Щодо неподання або порушення строків подання даних про звільнення працівників

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

02.04.2002 N 20-2/818

Щодо неподання або порушення строків подання даних про звільнення працівників

Вищий господарський суд України <...> встановив:

Прокурор <...> звернувся до господарського суду <...> з позовом в інтересах держави в особі <...> до <...> про стягнення 2115,71 грн. штрафу за порушення п. 5 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ).

Відповідач у відгуку на позов вважає, що підстав для стягнення штрафу немає за відсутності відповідного рішення <...>, а також погашення штрафу відповідно до ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ).

Рішенням господарського суду від 04.10.2001 р. позов задоволено з мотивів відповідності вимог до чинного законодавства та відсутності підстав погашення штрафу в порядку, встановленому ст. 18 зазначеного Закону ( 2181-14 ).

Постановою апеляційної інстанції від 10.12.2001 р. рішення залишено без змін, а доводи скаржника визнано необгрунтованими. Під час розгляду справи в суді першої інстанції здійснено заміну відповідача. Відповідачем визнано <...> як правонаступника <...>.

Скаржник просить рішення і постанову, прийняті у справі, скасувати, посилаючись на відсутність визначеного законодавством порядку стягнення штрафу за підставами, зазначеними в позові, та у зв'язку з погашенням спірної суми на підставі ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ).

Заслухавши доповідача та представника позивача, який підтримав рішення та постанову, прийняті в справі, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні, виходячи з такого.

Пункт 5 статті 20 Закону України ( 803-12 ) передбачає, що при звільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, повідомляють про це не пізніше як за два місяці у письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки звільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після звільнення - списки фактично звільнених працівників.

У разі неподання або порушення строків подання таких даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного звільненого працівника. Ці кошти зараховуються до державного фонду зайнятості й використовуються для фінансування заходів щодо працевлаштування та соціального захисту звільнених працівників.

Порядок стягнення та розміри штрафів за невиконання вимог цієї статті підприємствами, установами й організаціями встановлюється законодавством України. Щодо пункту 5 ст. 20 заначеного Закону ( 803-12 ), штраф визначений у розмірі - річна заробітна плата за кожного звільненого працівника.

Відповідно до підпункту "л" п. 8 Положення про державну службу зайнятості, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.91 р. N 47 ( 47-91-п ) (із змінами, внесеними постановою від 14.09.98 р. N 1435 ( 1435-98-п ), державна служба зайнятості має право стягувати штрафи з підприємств, визначені п. 5 ст. 20 Закону України "Про зайнятість" ( 803-12 ).

Наведене свідчить про правильне застосування судом першої та апеляційної інстанції чинного законодавства, яким регулюється відповідальність за несвоєчасне повідомлення про звільнення працівників.

Оскільки штраф, визначений у п. 5 ст. 20 Закону України "Про зайнятість" ( 803-12 ) не пов'язаний з обов'язковими платежами до бюджету або цільових фондів, посилання відповідача на погашення цього штрафу є безпідставним і не має правових підстав.

Зважаючи на викладене та керуючись статтями 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу <...> залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду <...> від 04.10.2001 р. та постанову <...> апеляційного господарського суду від 10.12.2001 р. у справі <...> залишити без змін.