Про визнання відсутності права

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2007 Справа N 6/469пн

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30.08.2007 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого - Невдашенко Л.П.

суддів: Михайлюка М.В., Дунаєвської Н.Г.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Свердловантрацит" Відокремлений підрозділ "Управління житлово-комунального господарства та теплопостачання", м. Свердловськ

на постанову від 27.03.2007 Луганського апеляційного господарського суду

у справі N 6/469пн

господарського суду Луганської області

за позовом Державного підприємства "Свердловантрацит", м. Свердловськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" в особі Краснодонської філії, м. Краснодон

про визнання відсутності права

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явилися

від відповідача - Піганова Н.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.02.2007 р., яке залишено без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 27.03.2007 р. відмовлено в позові Державного підприємства "Свердловантрацит" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" в особі Краснодонської філії про визнання відсутності права у відповідача щодо вимагання відшкодування недоврахованої електроенергії за актом N 300588 про порушення споживачем Правил користування електричною енергією ( z0417-96 ) від 15.02.2006 р.; визнання відсутності права щодо вимагання сплати недоврахованої електричної енергії за розрахунком від 27.01.2006 р. на суму 30 062,04 грн. за рішенням комісії "По розгляду актів порушення споживачем ПКЕЕ" від 23.02.2006 р.

Суд мотивував своє рішення тим, що у відповідача відсутнє право вимагати від позивача стягнення суми недоврахованої електроенергії у розмірі 30 062,04 грн. через відсутність такого обов'язку, оскільки борг перераховано повністю. При цьому позивачем не доведено, що мало місце помилкове перерахування 30 062,04 грн. або що її зараховано відповідачем за іншим призначенням.

Оскаржуючи постанову апеляційного суду та рішення господарського суду скаржник просить їх скасувати, а позовні вимоги задовольнити посилаючись на те, що при винесення судових рішень судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема скаржник зазначає, що рахунок від 01.03.2006 р. N 98 на суму 30 062,04 грн. не міг бути оформленим на виконання умов договору, оскільки повноважними представниками відповідача сфальсифіковано документи з метою незаконного заволодіння грошима державного підприємства.

Крім того, лист за яким скаржник взяв на себе зобов'язання щодо сплати недоврахованої електроенергії, підписаний вимушено, з метою запобігання негативних наслідків.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" в особі Краснодонської філії (постачальник електричної енергії) та Державним підприємством "Свердловантрацит" Відокремлений підрозділ "Управління житлово-комунального господарства та теплопостачання" (споживач) 17.01.2003 р. укладено договір N 98 про постачання електричної енергії.

У лютому 2002 р. на об'єкті позивача уповноваженим представником ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" в особі Краснодонської філії здійснено перевірку дотримання вимог Правил користування електричною енергією ( z0417-96 ) (далі Правила) позивачем, за результатами якої встановлено порушення підприємством п.п. 3.2, 3.19, 10.3 Правил, про що складено акт N 300588 від 15.02.2006 р., в якому зазначено про порушення схеми приєднання розрахункового приладу обліку електричної енергії.

На підставі зазначеного акту та Правил користування електричною енергією ( z0417-96 ) за Методикою обчислення обсягу електричної енергії ( v1197227-01 ) відповідачем було визначено недовраховану внаслідок порушення споживачем Правил електроенергію на суму 30 062,04 грн., на яку підприємству надіслано рахунок від 01.03.2006 р. N 98.

На засіданні комісії з питань розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією ( z0417-96 ), що відбулося 23.02.2006 р., було оформлено протокол, в якому зазначено, що нарахування по акту N 300588 від 15.02.2006 р. на суму 30 062,04 грн. здійснено обґрунтовано та правильно.

Обґрунтовуючи вимоги позивач вказав, що у відповідача відсутнє право на донарахування суми оплати за електроенергію у сумі 30 062,04 грн. у зв'язку з невідповідністю дій відповідача вимогам Правил користування електричною енергією ( z0417-96 ), акт N 300588 від 15.02.2006 р. складений відповідачем з порушенням чинного законодавства та відомості викладені в ньому не відповідають дійсним обставинам.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рахунок N 98 від 01.03.2006 р. на суму 30 062,04 грн. за недовраховану електроенергію отриманий позивачем та повністю сплачений, що підтверджено банківськими витягами з особистого рахунку відповідача за 27.11.2006 р., 26.12.2006 р., графіком погашення недоврахованої електроенергії та листом позивача від 28.12.2006 р. N 12630.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (аналогічні норми містяться у ст. 16 ЦК України) ( 435-15 ) кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України ( 435-15 ) встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, та зауважено при цьому, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст. 25 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) споживачі електричної енергії мають право, зокрема, на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення його права, згідно з законодавством. Захист прав споживачів електричної енергії, а також механізм реалізації захисту цих прав регулюються цим Законом, законами України "Про захист прав споживачів" ( 1023-12 ), "Про енергозбереження" ( 74/94-ВР ) іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, позивач мав можливість на захист права, порушеного, на його думку, при складенні представниками енергопостачальної організації акту про порушення ПКЕЕ ( z0417-96 ) і подальшого виставлення рахунку про оплату недоврахованої енергії у порядку визначеному нормами чинного законодавства.

Пунктом 6.43 Правил користування електричною енергією ( z0417-96 ) визначено, що спірні питання, які виникають між сторонами при складанні акта, визначення розміру коштів, належних до оплати, здійснення платежів вирішується у судовому порядку.

Рішення комісії відповідача щодо нарахування вартості недоврахованої електроенергії, що прийняте за результатами розгляду акту про порушення позивачем Правил ( z0417-96 ), не є обов'язковим для сплати споживачем суми за цим рішенням.

Суди попередніх інстанцій підставно зазначили, що у позивача відсутнє право вимагати від відповідача стягнення суми недоврахованої електричної енергії через відсутність такого обов'язку, оскільки борг перераховано повністю. При цьому позивачем не доведено, що мало місце помилкове перерахування грошових коштів у сумі 30 062,04 грн.

Посилання скаржника на те, що він був вимушений сплатити відповідачу кошти за недовраховану електричну енергію до уваги не приймається, оскільки зазначені обставини позивачем не доведені.

Враховуючи вимоги ст. 20 Господарського кодексу України ( 436-15 ) та ст. 16 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), суди дійшли обґрунтованого висновку, про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав та правомірно відмовили у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення повно і всебічно з'ясував фактичні обставини справи, дослідив та надав оцінку як доводам позивача так і запереченням відповідача.

В решті касаційна скарга стосується спростування обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, а також заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на вимоги ч. 2 ст. 111-5 та ч. 1, 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану Луганським апеляційним господарським судом обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 27.03.2007 у справі N 6/469пн залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий, суддя Л.Невдашенко

Судді М.Михайлюк Н.Дунаєвська