Тип: Постанова
№ 8/418
Дата: 15 липня 2004 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.07.2004 Справа N 8/418
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді - Добролюбової Т.В.
суддів: Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс", м. Ромни
на рішення господарського суду Сумської області від 02.02.04 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2004 р.
зі справи N 8/418
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс", м. Ромни
до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
від позивача - Пушкарь О.М. (довіреність від 05.08.03)
від відповідача - Феденко О.В. (доручення від 14.07.04 N 5061); Вадаєв М.М. (доручення від 21.01.04 N 271)
відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від 11.06.04, надіслана 16.06.04),
ВСТАНОВИВ:
Роменською ОДПІ здійснена комплексна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Нафтосервіс", про що складений акт від 19.08.03 за N 23-113/219-06710263. Податковим повідомленням - рішенням від 19.08.03 N 0000892301/0 товариству визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість у розмірі 57 907 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція у сумі 57 907 грн. Підставою для оформлення податкового повідомлення-рішення стало порушення з боку товариства п. 7.2.4 п. 7.2, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).
Заявою від 22.12.03 позивачем доповнені позовні вимоги, в яких останній просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ від 12.12.03 N 0000152600/0, яким товариству визначена сума податкового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 18 342 грн. на підставі акта перевірки N 26-234 від 10.12.03. Вказана заява відхилена судом як така, що не пов'язана з первісним позовом, про що зазначено в протоколі судового засідання, яке відбулося 12.01.2004 р. (т. 2, а.с. 74-75).
Рішенням господарського суду Сумської області від 02.02.04 (суддя Кіяшко В.І.) у задоволенні позову відмовлено, з огляду на те, що надані позивачем податкові накладні не відповідають вимогам п. 7.2.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), заповнені з порушенням п. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону (в податкових накладних не вказані адреса підприємства, податковий номер на накладних не відповідає ідентифікаційному коду на печатці тощо).
За апеляційною скаргою ТОВ "Нафтосервіс" вказане судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.04 (судді: Філатов Ю.М. - головуючий, Івакіна В.О., Сіверін В.І.) залишене без змін з тих же підстав. При цьому, судовою колегією апеляційної інстанції відзначено, що наявні з боку партнерів позивача порушення вимог податкового законодавства, зокрема, в частині заповнення податкових накладних, не дають товариству права на включення зазначених у цих накладних сум ПДВ до складу податкового кредиту.
В поданій касаційній скарзі ТОВ "Нафтосервіс" просить скасувати рішення та постанову, прийняти нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування своїх доводів скаржник наводить наступне: апеляційний суд в порушення вимог ст. 101, 105 ГПК України ( 1798-12 ) не розглянув доводи апелянта в частині доповнення позовних вимог вимогою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 12.12.03, неправильно застосував норми Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), зокрема п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону. Скаржник посилається на невідповідність акта документальної перевірки від 19.08.03 вимогам наказу ДПА України від 16.09.02 N 429 ( z1023-02 ). (Більш детальніше дивись скаргу).
Колегія суддів Вищого господарського суду, розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем було включено до податкового кредиту 57 907,12 грн. за податковими накладним, виданими товариству його контрагентами: ТОВ "Тімекс", ТОВ "ОПТ-Сервіс", ПФ "Сервіс-авто" та ТОВ "Інтермекс". Формування податкового кредиту за цими накладними визнано судом неправомірним, оскільки податкові накладні від ТОВ "Тімекс" та ТОВ "ОПТ-Сервіс" підписані різними особами, що не мали права підпису, індивідуальний податковий номер продавця та номер свідоцтва платника ПДВ вказані невірно, податкові накладні, виписані ПФ "Сервіс-авто", державна реєстрація якої скасована, податкові накладні, виписані ТОВ "Інтермекс" в ході перевірки пред'явлені не були, за результатами зустрічної перевірки взаємовідносини між ТОВ "Інтермекс" та позивачем у справі за період з 01.01.00 по 01.04.03 не здійснювалися.
Висновок судів, про те, що податкові накладні оформлені з порушенням Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) призвели до завищення суми податкового кредиту з ПДВ є правильним.
Згідно з підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними.
У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, тому інспекція відповідно до вимог п. 7 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) мала всі підстави для застосування до товариства фінансових санкцій.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, з урахуванням вищенаведених норм законодавства погоджується з висновками господарських судів про відсутність підстав для задоволення позову.
Оскаржувані рішення та постанова господарських судів відповідають нормам матеріального та процесуального права і є законними.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Сумської області від 02.02.2004 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2004 р. зі справи N 8/418 - залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс" - залишити без задоволення.