Тип: Постанова
№ 13/628
Дата: 29 березня 2005 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.03.2005 Справа N 13/628
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.05.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі: Селіваненко В.П. (головуючий суддя), судді: Джунь В.В. і Львов Б.Ю., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АУДИТ-ВІД та Ко", м. Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 21.12.2004 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17.02.2005 зі справи N 13/628 за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Запоріжжі (далі - Відділення), м. Запоріжжя, до товариства з обмеженою відповідальністю "АУДИТ-ВІД та Ко" (далі - Товариство) про стягнення 4211,27 грн., за участю представників сторін: від позивача - Гладкої Г.В., від відповідача - Белікової К.Г., ВСТАНОВИВ:
Відділення звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства 3368,38 грн. заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) і 842,89 грн. пені, а всього - 4211,27 грн.
Рішенням названого суду від 21.12.2004 (суддя Серкіз В.Г.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.02.2005 (колегія суддів у складі: Яценко О.М. - головуючий суддя, судді - Коробка Н.Д., Мойсеєнко Т.В.), позов задоволено. Прийняті судові рішення мотивовано невиконанням відповідачем обов'язку зі сплати страхових внесків.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить рішення господарського суду Запорізької області від 21.12.2004 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17.02.2005 скасувати та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Своє прохання скаржник мотивує неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального права.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- Товариство 06.05.2001 зареєстроване як платник внесків до Фонду;
- 17-18.07.2004 Відділенням проведено перевірку правильності нарахування та перерахування відповідачем страхових внесків за період з 01.04.2001 по 01.04.2004;
- перевіркою виявлено порушення правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду та складено акт від 17.06.2004 N 21, відповідно до якого у відповідача наявна заборгованість зі сплати страхових внесків до Фонду в сумі 3368,38 грн., на яку нараховано пеню в сумі 842,89 грн.
Причиною спору в даній справі є питання щодо наявності у відповідача - платника єдиного податку - обов'язку зі сплати страхових внесків до Фонду.
Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.99 N 1105-XIV ( 1105-14 ) (далі - Закон N 1105).
Згідно із статтею 5 Закону N 1105 ( 1105-14 ) обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків є одним з основних принципів страхування.
Відповідно до статей 15, 16, 18 цього Закону ( 1105-14 ) страхування від нещасного випадку здійснює Фонд - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням; управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців; безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція; робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах та містах обласного значення.
Пунктом 2 частини другої статті 45 Закону N 1105 ( 1105-14 ) передбачено обов'язок роботодавця як страхувальника своєчасно та повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.
Частиною першою статті 46 цього Закону ( 1105-14 ) встановлено, що Фонд провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування.
Відповідно до частини другої статті 52 Закону N 1105 ( 1105-14 ) за прострочення сплати страхового внеску до Фонду із страхувальника стягується пеня згідно із законодавством.
Безпосередньо порядок обчислення і сплати страхових внесків до Фонду, обліку та витрачання страхових коштів, здійснення платежів, ведення бухгалтерського обліку і звітності визначає Інструкція про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Інструкція), затверджена постановою правління Фонду від 20.04.2001 N 12 ( v0012583-01 ).
Відповідно до підпункту 4.12 Інструкції ( v0012583-01 ) страхові внески сплачуються, зокрема, юридичними особами - в день одержання коштів на оплату праці в установах банків, а при проведенні оплати праці з готівкової виручки чи натуроплатою - платники зобов'язані не пізніше наступного дня після здійснення виплат подати до установи банку платіжне доручення на перерахування страхових внесків до Фонду.
Згідно з підпунктом 5.1 Інструкції ( v0012583-01 ) не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені. Пеня нараховується з сум недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь строк.
Указ Президента України від 03.07.98 N 727/98 ( 727/98 ) "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", на який посилається відповідач, набрав чинності 17.08.98.
Відповідно до статті 6 цього Указу ( 727/98 ) суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником певних видів податків і зборів (обов'язкових платежів) і, зокрема, збору на обов'язкове соціальне страхування.
На час набрання чинності зазначеним Указом Президента, пункт 16 частини першої статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" від 18.02.97 N 77/97-ВР ( 77/97-ВР ) передбачав збір на обов'язкове соціальне страхування як обов'язковий платіж.
Разом з тим, відповідно до пункту 2 розділу II "Порядок введення в дію" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" Закону від 18.02.97 N 77/97-ВР ( 77/97-ВР ) дія цього Закону поширюється на відповідні правовідносини у сфері соціального страхування щодо зборів на соціальне страхування лише до прийняття законів України з питань соціального страхування.
23.09.99 прийнято Закон N 1105 ( 1105-14 ), який набрав чинності з 01.04.2001.
Пунктом 2 розділу XI "Прикінцеві положення" Закону N 1105 ( 1105-14 ) встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 N 2240-III ( 2240-14 ) правонаступником Фонду соціального страхування України (на рахунок якого сплачувався збір на обов'язкове соціальне страхування) визначено Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Пункт 16 частини першої статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ), який передбачав збір на обов'язкове соціальне страхування, виключено на підставі підпункту 2 пункту 9 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 16.01.2003 N 429-IV ( 429-15 ).
Отже, з 01.04.2001 законодавцем встановлено новий порядок сплати страхових внесків й, зокрема, внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, які з цієї дати не входять до складу єдиного податку, передбаченого Указом Президента України від 03.07.98 N 727/98 ( 727/98 ).
Посилання скаржника на необхідність окремої сплати платниками єдиного податку страхових внесків відповідно до статті 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" ( 2285-15 ), починаючи з 01.01.2005, не спростовує наведеного, а тому також не може бути підставою для задоволення касаційної скарги.
За таких обставин Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що рішення місцевого та апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними обставинам справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Запорізької області від 21.12.2004 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17.02.2005 зі справи N 13/628 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АУДИТ-ВІД та Ко" - без задоволення.