Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2005 Справа N 3/421-04

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 05.05.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В., розглянув касаційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Суми (далі - відділення Фонду) на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.01.2005 зі справи N 3/421-04 за позовом відділення Фонду до науково-технічного сервісного підприємства "Евріка" ЛТД, м. Охтирка Сумської області (далі - НТСП "Евріка" ЛТД), про стягнення 2646,15 грн. Судове засідання проведено за участю представників: відділення Фонду - не з'явились, НТСП "Евріка" ЛТД - Долі Ю.В., Крилова О.Г.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України ВСТАНОВИВ:

Відділення Фонду звернулося з позовом про стягнення з відповідача 2646,15 грн. заборгованості зі сплати штрафних санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Рішенням господарського суду Сумської області від 06.12.2004 (суддя Левченко П.І.) позов задоволено. Рішення мотивовано тим, що у звітному періоді відповідач не повідомляв органи працевлаштування інвалідів про створення робочих місць для інвалідів в межах чотиривідсоткового нормативу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.01.2005 (колегія суддів у складі: суддя Демченко В.О. - головуючий, судді Такмаков Ю.В., Бухан А.І.) рішення місцевого господарського суду з даної справи скасовано; у задоволенні позову відмовлено. Названу постанову мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується факт створення робочого місця для 1 інваліда, в зв'язку з чим з урахуванням встановленого статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (далі - Закон) обов'язку відповідних органів працевлаштовувати інвалідів відповідач не може бути суб'єктом відповідальності за наявність вакантної посади для інваліда.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відділення Фонду просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду з даної справи залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Зокрема, в обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає про відсутність належних доказів створення відповідачем робочого місця інваліда, а також про факт неповідомлення НТСП "Евріка" ЛТД органів працевлаштування про наявність відповідної вакантної посади у 2002 році.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- у 2002 році середньооблікова чисельність штатних працівників НТСП "Евріка" ЛТД становила 26 осіб;

- чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідачем відповідно до чотиривідсоткового нормативу, у 2002 році становила 1 особу, у той час коли у звітному періоді НТСП "Евріка" ЛТД не було працевлаштовано жодного інваліда;

- середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача у 2002 році складала 2646,15 грн.;

- за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році НТСП "Евріка" ЛТД було одержано прибуток у сумі 106,9 тис. грн.;

- наказом від 25.12.2001 N 54к НТСП "Евріка" ЛТД було організовано робоче місце сторожа для працевлаштування інваліда;

- протягом 2002 року відповідач не повідомляв органи працевлаштування про наявність вакантної посади для працевлаштування інваліда, що підтверджується листами Охтирського міськрайонного центру зайнятості від 08.11.2004 N 02/644 та Управління праці та соціального захисту населення від 09.11.2004 N 2747-Б.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання про правомірність стягнення з відповідача передбачених статтею 20 Закону ( 875-12 ) штрафних санкцій за недотримання установленого нормативу працевлаштування інвалідів.

Статтею 19 Закону ( 875-12 ) для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли різних висновків стосовно факту створення відповідачем робочого місця для працевлаштування інваліда. Так, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та обґрунтовуючи відмову в позові, апеляційний господарський суд послався на факт створення відповідачем робочого місця для інваліда за наказом від 25.12.2001 N 54к.

Проте, як правильно визначено місцевим господарським судом, оскільки відповідно до вимог пункту 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 N 314 ( 314-95-п ) (далі - Положення), робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда, то наказ НТСП "Евріка" ЛТД від 25.12.2001 N 54к не є належним доказом створення робочого місця інваліда в розумінні статті 34 ГПК України ( 1798-12 ), а може лише свідчити про наміри відповідача створити таке робоче місце.

Частиною першою статті 18 Закону ( 875-12 ) обов'язок працевлаштування інвалідів покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.

Разом з тим, згідно з пунктом 5 Положення ( 314-95-п ) підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. А пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Аналіз наведених вище положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність таких вакантних посад для інвалідів.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.07.2004 зі справи N 2-23/9789-03, в якій Верховний Суд України вимагав обов'язкового з'ясування, зокрема того, чи повідомляло підприємство органи працевлаштування про кількість створених робочих місць для інвалідів.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, у 2002 році відповідач не повідомляв органи працевлаштування, які перелічені в частині першій статті 18 Закону ( 875-12 ), про створення робочого місця інваліда, що унеможливило направлення цими органами до НТСП "Евріка" ЛТД інвалідів для працевлаштування у звітному періоді.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону ( 875-12 ) підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Частиною третьою статті 20 Закону ( 875-12 ) визначено, що сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Отже, на думку Вищого господарського суду України, місцевий господарський суд з огляду на встановлені ним обставини справи дійшов вірного висновку щодо правомірності стягнення з НТСП "Евріка" ЛТД штрафних санкцій в сумі 2646,15 грн. за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

За таких обставин оскаржувана постанова Харківського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.01.2005 зі справи N 3/421-04 скасувати.

3. Рішення господарського суду Сумської області від 06.12.2004 зі справи N 3/421-04 залишити без змін.