Про визнання недійсним розпоряджень, податкових повідомлень-рішень про стягнення бюджетної заборгованості

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2004 Справа N 21/822

(ухвалою судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09.09.04 р. відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі суддів:

головуючого Овечкіна В.Е.

суддів: Чернова Є.В., Цвігун В.Л.

за участю представників:

позивача О. Горбач, О. Зимогоров

відповідача Ю. Галій, Г. Павленко, А. Буров, В. Пікуль

розглянув: касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного господарського суду

у справі N 21/822

за позовом ТОВ "Бравіка"

до ДПІ у Печерському районі м. Києва, відділення державного казначейства у Печерському районі м. Києва

про визнання недійсним розпоряджень, податкових повідомлень-рішень про стягнення бюджетної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.01.2004 (суддя Є. Шевченко) позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 11.08.2003 N 172307/3, від 11.08.2003 N 7/23-707/31605916/3, від 19.11.2002 N 5/23-707, розпорядження про внесення змін у визначену платником податку суму ПДВ за результатами комплексної перевірки від 12.11.2002 N 530/23-727.

З державного бюджету на користь позивача стягнуто бюджетну заборгованість з ПДВ в сумі 13415275,04 та відсотки в розмірі 2449241,41 грн., державне мито у розмірі 1785,00 грн., видати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинено.

Рішення суду мотивовано тими обставинами, що податкові повідомлення-рішення від 27.02.2003 N 7/23-707/31605916, від 03.06.2003 N 7/23-707/31605916/1 скасовані в порядку апеляційного узгодження, висновки ДПІ щодо неправомірності відшкодування ПДВ грунтуються виключно на повідомленні інтерполу щодо відсутності реєстрації нерезидента - отримувача, припущенні, що ВМД, які свідчать про експорт товару не є єдиною підставою для відшкодування ПДВ.

Відповідачем не враховані вимоги п.п. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ), які встановлюють факт експорту товару на підставі належно оформлених ВМД, підставами для відшкодування ПДВ є дані податкової декларації, що відповідає вимогам ст. 7 Закону України "Про ПДВ", відповідачем N 1 залишено без уваги вимоги п.3.1 наказу ДПА України та Державного казначейства України "Про порядок відшкодування ПДВ" ( z0263-97 ), ст. 8 Закону України "Про ПДВ", яка визначає склад податкового кредиту та суму експортного відшкодування, п.п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про ПДВ", яке передбачає нарахування 120% від облікової ставки НБУ на суму бюджетної заборгованості.

Відповідачами не дотримані вимоги щодо 30-денного терміну відшкодування ПДВ, які встановлені ст. 8 Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ), що спричинило нарахування процентів, які мають бути розраховані в особовому рахунку платника ПДВ згідно наказу ДПА України та Державного казначейства України N 209/72 ( z0263-97 ) від 02.07.1997 "Про порядок відшкодування ПДВ.

Позивачу частково повернуто ПДВ в сумі 528 6741,96 грн.

До позивача не застосовується порядок відшкодування ПДВ шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років, оскільки Закон "Про державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) від 27.11.2003 зворотньої сили не має.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2004 (судді М. Новіков, А. Мартюк, Г. Мачульський) рішення суду по цій справі залишено без зміни, так як придбання товару в резидентів та його вивезення за межі митної території України на підставі договору комісії підтверджується ВМД та контрактом, які є в матеріалах справи, відповідачами порушені імперативні вимоги п. 6.2 ст. 6, ст. 7 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ), позивачу частково повернуто ПДВ в сумі 5286741,96 грн.

ДПІ у Печерському районі м. Києва просить постанову та рішення суду по цій справі скасувати, у позові відмовити, так як нерезидент згідно листа інтерполу у Туреччині не зареєстрований, копія виписки з торгового реєстру Торгівельної палати м. Стамбула про реєстрацію нерезидента у Туреччині належним чином не легалізована.

Закон України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) визначає порядок нарахування процентів на суму бюджетної заборгованості, але не встановлює обов'язок по їх відшкодуванню, невірно визначена дата початку нарахування процентів на бюджетну заборгованість, відділення державного казначейства не є належним відповідачем у справі по відшкодуванню ПДВ.

Крім того, рішення суду не є достатньою підставою для відшкодування ПДВ, так як державне казначейство повинно отримати висновок про відшкодування ПДВ від органів ДПС, наявна заборгованість по ПДВ має бути відшкодована облігаціями внутрішньої державної позики із строком обігу п'ять років, що відповідає вимогам Закону України "Про державний бюджет на 2004 рік" ( 1344-15 ).

ТОВ "Бравіка" просив рішення та постанову суду по цій справі залишити без зміни, як такі, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приписами підпункту 7.7.3 пункту 7.7. ст. 7 Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) визначено, що суми, не відшкодовані платнику податку протягом місяця, наступного після подачі декларації, вважаються бюджетною заборгованістю. На суми бюджетної заборгованості нараховуються відсотки на рівні 120 відсотків від облікової ставки НБУ, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її, включаючи день погашення.

Порядок відшкодування ПДВ затверджено наказом ДПА та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.1997 N 209/72 ( z0263-97 ) (у редакції наказу ДПА України та Державного казначейства України від 21.05.2001 N 200/86 ( z0489-01 ).

Відповідно до п.п. 6.3-6.5 цього Порядку ( z0263-97 ) податкові органи в особливому рахунку платника податку за прострочення терміну відшкодування ПДВ нараховують відсотки, які за заявою платника податку можуть бути перераховані на його рахунок або направлені на погашення податкового зобов'язання з ПДВ.

Затверджена названим Порядком ( z0263-97 ) форма висновку про суми відшкодування ПДВ містить вказівки про відшкодування з бюджету загальної суми заборгованості, у тому числі відсотків за несвоєчасне відшкодування ПДВ.

За змістом цієї норми платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету, у тому числі й про стягнення відсотків за бюджетною заборгованістю у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ.

В зв'язку з цим стягнення процентів слід розглядати як додаткову гарантію, яка носить компенсаційний характер та правомірно здійснена з моменту, коли платнику податку стало відомо про порушення його права.

Зазначеним спростовуються твердження ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо відсутності обов'язку по відшкодуванню ПДВ.

Факт експорту товару згідно п.п. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) встановлюється належно оформленими ВМД з відмітками митниці про перетин кордону України.

Податкова інспекція не довела, що відбитки штампів та печаток на ВМД не є справжніми та оригінальними.

Відповідне експертне заключення в матеріалах справи відсутнє. ДПІ у Печерському районі не доведено фіктивність експортної угоди в зв'язку з припущенням відсутностей відомостей щодо реєстрації нерезидента у Туреччині. Відповідний позов касатором у судовому порядку не пред'являвся, відомості щодо наявності рішення суду з цих підстав у матеріалах справи відсутні.

Право на відшкодування ПДВ виникає при укладанні будь-якого експортного контракту, коли товар фактично вивезено за межі митного кордону України.

Факт експорту товару скаржником не спростовується.

Касатором не доведено порушення порядку збору доказів в частині їх легалізації, не зазначено в чому є порушення Консульського Статуту України ( 127/94 ), наказу Міністерства закордонних справ N 113 ( z0535-02 ) від 04.06.2002 щодо порядку консульської легалізації документів.

Не приймаються до уваги твердження касатора про те, що казначейство не є належним відповідачем у справі, так як зазначене суперечить п.п. 6, 7 Положення про Державне казначейство ( 590-95-п ), ст. 48 глави 8 розділу II Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) які передбачають, що контроль за надходженням, рухом і використанням бюджетних коштів, операції з коштами державного бюджету здійснюється відділеннями державного казначейства. Відповідний територіальний орган Державного казначейства України повинен залучатися як відповідач у справі за позовом про відшкодування з бюджету суми ПДВ поряд з відповідним територіальним органом Державної податкової служби.

Верховним судом України у мотивувальній частині постанови від 08.10.2002 зі справи N 25/1251 ( v1251700-02 ) на підставі ст. 7 Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) визначено щодо обов'язку органу ДПС надати висновок органу Державного казначейства України, а не платнику податків.

Не приймається до уваги твердження касатора про право платника податків на відшкодування ПДВ облігаціями внутрішньої державної позики, оскільки зміна податкових ставок та механізмів не може вводитися Законом України про державний бюджет (ч. 1 ст. 7 Закону "Про систему оподаткування ( 1251-12 ), зміна порядку виконання рішення суду можлива з урахуванням ст. 121 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), погашення бюджетної заборгованості облігаціями є правом платника податку, а не його обов'язком.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду у справі N 21/822 від 19.02.2004 та рішення господарського суду м. Києва від 21.01.2004 у цій справі залишити без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.