Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2004 Справа N 11/510

(ухвалою судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого - Першикова Є.В.

суддів: Савенко Г.В, Ходаківської І.П.,

розглянула у відкритому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м Києва (надалі ДПІ у Голосіївському районі)

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.04

у справі N 11/510 господарського суду м. Києва

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Міронченка Сергія Анатолійовича (надалі - Підприємець)

до ДПІ у Голосіївському районі

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

В засіданні взяли участь представники:

позивача - не з'явився

відповідача - Адаменко М. С. за дов. N 7294/9/10-0107 від 29.12.03

Відводів складу колегії суддів не заявлено.

За згодою сторони відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) у судовому засіданні 27.05.04 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови колегії суддів Вищого господарського суду України.

Рішенням від 21.01.04 господарського суду м. Києва (суддя Кот О.В.) позовні вимоги Підприємця задоволені частково.

Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі N 0001541704/0 та N 0001531704/0 від 03.07.03, N 0001541704/1 та N 0001531704/1 від 25.07.03, рішення про результати розгляду скарги N 623/М/17-0406 від 25.07.03.

Постановою від 04.03.04 Київського апеляційного господарського суду у справі N 11/510 (колегія суддів у складі: головуючого судді Новикова М.М., суддів Мартюк А.І., Мачульського Г.М.) рішення від 21.01.04 змінено.

Резолютивну частину рішення викладено у наступній редакції:

"Позов задовольнити частково. Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення N 0001541704/1 від 25.07.03 та N 0001531704/1 від 25.07.03.

Рішення ДПІ у Голосіївському районі про результати розгляду скарги N 623/М/17-0406 від 25.07.03 визнати недійсним.

В решті позовних вимог провадження у справі припинити".

Не погоджується з прийнятими рішенням і постановою судових інстанцій, ДПІ у Голосіївському районі звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій зазначено, що господарським судом м. Києва при винесенні рішення по справі було допущено невірне застосування норм матеріального права, зокрема ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" N 13-92 ( 13-92 ) від 26.12.92, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) від 03.04.97, п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).

З огляду на вказане, ДПІ у Голосіївському районі просить скасувати рішення від 21.01.04 господарського суду м. Києва по справі, в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Голосіївському районі N 00015417004/0 та N 0001531704/0 від 03.07.03, N 00015417004/1 та N 0001531704/1 від 25.07.03, рішення ДПІ у Голосіївському районі про результати розгляду скарги N 623/М/17-0406 від 25.07.03, а також скасувати постанову від 04.03.04 Київського апеляційного господарського суду.

Слід зазначити, що в касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі переважно звертає увагу на невідповідність документальних доказів, та здійснює оцінку доказів на котрих ґрунтується позиції сторони, що не відповідає вимогам ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) щодо меж касаційного провадження, оскільки касаційна інстанція не досліджує конкретні обставини справи та їх доказування.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу і додані документи, заслухавши пояснення сторони та суддю-доповідача, встановила наступне.

В травні-червні 2003 року ДПІ у Голосіївському районі проведено документальну перевірку діяльності Підприємця щодо дотримання вимог чинного законодавства з питань оподаткування.

Податковими органами за матеріалами перевірки було складено акт N 160-1704 від 01.07.03 За висновками акту ДПІ у Голосіївському районі були винесені податкові повідомлення-рішення N 0001541704/0 від 03.07.03 про донарахування ПДВ у сумі 309 048 грн. та про стягнення штрафних санкцій у розмірі 308 401,10 грн., а всього на суму 617 449,10 грн.

Згідно податкового повідомлення-рішення N 00015331704/0 від 03.07.03 Підприємцю було донараховано прибутковий податок на доходи від підприємницької діяльності у сумі 509 487,80 грн. та стягнуто штрафні санкцій у сумі 311 723,38 грн., а всього на суму 821 211,18 грн.

Підприємець оскаржив дії податкових органів, у зв'язки з чим за результатами перевірки ДПІ у Голосіївському районі було складено додатковий акт про документальну перевірку за N 176-1704 від 25.07.03.

На підставі вказаного додаткового акту ДПІ у Голосіївському районі прийняла рішення N 623/М/17-0406, яким скарга Підприємця була задоволена частково, а оскаржені податкові повідомлення-рішення частково змінені, а саме: податкове повідомлення-рішення N 0001531704/0 від 03.07.03 змінено в частині податкового зобов'язання на суму 20 313,60 грн., а в інший частині воно залишено без змін; податкове повідомлення-рішення N 0001541700 від 03.07.03 змінено в частині податкового зобов'язання на суму 13 510,00 грн., а в інший частині воно залишено без змін.

Також за висновками додаткового акту про документальну перевірку ДПІ у Голосіївському районі прийняла податкове повідомлення-рішення N 0001531704/1 від 25.07.03 про донарахування прибуткового податку на доходи у сумі 496 791,80 грн. та про стягнення штрафних санкцій у розмірі 304 105,78 грн., а всього на суму 800 897,58 грн., та податкове повідомлення-рішення N 0001541704/1 від 25.07.03 про донарахування ПДВ у сумі 302 293,00 грн. та про стягнення штрафних санкцій у розмірі 301 646,10 грн., а всього на суму 603 939,10 грн.

Приймаючи вказані повідомлення-рішення податковий орган вважав, що оскільки мались істотні розбіжності між фактично отриманими та задекларованими доходами, Підприємець невірно декларував свої податкові зобов'язання, зокрема зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ, чим безпідставно знизив відповідні суми таких зобов'язань.

Місцевий господарський суд при прийняті рішення за результатами розгляду господарського спору визнав, що ДПІ у Голосіївському районі не було доведено факт неправильного декларування Підприємцем валових доходів та припущення ним порушення норм діючого податкового законодавства, також не було надано відповідних доказів про те, що Підприємець здійснював реалізацію товарів які не були належним чином включені до облікових документів.

На підставі зібраних доказів по справі попередні судові інстанції прийшли до висновку, що із складених податковими органами актів не випливає невідповідність даних книг обліку доходів та витрат з фактичним обсягом реалізації товарів.

Крім того, з матеріалів господарської справи вбачається, що Підприємець в період з 11.10.01 по 31.03.03 взагалі не здійснював реалізацію товарів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд м. Києва мотивовано відхилив заперечення ДПІ у Голосіївському районі про те, що Підприємцем було неправомірно віднесені до податкового кредиту суми з ПДВ, оскільки всупереч тверджень ДПІ у Голосіївському районі Підприємцем було надано необхідні копії податкових накладних та документів первинного обліку, а тому суд першої інстанції підставно прийшов до висновку, що податковими органами було помилково застосовані норми пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ), ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).

Отже, апеляційною інстанції правомірно зроблено висновок щодо недоведеності податковими органами фактів заниження Підприємцем валового доходу та безпідставного віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Одночасно апеляційний суд зауважив, що оскільки податковими органами було змінено та частково скасовано попередні повідомлення-рішення N 0001541704/0 від 03.07.03 та N 0001531704/0 від 03.07.03, такі повідомлення-рішення у відповідності з положеннями Закону України "Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) слід вважати відкликаними. За таких обставин Київський апеляційний господарський суд змінив рішення від 21.01.04 та припинив провадження у справі в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 03.07.03 N 0001541704/0 та N 0001531704/0.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що судами першої та другої інстанцій зроблені правильні висновки відносно доказів у справі та вірно застосовані норми чинного податкового законодавства.

На підставі та з у рахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), колегія суддів Вищого господарського суду України ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва по справі N 11/510 господарського суду м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.04 по справі N 11/510 господарського суду м. Києва залишити без змін.