Про визнання недійсними податкових вимог та заборону вчиняти дії

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2005 Справа N 25/465

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Грейц К.В.

за участю представників:

скаржника Грищенко О.А. - дов. від 01.02.2005 Маслюк А.А. - дов. від 15.04.2004

стягувача не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову від 10.11.2004 Київського апеляційного господарського суду

за скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на дії Відділу державної виконавчої служби Київського міського управління юстиції

у справі N 25/465 господарського суду міста Києва

за позовом Закритого акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання недійсними податкових вимог та заборону вчиняти дії

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 22.03.2005 по 29.03.2005.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 07.11.2002 господарського суду м. Києва (суддя О. Муравйов) позовні вимоги задоволено шляхом визнання недійсними першої податкової вимоги від 31.07.2002 N 1/5506 та другої податкової вимоги від 04.09.2002 N 1/5506 СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків. Стягнуто зі СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків на користь ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" 203 грн. судових витрат.

Постановою від 19.07.2004 ВДВС Київського управління юстиції відкрите виконавче провадження по виконанню наказу від 28.11.2002 господарського суду м. Києва, виданого на виконання рішення від 07.11.2002 у даній справі.

Через невиконання в добровільному порядку зазначеного наказу у встановлений строк, ВДВС Київського управління юстиції прийнято постанову від 02.08.2004 про стягнення виконавчого збору в розмірі 20,30 грн.

СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків до господарського суду м. Києва подала скаргу на дії ВДВС Київського управління юстиції з вимогою скасувати його постанови від 19.07.2004 та від 02.08.2004 у зв'язку з порушенням виконавчою службою приписів частини 5 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) щодо надіслання боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження, а також приписів частини 4 статті 2 зазначеного закону, яка містить вимогу про виконання рішень щодо стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України органами Державного казначейства України.

Ухвалою від 23.09.2004 господарський суд м. Києва (суддя С. Морозов) відмовив у задоволенні скарги з огляду на дотримання стягувачем приписів частини 5 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ), оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження була надіслана сторонам та суду 19.07.2004, про що свідчить реєстр на відправлення поштової кореспонденції.

Ухвала також мотивована приписами статті 20-1 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ), відповідно до якої виконавчі документи, де боржником є територіальні підрозділи центральних органів державної влади, місцеві суди, міські або районні ради чи районні державні адміністрації, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, а також інші територіальні підрозділи органів державної влади виконуються підрозділом примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції Міністерства юстиції України.

За апеляційною скаргою СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків Київський апеляційний господарський суд (судді Нечитайло О.М. - головуючий, Дикунська С.Я., Вербицька О.В.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва в апеляційному порядку, постановою від 10.11.2004 залишив його без змін з тих же підстав.

СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, скаргу на дії ВДВС Київського управління юстиції задовольнити, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального права, зокрема, частини 5 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ), зі змісту якого випливає обов'язок стягувача надсилати копії постанов про відкриття виконавчого провадження сторонам та суду.

Також заявник звертає увагу касаційної інстанції на порушення господарськими судами приписів частини 4 статті 2 та статті 9 цього ж закону ( 606-14 ), відповідно до яких виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюються органами Державного казначейства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні представників скаржника, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до відділу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом ( 606-14 ).

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанції.

Так, господарськими судами встановлено, що ВДВС Київського управління юстиції копія постанови від 19.07.2004 про відкриття виконавчого провадження в той же день надіслана сторонам у справі та суду, про що свідчить наявний в матеріалах справи реєстр на відправку поштової кореспонденції (а.с. 187), чим спростовуються викладені в касаційній скарзі доводи про порушення виконавчою службою приписів статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).

Також касаційною інстанцію відхиляються доводи заявника стосовно того, що виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюються органами Державного казначейства, оскільки коло органів та посадових осіб, які здійснюють примусове виконання рішень визначене статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ), відповідно до якої примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" ( 202/98-ВР ) примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, підрозділу примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби (далі - державні виконавці).

Інші органи, установи, організації і посадові особи здійснюють виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 6 цього Закону ( 202/98-ВР ) на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає обґрунтованим висновок господарських судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання неправомірними дій ВДВС Київського управління юстиції, у зв'язку з чим ухвалу та постанову у справі слід залишити без змін як такі, що прийняті у відповідності з нормами матеріального права.

Керуючись статтями 111-7, пунктом 1 статті 111-9, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу від 23.09.2004 господарського суду м. Києва та постанову від 10.11.2004 Київського апеляційного господарського суду у справі N 25/465 господарського суду м. Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків - без задоволення.