Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2004 Справа N 13/625

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 04.11.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Удовиченка О.С.

суддів: Бур'янової С.С. Грека Б.М. (доповідача у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2004

у справі N 13/625 господарського суду м. Києва

за позовом Заступника прокурора Дарницького району м. Києва в інтересах держави в особі Київського міського центру зайнятості

до Відкритого акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

про стягнення 70361,06 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача Лелиця В.В. - пом. прокурора посвід. N 103

від відповідача Ковальов В.М. - дов. N 18 від 16.09.2003 р.

ВСТАНОВИЛА:

9 січня 2004 року господарським судом м. Києва прийнято рішення по справі N 13/625, яким задоволено позов заступника прокурора Дарницького району м. Києва в інтересах держави в особі Київського міського центру зайнятості та стягнуто з ВАТ АБ "Укргазбанк" 70361,06 грн.

За розглядом апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд прийняв постанову від 17.03.2004 р., якою апеляційну скаргу банку залишив без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

ВАТ АБ "Укргазбанк" у поданій касаційній скарзі просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2004 р. та рішення господарського суду м. Києва від 09.01.2004 року і прийняти нове рішення, яким в позові заступнику прокурора Дарницького району м. Києва в інтересах держави в особі Київського міського центру зайнятості до ВАТ АБ "Укргазбанк" про стягнення 70361,06 грн. відмовити.

З огляду на те:

- по-перше, відсутнє законодавство, яке передбачає право інспекції проводити перевірку суб'єктів підприємницької діяльності з метою контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення;

- по-друге, нормативно-правовими актами не визначена належним чином методика нарахування економічних санкцій;

- по-третє, центр зайнятості не належить до органів місцевого самоврядування та виконавчих органів;

- по-четверте, Київський міський центр зайнятості відповідно до ст. 29 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) не може мати статусу позивача;

- по-п'яте, прокурор не мав права подавати позов в інтересах держави в особі Київського міського центру зайнятості, оскільки останній не є органом державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади;

- по-шосте, в постанові апеляційного господарського суду не зазначено доводів, за якими суд відхилив заперечення відповідача стосовно повноважень прокурора.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані судові акти - залишенню без змін.

Відповідно до ч. 1 п. 5 ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ), при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, повідомляють про це не пізніше як за два місяці у письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професії, спеціальності, кваліфікації, розмір оплати праці після вивільнення списку фактично вивільнених працівників.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій на підставі ретельної юридичної оцінки встановлено, що відповідно до Положення "Про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.1991 р. N 47 ( 47-91-п ) здійснено перевірку ВАТ "АБ "Укргазбанк".

Перевіркою встановлено, що відповідач не надавав до районного центру зайнятості звіти про наступне та фактичне звільнення працівників.

За результатами перевірки складено акт N 07/38 від 24.02.2003 р. про порушення законодавства України про зайнятість населення, в якому пропонувалось сплатити штраф протягом 10-ти днів у розмірі 70361,06 грн.

Нараховану суму штрафу, яка підлягала сплаті - відповідач на заперечує та не спростовує, добровільно не сплатив.

Водночас не заслуговують на увагу заперечення відповідача на ніби-то помилкове порушення господарським судом законодавства, що інспекції не надано право проводити перевірку суб'єктів підприємницької діяльності з метою контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення та звертатись до суду в разі невиконання приписів про їх усунення.

Так, п. 8 "Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.1991 р. ( 47-91-п ) - інспекції надається право безпосереднього відвідування підприємств, установ та організацій усіх форм власності з метою контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення. Ознайомлюватись з документами та одержувати від підприємств, установ та організацій копії наказів, розпоряджень, протоколів, дані обліку і звітності та інформацію з питань додержання законодавства про зайнятість населення, інші документи і відомості, необхідні для виконання інспекцією своїх завдань. Давати власнику (керівнику) підприємства, установи та організації або уповноваженому норм органу та іншим роботодавцям у разі виявлення порушень законодавства про зайнятість населення приписи про їх усунення. Приписи підлягають обов'язковому виконанню з повідомленням у місячний строк інспекцію про вжиті заходи.

Інспекції дозволено застосовувати економічні санкції до підприємств, установ і організацій усіх форм власності, за порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені статтями 5 і 20 Закону України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ).

Київський міський центр зайнятості відповідно до Положення є місцевим органом державної виконавчої влади та місцевим органом державної служби зайнятості, який підпорядковується Державному центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України та Київській міській держадміністрації. Центр - є юридичною особою, а отже згідно наведених обставин, на підставі ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) має право на звернення до суду.

Щодо статусу позивача, то відповідно до приписів частини 2 статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) юрисдикція суддів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст. 2 Закону України "Про судоустрій" ( 3018-14 ) суд здійснює правосуддя, на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб.

Пунктом 3 статті 3 зазначеного закону ( 3018-14 ) встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами.

Відповідно до п.1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій" ( 3018-14 ) усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Відповідно до п. 3 ст. 6 зазначеного закону ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого він віднесена процесуальним законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року по справі N 1-2/2002 ( v015p710-02 ) визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізацію, надана можливість кожному захищати права будь-якими не забороненими засобами. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Колегія відхиляє порушені скаржником питання про відсутність права прокурора подавати позов в інтересах держави в особі Київського міського центру зайнятості, оскільки останній є органом державної влади чи місцевого самоврядування.

Згідно ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ), прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Зважаючи на викладене колегія суддів дійшла висновку про правомірність застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин норм чинного законодавства та відсутність будь-яких підстав вважати, що судом помилково застосовані норми матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, та керуючись вимогами ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" від 26.03.2004 р. N 013-10/1706 залишити без задоволення

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2004 р. по справі N 13/625 - без змін.