Тип: Постанова
№ 29/413а
Дата: 27 травня 2004 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.05.2004 Справа N 29/413а
(ухвалою судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.
суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку та ЗАТ Комерційний банк "Приватбанк" в особі філії Донецького регіонального управління ЗАТ Комерційний банк "Приватбанк"
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2004
у справі N 29/413а господарського суду Донецької області
за позовом ЗАТ Комерційний банк "Приватбанк" в особі філії Донецького регіонального управління ЗАТ Комерційний банк "Приватбанк"
до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Кравченко Н.Г., Лобач О.М.
від відповідача: Христенко С.В., Мошніна Г.В.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 27.10.2003 у справі N 29/413а (суддя Гаврищук Т.Г), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2004 (судді Агапов О.Л., Алєєва І.В., Гуреєв Ю.М.) позов задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку N 0000030828/008-41-3-21955660-4815/10 від 24.02.2003 про нарахування пені у сумі 9 654 грн.; визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку N 0000030828/008-41-3-21955660-4814/10 від 24.02.2003 про застосування штрафних санкцій у сумі 340 грн.; визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку N 0000020828/008-41-3-21955660-4813/10 про застосування штрафних санкцій у сумі 680 грн. Стягнуто із Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на користь позивача витрати по сплаті державного мита у сумі 42,50 грн. та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
У касаційних скаргах Спеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку просить скасувати частково постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2004, рішення господарського суду Донецької області від 27.10.2003 у справі N 29/413а, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, а ЗАТ Комерційний банк "Приватбанк" в особі філії Донецького регіонального управління ЗАТ Комерційний банк "Приватбанк" просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2004, рішення господарського суду Донецької області від 27.10.2003 у справі N 29/413а в частині, що оспорюється, скасувати, позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції вимог ст. 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ), ст.ст. 1, 7, 8 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ), п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (зі змінами і доповненнями), п.п. 17.1.2, 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 N 2181-III ( 2181-14 ) та ст. 21 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 N 13-92 ( 13-92 ).
Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в них фактичних обставин правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Спеціалізованою ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку прийнято податкові повідомлення-рішення:
- N 0000020828/008-41-3-21955660-4815/10 від 24.02.2003 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 937 грн. (в т.ч. основний платіж - 87 грн., штрафні санкції - 850 грн.);
- N 0000030828/008-41-3-21955660-4815/10 від 24.02.2003 про визначення суми податкового зобов'язання за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 1 267,69 грн. (в т.ч. основний платіж - 247,69 грн., штрафні санкції - 1 020 грн.)
- N 0000010828/008-41-3-21955660-4815/10 від 24.02.2003 про визначення суми податкового зобов'язання по сплаті пені з прибуткового податку у розмірі 9 654,40 грн.
Підставою для прийняття вказаних рішень став акт Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку N 2/08-41-3-21955660 від 19.02.2003 про результати комплексної документальної перевірки позивача стосовно дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2000 по 01.01.2002, яким встановлено порушення вимог податкового законодавства позивачем.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили обставини справи і прийшли до правильного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Господарськими судами встановлено, що прибутковий податок із заробітної плати у жовтні, листопаді та грудні 2001 р. позивачем нараховувався з порушенням вимог ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ), а саме: неправомірно застосований неоподатковуваний мінімум у розмірі 118 грн., що призвело до заниження нарахованого та утриманого прибуткового податку на суму 145 973,98 грн. У січні 2002 р. в порушення вимог ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" позивачем було здійснено річний перерахунок прибуткового податку також з неправомірним застосуванням неоподатковуваного мінімуму у розмірі 118 грн., замість 17 грн. При цьому, вказаний факт порушення був самостійно виявлений позивачем, а донарахований ним податок з доходів громадян за жовтень, листопад та грудень 2001 р. у загальній сумі 145 973,98 грн. був перерахований до бюджету у повному обсязі ще до початку перевірки - 09.04.2002, однак у зв'язку з несвоєчасним перерахуванням вказаної суми позивачу нарахована пеня у розмірі 9 654,40 грн.
Господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, щодо безпідставного нарахування СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку пені у розмірі 9 654,40 грн., оскільки відповідно до п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) у разі коли платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання та погашає його, пеня не нараховується.
Підставою для визначення суми податкового зобов'язання за збором за забруднення навколишнього природного середовища став висновок СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про те, що позивач в порушення вимог п. 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, п. 2.1, п. 2.4 Інструкції "Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища", затвердженої спільним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999 N 162/379 ( z0544-99 ), не надав відповідачу розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з 01.04.2001 по 01.01.2002, не нараховував та не сплачував в період з 01.04.2001 по 01.01.2002 збір за викиди пересувними джерелами забруднення, виходячи з фактичного використання пального в кількості 36,694 т.
Штрафні санкції нараховані на підставі п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) за неподання декларацій за II, III, IV-й квартал 2001 р. у розмірі 510 грн. та згідно з п.п. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 цього Закону у сумі 510 грн.
Збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлений Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ) та Законом України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ), яким віднесений до загальнодержавних податків і зборів, що справляються на території України (ст. 14).
Відповідно до вимог п. 2 ст. 14 Закону "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою і справляються на всій території України.
Статтею 44 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ) встановлено збір за забруднення навколишнього природного середовища, який визначається на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів. Згідно з цією нормою Закону порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору" від 01.03.1999 N 303 ( 303-99-п ) затверджений Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, згідно п. 2 якого збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється у тому числі за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення.
Пунктом 9 вказаного Порядку ( 303-99-п ) встановлені строки подання платниками податків розрахунків збору органам державної податкової служби.
Відповідно до преамбули Закону "Про охорону навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ) цей Закон визначає у тому числі економічні основи організації охорони навколишнього природного середовища, до яких, згідно ст. 41 цього Закону, належить встановлення нормативів збору і розмірів зборів за використання природних ресурсів, викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, на утворення і розміщення відходів та інші види шкідливого впливу. Статтею 17 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що до компетенції Кабінету Міністрів України віднесено встановлення порядку визначення збору та його граничних розмірів за користування природними ресурсами, забруднення навколишнього природного середовища, розміщення відходів, інших видів шкідливого впливу на нього.
З огляду на викладене, вимоги позивача у цій частині необгрунтовані на суперечать чинному законодавству.
Стосовно нарахування штрафних санкцій відповідно до п.п. 17.1.1, п.п. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) за неподання податкових декларацій за II, III та IV квартал 2001 р. та за несплату збору, слід зазначити наступне.
Згідно п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку, у зв'язку з чим заперечення позивача щодо необгрунтованого застосування штрафу за кожний податковий період цілком обгрунтовано визнано судом безпідставними.
Що стосується нарахування штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), слід зазначити, що ця норма передбачає сплату штрафу у розмірі 10% суми податкового зобов'язання (яке дорівнює 247,69 грн.) за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше 50% від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у зв'язку з чим висновки господарського суду щодо розміру штрафу (170 грн.), який підлягає застосуванню, є законними і обгрунтованими.
Стосовно визначення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 937 грн. (в т.ч. основний платіж - 87 грн., штрафні санкції - 850 грн. ) у зв'язку з порушенням позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (віднесенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 87 грн. згідно з розрахунком коригування кількісних вартісних показників N 3/28/11 до податкової накладної N 28/11 від 28.11.2000, виписаному ЗАТ КБ "Приватбанк") слід зазначити наступне.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів , що підлягають амортизації.
Документом, що засвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена податкова накладна чи митна декларація.
Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що податкова накладна N 28/11 від 28.11.2000 була виписана ВАТ "СБС ЛТД" (продавцем) юридичній особі (ЗАТ КБ "Приватбанк") при придбані останнім футлярів під золоті злитки. ЗАТ КБ "Приватбанк" у свою чергу здійснив передачу футлярів філії Донецькому регіональному управлінню ЗАТ Комерційний банк "Приватбанк" з випискою розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної.
За таких обставин, висновки господарського суду щодо безпідставного віднесення філією Донецьким регіональним управлінням ЗАТ Комерційний банк "Приватбанк" до складу податкового кредиту податку на додану вартість у розмірі 87 грн. на підставі розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної N 28/11 від 28.11.2000, складеного ЗАТ КБ "Приватбанк", є законними і обгрунтованими.
Відповідають вимогам чинного законодавства і висновки господарського суду щодо неправильного застосування відповідачем п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) при розрахунку штрафних санкцій з податку на додану вартість, оскільки за змістом цієї норми, граничний розмір штрафу стосується загальної суми недоплати (нарахованого податкового зобов'язання).
За таких обставин, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2004 у справі N 29/413а відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального права України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку та ЗАТ Комерційний банк "Приватбанк" в особі філії Донецького регіонального управління ЗАТ Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2004 у справі N 29/413а - без змін.