Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2004 Справа N 11/485

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Першиков Є.В.

суддів Савенко Г.В. Ходаківська І.П.

розглянувши касаційні скарги Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової адміністрації України

на постанову від 26.02.2004 р. Київського апеляційного господарського суду

у справі N 11/485 Господарського суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санлорі"

до Державної податкової адміністрації України Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

За участю представників сторін:

позивача - не з'явилися

відповідача - 1: Косів Л.Т., за довіреністю

відповідача - 2: Севрук М.О., за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Санлорі" звернулось з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 25.04.2003 р. за N 0001412306/0, яким до позивача було застосовано фінансові санкції за порушення п.12 ст.3 Закону України "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" N 265/95-ВР ( 265/95-ВР ) в частині застосування фінансових санкцій у сумі 22017,18 грн., 572287,48 грн. та 439756,82 грн., та визнання недійсним рішення ДПА України від 08.10.2003 р. N 8414/6/25-0215 про результати розгляду скарги позивача.

Рішенням Господарського суду м. Києва у справі N 11/485 від 30.12.2003 р. (суддя Кот О.В.), яке залишене без змін постановою від 26.02.2004 р. Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів М.М. Новіков, Г.М. Мачульський, А.І. Мартюк) позов задоволено повністю; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва від 25.04.2003 р. N 0001412306/0 в частині застосування фінансових санкцій у сумі 22017,18 грн., 572287,48 грн. та 439756,82 грн.; визнано недійсним рішення Державної податкової адміністрації України від 08.10.2003 р. N 8414/6/25-0215 про результати розгляду скарги ТОВ "Санлорі"; стягнуто з Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санлорі" 203 грн. судових витрат.

Державна податкова адміністрація України та Державна податкова інспекція у Деснянському районі м. Києва звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі N 11/485 від 30.12.2003 р. та постанову від 26.02.2004 р. Київського апеляційного господарського суду, і прийняти нове рішення, яким у позові ТОВ "Санлорі" відмовити.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Деснянському районі м. Києва 17.04.2003 р. проведена перевірка АЗС, що належить ТОВ "Санлорі" та розташована у м. Києві в пров. Карельському, 3.

За результатами перевірки було складено акт N 230 від 17.04.2003 р. щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, яким встановлено порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ), зокрема, порушення позивачем порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

На підставі акту від 17.04.2003 р. N 230 прийняте спірне податкове повідомлення-рішення N 0001412306/0 від 25.04.2003 р., яким відповідно до ст. ст. 21, 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) позивачу були нараховані фінансові санкції в загальній сумі 1034106,63 грн.

Згідно доводів податкових органів, оскільки по товарно-транспортним накладним неможливо встановити надійшли паливно мастильні матеріали згідно договору купівлі продажу N 3/с від 15.05.00 р. чи по договору схову N 2/с від 01.05.00 р., то за період з 01.04.2003 р. по 17.04.2003 р. здійснена реалізація паливно мастильних матеріалів не облікованих у встановленому порядку на суму 286143,74 грн.

Судова колегія Вищого господарського суду України зазначає, що згідно пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.95 р. N 265/95-ВР ( 265/95-ВР ) "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, передбаченому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до ст. 20 зазначеного Закону ( 265/95-ВР ) до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із статтею 21 цього Закону ( 265/95-ВР ) до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" 996-XVI ( 996-14 ) від 16.07.99 р. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. При цьому самі господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено місцевим та апеляційним судами, господарські операції позивача за договорами купівлі-продажу від 15.05.2000 р. N 3/С та про надання послуг від 01.05.2000 р. N 2/С оформлювались товарно-транспортними накладними, всі обсяги надходження нафтопродуктів зафіксовані в змінних звітах, відображені в накопичувальних відомостях і журналах згідно Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання , відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України", затвердженої наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 02.04.99 N 81/38/101/235/122 ( z0685-99 ) та відображені в бухгалтерському обліку позивача на кінець звітного періоду.

Зазначені фактичні обставини справи не спростовані податковим органом в суді першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим колегія суддів вважає необґрунтованими висновки, викладені в касаційних скаргах, про реалізацію позивачем товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

З огляду на викладене, постанова від 26.02.2004 р. Київського апеляційного господарського суду є правомірною та підлягає залишенню без змін, а касаційні скарги відповідачів - залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. ст. 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) в судовому засіданні за згодою сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись, ст.ст.111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва та Державної податкової адміністрації України залишити без задоволення.

Постанову від 26.02.2004 р. Київського апеляційного господарського суду у справі N 11/485 Господарського суду м. Києва залишити без змін.