Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2005 Справа N 16/41-н

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 12.05.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кривди Д.С.,

суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 11.11.2004 р.

у справі N 16/41-н Господарського суду Хмельницької області

за позовом Приватного підприємця З.О.М.

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватний підприємець З.О.М. звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 08.08.2003 р. N 001549/2-23/2-2176318610/3553 та від 16.10.2003 р. N 001549/3-23/2-2176318610/4467.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.03.2004 р. (суддя В.В. Магера), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 11.11.2004 р. (судді: О.А. Веденяпін, Ю.К. Черпак, Г.А. Щепанська), позовні вимоги приватного підприємця З.О.М. задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 08.08.2003 р. N 001549/2-23/2-2176318610/3553 та від 16.10.2003 р. N 001549/3-23/2-2176318610/4467; стягнуто з Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на користь підприємця З.О.М. витрати по сплаті державного мита у розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 11.11.2004 р. та прийняти нове рішення. Свою вимогу Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому мотивує тим, що господарським судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального права, а саме: Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ).

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому не підлягає задоволенню.

Господарським судом встановлено, що відповідачем проведено перевірку магазину "Явір", що розташований за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівського підпілля, 213/2 та належить суб'єкту підприємницької діяльності З.О.М., щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, про що складено акт від 20.05.2003 р. Перевіркою встановлено, що цінники на всі алкогольні напої та тютюнові вироби оформленні з порушенням правил торгівлі: на тютюнові вироби цінники не містять найменування товару, дату і підпис відповідальної особи, на алкогольні напої - на зворотному боці відсутні підпис відповідальної особи та дата. За результатами перевірки, на підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.08.2003 р. N 001549/2-23/2-2176318610/3553 та від 16.10.2003 р. N 001549/3-23/2-2176318610/4467, якими визначено позивачу податкове зобов'язання у розмірі 3400,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ), п. 21 "Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями", затверджених постановою КМУ від 30.07.1996 р. N 854 ( 854-96-п ), п. 20 "Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами" ( z0679-02 ).

Згідно ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством, а саме: за роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.

Задовольняючи позов господарський суд попередніх інстанцій виходив з того, що податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем з перевищенням повноважень, визначених чинним законодавством.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідальність за порушення Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) встановлена ст. 17 цього Закону. Згідно ч. 4 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України. Отже, як випливає з приписів даної правової норми, у разі порушення вищезгаданого Закону рішення приймається відповідним органом у межах його компетенції, що визначена законами України.

Статус державної податкової служби, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ).

Як випливає з судових рішень, функції відповідача, а отже і його відповідні повноваження, визначені ст. 10 Законом України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ). Згідно п. 6 ч. 1 ст. 10 Законом України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі, зокрема, функції: забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами. Таким чином, як випливає з приписів вищенаведеної правової норми, зазначені у цій нормі державні податкові інспекції уповноважені застосовувати фінансові санкції за порушення податкового законодавства. Проте, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, яким застосовано фінансові санкції, що не передбачені податковим законодавством, що свідчить про порушення відповідачем ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) та ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ).

За таких обставин, висновки господарського суду попередніх інстанцій щодо недійсності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, які оспорюються позивачем, є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Оскільки господарським судом апеляційної інстанції норми матеріального та процесуального права порушено не було, то підстави для скасування даних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення, постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 11.11.2004 р. у справі N 16/41-н - без змін.