Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2006 Справа N 6/483

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.03.2006 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Остапенка М.І.

суддів: Борденюк Є.М., Харченка В.М.

розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Рівнегаз"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2005 року

у справі за позовом ВАТ "Рівнегаз"

до ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"

третя особа НАК "Нафтогаз України"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

у вересні 2004 року, ВАТ "Рівнегаз" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 22 055 418,26 грн. на відшкодування витрат з транспортування природного газу споживачам згідно договорів N 03-ОВ/97-РВ від 03.02.1997 року та N 39-266 від 23.12.1997 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що за цими договорами, у період з 01.06.1997 року по 31.12.1998 року здійснив реалізацію споживачам 1 106 379 тис. куб. м природного газу за цінами та тарифами на його транспортування, які затверджені наказами Міністерства економіки України N 76 ( z0317-96 ) від 14.06.1996 року та N 121 ( z0561-97 ) від 31.10.1997 року.

Для компенсації різниці між повною вартістю транспортування газу та часткою витрат, що відшкодовуються споживачами, наказом Міністерства економіки України N 58 ( z0220-97 ) від 20.05.1997 року, затверджено "Механізм розрахунків компенсації різниці між повною вартістю транспортування газу і часткою витрат, що відшкодовуються споживачами", яким передбачено, що джерелом компенсації різниці між повною вартістю транспортування газу та часткою витрат, що відшкодовуються споживачами є виручка АТ "Укргазпром" від послуг з транзиту природного газу через територію України.

При цьому, сума компенсації визначається Держнафтогазпромом у доларах США і перераховується у гривні за курсом НБУ на останній день місяця, у якому здійснюється транспортування і відшкодовується АТ "Укргазпром" шляхом перерахування коштів, або іншою формою розрахунків, з урахуванням рівня оплати за газ, отриманий від АТ "Укргазпром".

Теж саме джерело відшкодування зазначених витрат передбачає і "Механізм компенсації витрат підприємств газового сектора України, пов'язаних з видобутком і транспортуванням природного газу в 1998 році", затверджений наказом Міністерства економіки України від 30.01.1998 року N 10 ( z0100-98 ).

Проте, будучи правонаступником АТ "Укргазпром", у частині зобов'язань з компенсації різниці у тарифах на транспортування природного газу, відповідач розрахувався лише частково, у розмірі 2 848 516,40 доларів США, а тому позивач просив постановити рішення про стягнення залишку боргу, який при перерахунку на національну валюту складає 22 055 418,26 грн.

Заявою від 09.12.2004 року, позивач уточнив свої вимоги і, з урахуванням проведених взаємозаліків, просив стягнути на його користь 24 700 288 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.12.2004 року до участі у справі у якості третьої особи залучено НАК "Нафтогаз України", а рішенням того ж суду від 03.03.2005 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2005 року рішення господарського суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі, позивач посилається на неправильну правову оцінку апеляційним господарським судом матеріалів справи, помилковість висновків, щодо відсутності даних про обсяги транспортних послуг та компенсаційних виплат і просить суд постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи про відмову у задоволенні позову, апеляційний господарський суд послався на відсутність доказів наявності заборгованості відповідача з компенсації різниці у тарифах по транспортуванню природного газу, оскільки, поданий відповідачем акт звіряння розрахунків на 31.07.2005 року, з зазначенням цієї заборгованості у сумі 34 622 691,73 грн., не було підписано позивачем за наявності спору з обсягів його заборгованості перед відповідачем, а додатковий запис у передавальному балансі від 31.03.2001 року про розмір переданої відповідачу заборгованості "Головпобутгаз" ДК "Укртрансгаз" не посвідчено особами, які його підписали.

Проте, погодись з наведеними мотивами відмови у позові та скасування судового рішення не можна.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.1999 року N 931 ( 931-99-п ) внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 року N 747 ( 747-98-п ) "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у частині передачі до статутного фонду компанії майна акціонерного товариства "Укргазпром" та його дочірніх підприємств, у зв'язку з їх реорганізацією, та зазначено, що правонаступником усіх майнових прав і обов'язків акціонерного товариства "Укргазпром" та його дочірніх підприємств є НАК "Нафтогаз України", яка розподіляє між своїми дочірніми компаніями майнові права і обов'язки реорганізованих акціонерного товариства "Укргазпром" та його дочірніх підприємств.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу" від 24.07.1998 року N 1173 ( 1173-98-п ) передбачено створення, зокрема, і дочірньої компанії "Газ України", шляхом реорганізації ДК "Торговий дім "Газ України" з приєднанням до неї Головного управління з експлуатації систем постачання природного та скрапленого газу "Головпобутгаз", яке виділяється зі складу ДК "Укртрансгаз".

Наказом НАК "Нафтогаз України" від 18.01.2001 року N 14, ДК "Газ України" визнано правонаступником прав та зобов'язань ДК "Торговий дім "Газ України" та Головного управління з експлуатації систем газопостачання природного та скрапленого газу "Головпобутгаз" ДК "Укртрансгаз" і зобов'язано останню передати активи управління "Головпобутгаз" до ДК "Газ України".

На виконання цього наказу, ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", яка згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 року N 318-р ( 318-99-р ) та наказу НАК "Нафтогаз України" від 09.07.1999 року N 176 є правонаступником Державної акціонерної холдингової компанії "Укргаз", по передавальному балансу від 31.03.2001 року передала ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", поряд з іншими активами "Головпобутгаз", обсяги заборгованості з компенсації ВАТ з газопостачання різниці по транспортуванню природного газу споживачам, а тому, висновок суду першої інстанції щодо правонаступництва відповідача щодо зобов'язань з компенсації різниці між повною вартістю і тарифами на транспортування природного газу є правильним.

Свою заборгованість перед позивачем у сумі 34622621,73 грн. відповідач визнав, надіславши позивачу акт звірення розрахунків за газ станом на 31.07.2005 р., який з боку останнього не підписаний за незгоди з зазначеними обсягами його заборгованості, що правового значення для визнаного відповідачем обсягу заборгованості не має.

За актами звірення розрахунків компенсації різниці між повною вартістю транспортування газу і часткою витрат, що відшкодовуються споживачами, які складені позивачем та управлінням "Головпобутгаз" заборгованість останнього у 1997 р. складала 5 557 403 доларів США, а у 1998 р. 5 086 783,76 грн.

Після проведення заліків взаємної заборгованості 01.11.1999 р. та 27.12.1999 р. на загальну суму 9 899084,39 грн. залишок боргу на час розгляду спору судом складає 24 700 288 грн.

Обсяги заборгованості, розраховані за зведеними відомостями прийому-передачі газу, що відповідає наказам Мінекономіки N 58 ( z0220-97 ) від 20.05.1997 р. та N 10 ( z0100-98 ) від 30.01.1998 р. і не потребує підтвердження іншими документами первинного бухгалтерського обліку, а враховуючи, що відповідно до Механізму розрахунків компенсації різниці між повною вартістю транспортування газу і часткою витрат, що відшкодовуються споживачами, затвердженому наказом Мінекономіки від 20.05.1997 р. N 58, сума компенсації визначалась в адміністративному порядку, а Механізм компенсації витрат підприємств газового сектора України, пов'язаних з видобутком і транспортуванням природного газу в 1998 р., затверджений наказом Мінекономіки від 30.01.1998 р. N 10, не передбачав термінів компенсації і пов'язував це з обсягами платежів за газ, а тому господарський суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що з часу вимоги позивач строк позовної давності не пропустив, і за підтвердженості боргу матеріалами справи, обгрунтовано постановив про задоволення позову і підстав для скасування судового рішення, з наведених апеляційним судом мотивів, не було.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2005 року скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 03.03.2005 року залишити без змін.

Головуючий М.І.Остапенко

Судді Є.М.Борденюк В.М.Харченко