Про визнання недійсною вимоги про сплату боргу

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2005 Справа N 9/8

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 08.09.2005 відмовлено в допуску до провадження за винятковими обставинами)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: [...]

розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Гадяцькому районі Полтавської області

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.04.2005 р.

у справі N 9/8 господарського суду Полтавської області

за позовом МКП "Атлант"

до Управління Пенсійного фонду України у Гадяцькому районі Полтавської області

про визнання недійсною вимоги про сплату боргу

ВСТАНОВИВ:

В січні 2005 року МКП "Атлант" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом про визнання недійсною вимоги N Ю-208У від 29.11.2004 року на суму 4179,18 грн. на підставі акту перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування по КМП "Атлант" за N 170 від 26.11.2004 року.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.02.2005 року в задоволенні позовних вимог позивача до Управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що позивач є страхувальником відповідно до п. 1 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) і зобов'язаний сплачувати внески у розмірі 32% суми фактичних виплат на оплату праці та відповідно до п. 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі виявлення своєчасно несплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.04.2005 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано повністю, прийняте нове рішення, яким позов задоволено: визнано недійсним рішення управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі N 170 від 29.11.2004 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені.

Апеляційний суд в обґрунтування прийнятого рішення посилається на те, що позивач є платником єдиного податку, і те, що згідно зі ст. 6 Указу Президента України від 03.07.1998 року N 727/98 ( 727/98 ) "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", які перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, не є платниками збору на обов'язкове соціальне страхування та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Крім того, суд мотивує рішення тим, що Закон України від 09.07.2003 року N 1058 ( 1058-15 ) "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не має пріоритету перед Указом Президента України від 03.07.1998 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", оскільки Указ було прийнято відповідно до положень п. 4 Перехідних положень Конституції України ( 254к/96-ВР ) і діє до прийняття Верховною Радою України відповідного закону з цих питань.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.04.2005 року у справі N 9/8 скасувати та прийняти нове рішення по справі, посилаючись на невірне застосуванням апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтовуючи касаційні вимоги, скаржник вказує на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при ухваленні судових актів по справі. Зокрема, заявник зазначає, що об'єкт оподаткування, коло платників збору, ставки і порядок справляння збору на обов'язкове державне пенсійне страхування врегульовані Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ). Посилання суду на Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" ( 727/98 ), на думку скаржника, не є підставою для не застосування положень, передбачених Законом України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) та Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки питання щодо об'єкту збору і ставок його справляння врегульовані саме цими законами. Крім того, скаржник у своїй касаційній скарзі вказує на те, що при колізії положень закону та підзаконного нормативного акту застосовуються положення закону, як такого, що має вищу юридичну силу.

Заслухавши представників сторін, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, за несвоєчасну сплату страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування рішенням начальника Управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі від 29.11.2004 року N 170 на підставі п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року N 1058 ( 1058-15 ) була застосована штрафна санкція в розмірі 1475,22 грн.

29.11.2004 року відповідачем сформована та надіслана позивачу вимога N Ю-208У про сплату суми недоїмки 4179,18 грн. в десятиденний строк з дня одержання.

Суд апеляційної інстанції приймаючи оскаржувану постанову посилається на те, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року N 1058-IV ( 1058-15 ) не встановлює ставок збору, а передбачає порядок сплати збору суб'єктами підприємницької діяльності. Крім того, суди зазначають, що в п.п. 4 п. 8 Прикінцевих положень зазначеного Закону передбачено, що на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, сплачують страхові внески у фіксованому (твердому) розмірі, який поки що, не встановлено, не вилучено з законодавства про спрощену систему оподаткування положень, які стосуються спрямування коштів до Пенсійного фонду, а тому, платники єдиного податку продовжують керуватися Указом ( 727/98 ), оскільки, законами України не визначено правового режиму єдиного оподаткування та не скасовано спрощену систему оподаткування.

Колегія суддів не може погодитись із зазначеними висновками апеляційної інстанції, оскільки вони не відповідають нормам діючого законодавства.

Відповідно до п. 17. ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування належить до загальнодержавних податків та зборів, ставки та механізм справляння яких не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ).

Статтею 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) встановлено перелік осіб, що є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, відповідно до пунктів 1, 3 статті 1 вказаного Закону, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу.

Крім того, пунктом 5 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи, що здійснюють господарські операції.

Аналізуючи наведені вище норми Закону України "Про обов'язкове державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ), можна зробити висновок, що обов'язковість сплати збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування не пов'язується із статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що стаття 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" ( 727/98 ) встановлює пільги, зокрема, звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування суб'єкта малого підприємництва тільки в сфері його підприємницької діяльності. Визначення поняття "підприємницька діяльність" дається у статті 42 Господарського кодексу України ( 436-15 ). За змістом цієї норми права, підприємницька діяльність - це безпосередня самостійна систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку.

Таким чином, вказаний спір по даній справі не підпадає під правовідносини, що регулюються Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" ( 727/98 ), а є об'єктом регулювання іншого правового акту - Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ).

Названий же Закон ( 400/97-ВР ) не встановлює такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування.

Крім того, є юридично неспроможним і висновок господарських судів першої та апеляційної інстанцій про те, що Указ Президента України ( 727/98 ) має пріоритетне значення стосовно Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ), оскільки він суперечить конституційному принципу верховенства права.

Враховуючи те, що при розгляді даної справи апеляційний суд невірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, то постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.04.2005 року підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Полтавської області від 10.02.2005 року у справі N 9/8 залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Гадяцькому районі Полтавської області задовольнити частково.

2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.04.2005 р. скасувати.

3. Рішення господарського суду Полтавської області від 10.02.2005 року залишити без змін.