Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2004 Справа N 33/636

(ухвалою судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.09.04 р. відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Божок В.С.,

суддів: Хандуріна М.І., Костенко Т.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.04

у справі господарського суду м. Києва

за позовом ПП "Селдом"

до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача Лаврик В.Н. - директор, Танцюра Л.О. (дов. від 01.09.03),

від відповідача Єленич А.О. (дов. від 18.05.04),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 24.11.03 господарського суду м. Києва позовні вимоги задоволені частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва: N 000009/2302/3 без зазначення дати його прийняття в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 66613,00 грн. та штрафних санкцій з податку на додану вартість у сумі 105671,00 грн., N 000010/2302/3 без зазначення дати його прийняття; N 000036/2302/3 без зазначення дати його прийняття, N 000037/2302/3 без зазначення дати його прийняття.

Постановою від 27.02.04 Київського апеляційного господарського суду рішення від 24.11.03 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ДПІ у Святошинському районі м. Києва звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що останні винесено при невірному застосуванні норм матеріального права, а саме: пп.5.3.1, пп.5.3.9 ст. 5, пп.11.3.1 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), пп.7.3.1, пп.7.4.1, пп.7.2.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справ в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у даній справі, за результатами документальної перевірки дотримання вимог законодавства про оподаткування ПП "Селдом" за період з 08.09.99 по 01.10.02 ДПІ у Солом'янському районі м. Києва складено акт N 158/23-211 від 29.12.02.

В акті перевірки, зокрема, зазначено, що відповідно до умов договору комісії N 9-ПроСк/1 від 12.09.2000 р. позивачем отримано від ТОВ "Промтехснаб" у вересні 2000 р. товар для подальшої реалізації вартістю 768461,80 грн. (в т.ч. ПДВ 128076,97 грн.) за отриманий товар позивачем було перераховано в адресу ТОВ "Промтехснаб" 766310,00 грн., комісійна винагорода складає 1091,29 грн. заборгованість позивача перед ТОВ "Промтехснаб" станом на 01.10.2000 р. складає 1060,51 грн. (зазначена заборгованість була погашена у жовтні 2000 р.). Позивачем, у вересні 2000 р., по зазначеним операціям, віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ, нараховану на вартість отриманого товару у розмірі 128076,97 грн. Таким чином, в порушення п. 4.7. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), позивачем було завищено розмір податкового кредиту за вересень 2000 р. на суму ПДВ, нараховану на вартість отриманого та не оплаченого товару, у розмірі 176,75 грн. З точки зору ДПІ, дана сума підлягає включено до складу податкового кредиту у жовтні 2000 р. - періоді, у якому було погашено заборгованість перед ТОВ "Промтехснаб" у розмірі 1060,51 грн.

Також в акті перевірки зазначається, що ПП "Селдом" з ТОВ "Сантанна" укладено договір N 1\1 від 16.10.1999 про надання посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням робіт по знаходженню будівельних майданчиків та сприянню в укладенні договору на пайову участь ТОВ "Сантанна" у будівництві, виконання рекламних робіт, проведення маркетингових досліджень кон'юнктури ринку та інших послуг. За умовами договору визначено суму винагороди за виконання перелічених робіт та послуг, яка складала 10% від суми підписаного з пайовиком договору на дольову участь ТОВ "Сантанна" у будівництві.

При цьому в акті викладений висновок про порушення позивачем вимог пп. 11.3.1. п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) в редакції Закону України від 22.05.1997 р. N 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) (із змінами та доповненнями), до складу валового доходу вартість наданих послуг було включено не по даті першої з подій - підписання акту прийому-передачі виконаних робіт від 20.01.2000 р. до договору N 1/1 від 16.10.1999 р., а по датам підписання Угод по термінам розрахунків (перерахування часток винагороди). В результаті зазначеного порушення позивачем було несвоєчасно внесено до складу валових доходів 503925,00 грн. та занижено розмір валових доходів за I квартал 2000 р. на 333953,33 грн.

Згідно з пп. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (із змінами та доповненнями), датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, судові інстанції дійшли обгрунтованого висновку про те, що позивачем, відповідно до пп. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) правомірно віднесено до складу податкових зобов'язань вартість наданих послуг в тих звітних періодах, коли підприємством підписувались угоди по термінам за договором N 1/1 від 16.10.1999 р. (перерахування часток винагороди), а не в момент складання Акту прийому-здачі виконаних робіт від 20.01.2000 р.

При прийнятті оскаржуваних рішення та постанови судовими інстанціями досліджено наявні в матеріалах справи копії документів, що стосуються господарських операцій позивача з ТОВ "Сантанна" (договір надання посередницьких послуг, додатки до вказаного договору, заявка-завдання, акти прийому-здачі виконаних робіт, угоди по термінам розрахунків, податкові накладні, платіжні доручення, виписки обслуговуючого банку про рух коштів на рахунку позивача), які досліджувались при документальній перевірці позивача.

ТОВ "Сантанна" на виконання пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) надано ПП "Селдом" податкові накладні N 6 від 20.01.00, N 15 від 09.02.00, N 28 від 21.03.00, N 63 від 20.04.00, N 72 від 26.04.00, N 159 від 07.07.00, N 195 від 28.07.00.

Вартість послуг за договорами з підрядними підприємствами згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) віднесено позивачем до податкового кредиту суми ПДВ.

Договір про надання посередницьких послуг, додатки до нього в установленому законом порядку визнані недійсними не були.

Згідно з пп. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. N 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (із змінами та доповненнями), датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Отже, за таких обставин вбачається обгрунтованим висновок господарських судів попередніх інстанцій про те що, позивачем своєчасно та у відповідності з пп. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) віднесено до складу валових доходів грошові кошти, отримані за договором N 1/1 від 16.10.1999 р.

В той же час судові інстанції обгрунтовано взяли до уваги той факт, що позивачем не було надано суду доказів про відсутність з його боку порушень вимог п. 4.7. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ). За вказані порушення позивачу податковим повідомленням-рішенням N 000009/2302/3, зокрема, донараховано податок на додану вартість 177,00 грн. та 3600,00 грн., а також застосовано штрафні санкції, відповідно, 1 700,00 грн. та 54000,00 грн.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій щодо визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення 000009/2302 без дати та недійсним повідомлення-рішення N 000010/2302/3 без дати.

Матеріалам справи підтверджено, що за результатами додаткової перевірки дотримання законодавства про оподаткування ПП "Селдом" ДПІ у Солом'янському районі м. Києва складено акт N 24/23-211/30471240 від 11.02.2003 р.

В акті перевірки від 11.02.2003 р. відповідач зазначає, що договір N 1/1 від 16.10.1999 р. між позивачем та ТОВ "Сантанна" є договором доручення, а не підряду (при цьому відповідач ігнорує своє ж твердження в Акті документальної перевірки від 29.12.2002 р. N 158/23-211, що договір N 1/1 від 16.10.1999 р. - це договір надання посередницьких послуг). Відповідач вважає, що позивач не мав права без відповідного повідомлення довірителя (ТОВ "Сантанна") укладати договори з третіми особами. Окрім того, на думку відповідача, укладення цих договорів взагалі не мало сенсу, оскільки з підписанням акту 21.01.2000 р. між позивачем та ТОВ "Сантанна" жодних зобов'язань щодо виконання подальших рекламних, маркетингових та інших робіт у позивача не могло виникати. Таким чином, на думку ДПІ, позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат затрати пов'язані з виконанням робіт за договорами позивача з субпідрядниками ПП "Фар-Каре", ПП "Альбіон", ПП "Дора-МП". У зв'язку з цим, відповідач вважає, що позивач безпідставно відніс до податкового кредиту суми згідно податкових накладних наданих позивачу підрядними організаціями. За вказані порушення, позивачу, з посиланням на пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), податковими повідомленнями-рішеннями N 000036/2302/3, N 000037/2302/3 донараховано податок на прибуток, податок на додану вартість та штрафні санкції.

В ході розгляду справи судами було встановлено, що між позивачем (замовник) та ПП "Фар-Каре" (виконавець) 01.12.1999 р. укладено договір N 001 та заявку-завдання (додаток 1 до вказаного договору). Відповідно до умов договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботу по визначенню будівельної площі та підготовки проекту контракту дольової участі згідно заявки-завдання (додаток 1). Згідно заявки-завдання підставою для виконання робіт є договір N 1/1 від 16.10.1999 р. укладений між позивачем та ТОВ "Сантанна" та договір N 001 від 01.12.1999 р. між позивачем та ПП "Фар-Каре".

При цьому станом на 01.12.1999 р. ПП "Фар-Каре" не надало свідоцтва платника ПДВ та інформації про відкриття розрахункового рахунку, а договір N 001 від 01.12.1999 р. був укладений без зазначення відповідних реквізитів. Після того, як ПП "Фар-Каре" надало свідоцтво платника ПДВ та інформацію про відкриття розрахункового рахунку 24.12.1999, в договір N 001 від 01.12.1999 р. було внесено вказану інформацію. ПП "Фар-Каре" виконало свої зобов'язання перед позивачем згідно договору N 001 від 01.12.99, що підтверджується актом виконаних робіт та податковою накладною N 11 від 21.01.2000 р. на суму 361800,00 грн., податковою накладною N 19 від 09.02.2000 р. на суму 125000,00 грн.

04.02.2000 р. між позивачем (замовник) та ПП "Альбіон" (виконавець) було укладено договір N 3 та заявку-завдання (додаток 1 до вказаного договору). Відповідно до умов договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботу по визначенню будівельної площі та підготовки проекту контракту дольової участі згідно заявки-завдання (додаток 1). Згідно заявки-завдання підставою для виконання робіт є договір N 1/1 від 16.10.1999 р. укладений між позивачем та ТОВ "Сантанна" та договір N 3 від 04.02.2000 р. між позивачем та ПП "Альбіон". Виконання умов договору підтверджується актами виконаних робіт та податковою накладною N 3 від 21.03.2000 р. на суму 180100,00 грн., податковою накладною N 16 від 12.04.2000 р. на суму 90120,00 грн., податковою накладною N 21 від 20.04.2000 р. на суму 120950,00 грн., податковою накладною N 23 від 26.04.2000 р. на суму 90000,00 грн.

15.06.2000 р. між позивачем (замовник) та ПП "ДОРАМП" (виконавець) було укладено договір N 6-ДО/2 та заявку-завдання (додаток 1 до вказаного договору). Відповідно до умов договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботу по визначенню будівельної площі та підготовки проекту контракту дольової участі згідно заявки-завдання (додаток 1). Згідно заявки-завдання підставою для виконання робіт є договір N 1/1 від 16.10.1999 р. укладений між позивачем та ТОВ "Сантанна" та договір N 6-ДО/2 від 15.06.2000 р. між позивачем та ПП "Дора-МП". Виконання умов договору підтверджується актами виконаних робіт та податковою накладною N 372 від 05.07.2000 р. на суму 181818,00 грн., податковою накладною N 541 від 27.07.2000 р. на суму 121099,00 грн. На дотримання вимог пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) підприємствами ПП "Фар-Каре", ПП "Альбіон", 1111 "Дора-МП" надано позивачу податкові накладні.

Судовими інстанціями прийнято до уваги, що зазначені податкові накладні, повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) від 03.04.97 р. N 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) щодо наявності всіх передбачених законом обов'язкових реквізитів та підписані особою, підпис та повноваження якої підтверджувались печаткою виконавця, що також відповідає вимогам п. 18 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" від 07.08.1998 р. N 857/98 ( 857/98 ).

Згідно з пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) від 22.05.1997 р. N 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) (із змінами та доповненнями) валові витрати виробництва це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До валових витрат, відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Судами обгрунтовано взято до уваги, що витрати позивача, понесені у зв'язку з оплатою вартості робіт виконаних ПП "Фар-Каре", ПП "Альбіон", ПП "Дора-МП" на підставі договорів N 001 від 01.12.1999 р., N 3 від 04.02.2000 р. та N 6-ДО/2 від 15.06.2000 р. підтверджуються первинними документами зокрема актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями (копії у справі), а також той факт, що на момент перевірки позивач надав відповідачу всі необхідні документи (податкові накладні, первинні документи, податкові декларації, прибуткові та видаткові накладні, договори, заявки-завдання до них та акти виконаних робіт, установчі та реєстраційні документи, звітну документацію), що підтверджують правомірність віднесення до валових витрат сум за договорами ПП "Фар-Каре", ПП "Альбіон", ПП "Дора-МП" (акт документальної перевірки N 158/23-211 від 29.12.2002 р., акт перевірки N 24/23-211/3047140 від 11.02.2003 р.)

З врахуванням відсутності нормативного обгрунтування правомірності донарахування позивачу податку на прибуток у зв'язку з неприйняттям до валових витрат господарських операцій позивача за субпідрядними договорами, вказаними в актах перевірки, судовими інстанціями зроблено обгрунтований висновок щодо правомірності віднесення позивачем до валових витрат сум, сплачених підрядним організаціям на підставі указаних договорів.

В той же час колегія суддів Вищого господарського суду України приймає до уваги і той факт, що в ході розгляду справи ДПІ у Солом'янському районі не було надано доказів того, що податкові накладні, які було видано позивачу його контрагентами - ГШ "Фар-Каре", ПП "Альбіон", ПП "Дора-МП", а також договори укладені між зазначеними підприємствами та позивачем, у судовому порядку визнано недійсними. Визнання недійсною реєстрації юридичної особи (ПП "Фар-Каре") не тягне за собою безумовного визнання недійсними договорів, укладених такою юридичною особою. Діючим законодавством України органам державної податкової служби не надано право самостійно визнавати недійсними первинні документи платників податків, зокрема будь-які угоди.

За таких обставин, є правомірним висновок господарських судів, які приймали рішення у даній справі, щодо визнання недійсними податкового повідомлення-рішення N 000009/2302/3 без зазначення дати його прийняття в частині донарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 66 613,00 грн. та штрафних санкцій з податку на додану вартість у сумі 105 671,00 грн., та податкових повідомлень-рішень N 000010/2302/3, N 000036/2302/3, N 000037/2302/3 без зазначення дати їх прийняття.

За таких обставин постанову Київського апеляційного господарського суду прийнято обгрунтовано при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 27.02.04 Київського апеляційного господарського суду у справі N 33/636 залишити без змін.