Про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання звільнити приміщення

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

06.09.2005 Справа N 3/505

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: <...>

за участю представників: <...>

розглянувши касаційну скаргу благодійної організації "Віват Феміда!" (далі - Організація) на постанову Вищого господарського суду України від 29 червня 2005 р. у справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі - РВ ФДМУ) до державного комплексного торговельного підприємства "Хрещатик" (далі - Підприємство), Організації про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання звільнити приміщення, ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2004 року РВ ФДМУ звернулось до суду з позовом про визнання недійсним на майбутнє договору оренди від 23 грудня 2003 року, укладеного між Підприємством та Організацією, щодо нежилого приміщення площею 170,8 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 24-а, і додаткових угод від 27 січня 2004 року та 6 лютого 2004 року до договору, а також про зобов'язання Організації звільнити займане приміщення та передати за актом приймання-передачі балансоутримувачу (Підприємству). Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що встановлений у договорі розмір орендної плати, всупереч вимогам чинного законодавства, не погоджений з уповноваженим органом.

Підприємство позовні вимоги визнало у повному обсязі.

Організація проти позову заперечувала, посилаючись на укладення та виконання спірного договору у повній відповідності до вимог законодавства та відсутність будь-яких підстав для визнання його недійсним за статтею 215 Цивільного кодексу України ( 435-15 ).

Рішенням господарського суду міста Києва від 1 лютого 2005 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 1 квітня 2005 року, у позові відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що розмір орендної плати за спірним договором відповідає Методиці розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року N 786 ( 786-95-п ), а договір оренди від 23 грудня 2003 року укладений з дотриманням вимог чинного законодавства.

Постановою Вищого господарського суду України від 29 червня 2005 року зазначені судові рішення скасовані, позов задоволено. Постанову мотивовано тим, що погодження розміру орендної плати з Фондом державного майна України при укладенні спірного договору було обов'язковим і недотримання наведеного порядку є підставою для визнання договору оренди недійсним.

4 серпня 2005 року Верховним Судом України порушено провадження за касаційною скаргою Організації, у якій ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 29 червня 2005 року та залишення у силі постанови Київського апеляційного господарського суду від 1 квітня 2005 року. В обґрунтування скарги зроблено посилання на неправильне застосування норм матеріального права, різне застосування Вищим господарським судом України одного і того ж положення закону в аналогічних справах та невідповідність оскаржуваної постанови рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права, положенням Конституції України ( 254к/96-ВР ).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і рішення, які приймалися судами в процесі її розгляду, Судова палата вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) Судова палата Верховного Суду України за результатами розгляду справи має, зокрема, право залишити постанову Вищого господарського суду України без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли Судова палата визнає, що постанова суду касаційної інстанції ухвалена з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

У даному випадку, Судова палата не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови суду касаційної інстанції, оскільки остання є законною та обґрунтованою.

Вищий господарський суд України, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову і задовольняючи позов, прийшов до правильного висновку, з урахуванням фактичних обставин справи, про те, що погодження розміру орендної плати з Фондом державного майна України при укладенні спірного договору було обов'язковим, а недотримання наведеного порядку є підставою для визнання договору оренди недійсним.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Організації залишити без задоволення.

Постанову Вищого господарського суду України від 29 червня 2005 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.