Щодо порядку утримання податку з доходів фізичних осіб та соціальних внесків із суми стягнутої заробітної плати працівника

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

ЛИСТ

23.11.2006 N 20-5-478

Відповідно до звернення народного депутата України <...> у Міністерстві юстиції розглянуто Ваш лист від 18 жовтня 2006 року N к/42 щодо порядку утримання податку з доходів фізичних осіб та соціальних внесків із суми стягнутої заробітної плати працівника, яка отримується при примусовому виконанні рішення суду, та повідомляється.

Механізм сплати податку з доходів фізичних осіб визначено Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" ( 889-15 ).

Відповідно до пункту 1.15 статті 1, підпунктів 8.1.1 та 8.2.2 пункту 8.1 статті 8, підпункту "а" пункту 19.2 статті 19 вказаного Закону ( 889-15 ) податковий агент -це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону ( 889-15 ).

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом ( 889-15 ) для місячного податкового періоду.

Особи, які відповідно до цього Закону ( 889-15 ) мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ).

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 цього Закону ( 1058-15 ) страхувальник, який є, зокрема, роботодавець, зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється відповідно до статті 19 вказаного Закону ( 1058-15 ).

Так, згідно з частиною першою цієї статті Закону ( 1058-15 ) страхові внески до солідарної системи нараховуються, зокрема, для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ), виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

При цьому, слід зазначити, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частині першій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати (частина шоста статті 19 вищезазначеного Закону) ( 1058-15 ).

В свою чергу, Закон України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 цього Закону ( 606-14 ) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з частиною першою та абзацом другим частини другої статті 5 вказаного Закону ( 606-14 ) державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець, зокрема, здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Таким чином, дії державного виконавця при примусовому виконанні рішення суду, у тому числі про стягнення заробітної плати, здійснюються у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом, а отже і рішенням суду.

Утримання податку з доходів фізичних осіб та соціальних внесків із суми стягнутої заробітної плати працівника, яку останній отримує при примусовому виконанні рішення суду, Законом України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) не передбачено.

З огляду на вищевикладене, та з метою врегулювання питання утримання податку з доходів фізичних осіб та соціальних внесків із суми заробітної плати, що стягується з підприємства на користь працівника за рішенням суду, Міністерство юстиції пропонує контролюючим органам звертатися до суду для прийняття відповідного рішення.

Крім того, повідомляємо, що згідно з абзацом п'ятим пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 ( v0013700-99 ) "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Заступник Міністра Л.В.Єфіменко