелений світ".

Суди попередніх першої інстанцій прийшли до висновку, що заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної особи.

Таким чином, всебічно дослідивши документи і доводи позивача, викладені в клопотанні про забезпечення позову, суд встановив наявність обставин, за яких невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення господарського суду, та наклав арешт на нежитлове приміщення літ. "Г" - склад будматеріалів, площею 185,4 кв. м., нежитлове приміщення літ. "Л" - теплиця, площею 807,5 кв. м. та нежитлове приміщення літ. "М" - теплиця, площею 807,5 кв. м., що розташовані за адресою: м. Б.Церква, вул. Толстого 32, які належать ТОВ "Зелений світ"; заборонив ТОВ "Зелений світ" розпоряджатись, відчужувати, вчиняти будь-які правочини щодо вищезазначених приміщень, що відповідає предмету позову.

Судова колегія відхиляє посилання скаржника щодо непідтвердження Білоцерківською міською радою заяви прокурора щодо заходів забезпечення позову з огляду на приписи вищевказаної статті 66 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) та звернення прокурора з позовом в інтересах держави, порядок та підстави відповідальності якої визначено чинним законодавством.

На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано норму процесуального права, що регулює спірні правовідносини, та визначено спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення, що є предметом договору купівлі-продажу N 1 від 11.01.2002 р. згідно переліку зазначеного в позові та заборонено відповідачу розпоряджатись, відчужувати та вчиняти будь-які правочини щодо вищезазначених приміщень.

Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням статті 105 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), є законною та обгрунтованою.

Наведені заявником доводи не є самі по собі підставою для скасування забезпечення позову. Інші твердження заявника про порушення і неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм процесуального права при прийнятті ухвали та постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для зміни ухвалених у справі судових рішень колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений світ" залишити без задоволення.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.05.2007 р. у справі N 13/132-07 господарського суду Київської області та ухвалу господарського суду Київської області від 16.03.2007 р. залишити без змін.

Головуючий Т.Дроботова

Судді Н.Волковицька Л.Рогач