Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2004 Справа N 18/401

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 18.11.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М., Палій В.М.,

за участю представників сторін С. Розовика (дов. від 02.04.04), А. Рекуна (дов. від 23.02.04) та прокурора відділу Генеральної прокуратури України І. Спорого, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання заступника Генерального прокурора України

на ухвалу від 15 грудня 2003 року господарського суду м. Києва та постанову від 15 березня 2004 року Київського апеляційного господарського суду

у справі N 18/401

за позовом спільного українсько-латвійського товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "Південно-Захід"

до Міністерства оборони України

про стягнення 3171827 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 4 жовтня 2001 року господарського суду м. Києва позов задоволено з присудженням до стягнення ціни позову та судових витрат.

Ухвалою від 15 грудня 2003 року господарського суду м. Києва (суддя О. Мандриченко), залишеною без змін постановою від 15 березня 2004 року Київського апеляційного господарського суду, внесено зміни до пункту 2 резолютивної частини рішення - зазначені розрахункові рахунки відповідача, з яких підлягають стягненню грошові суми.

Ухвала мотивована відсутністю в банківських установах України рахунку, який було зазначено в рішенні господарського суду.

Заступник Генерального прокурора України наполягає на касаційному перегляді судових рішень з огляду порушення господарськими судами приписів статей 4-2, 4-3, 22, 29, Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ). Крім того, стверджується, що господарський суд фактично змінив порядок виконання судового рішення у даній справі і здійснив цю процесуальну дію без виклику сторін, чим порушив вимоги статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

Міністерство оборони України подало суду касаційної інстанції клопотання від 21 вересня 2004 року за N 229/14/15 про скасування судових актів в даній справі і припинення провадження з підстав ліквідації позивача.

Розглянувши зазначене клопотання, судова колегія залишила його без задоволення, оскільки заявник не надав суду доказів про завершення ліквідаційної процедури стосовно цієї юридичної особи і внесення до державного реєстру відповідного запису про припинення її діяльності, як того вимагає правило пункту 7 статті 59 Господарського кодексу України ( 436-15 ).

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційного подання, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів знаходить за необхідне касаційне подання заступника Генерального прокурора України залишити без задоволення з таких підстав.

Приймаючи постанову за результатами перегляду судового рішення в апеляційному порядку, господарський суд виходив з того, що згідно пункту 2 статті 11 Закону України "Про судоустрій" ( 3018-14 ) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Апеляційний господарський суд також виходив з того, що за змістом частини 1 статті 55 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) захищеними статтями видатків бюджету визнаються статті видатків Державного бюджету України, обсяг яких не може змінюватися у разі скорочення затверджених бюджетних призначень. Отже, за змістом зазначеної норми під захищеними статтями бюджету слід розуміти не статті, з яких не можна стягнути кошти, у тому числі за рішенням суду, а статті, які не можуть змінюватись при скороченні затверджених бюджетних призначень, що здійснюється при дефіциті відповідного бюджету.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 55 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) перелік захищених статей видатків Державного бюджету України визначається законом про Державний бюджет України.

Так, Законом України "Про Державний бюджет на 2004 рік" ( 1344-15 ), зокрема, в статті 46 зазначається наступне: затвердити такий перелік захищених статей видатків загального фонду Державного бюджету України на 2004 рік за економічною структурою видатків: оплата праці працівників бюджетних установ (код 1110); нарахування на заробітну плату (код 1120); придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів (код 1132); забезпечення продуктами харчування (код 1133); виплата процентів за державним боргом (код 1200); трансферти населенню (код 1340); трансферти місцевим бюджетам (код 1320).

Апеляційний суд дійшов правомірного висновку про те, що коди, які зазначаються в ухвалі господарського суду не віднесені до захищених. Що стосується рахунків, з яких повинно проводитись списання коштів, то вони були визначені в порядку зазначеному в статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).

Твердження заступника Генерального прокурора України в касаційному поданні що за наказом Державного казначейства України від 5 жовтня 2001 року "Про затвердження Примусового порядку списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства України" ( z1001-01 ) примусове списання (стягнення) коштів здійснюється за тим самим кодом економічної класифікації бюджету, за яким би здійснювався платіж, якби оплата була проведена не примусово, є безпідставними, оскільки відповідно до наказу Державного казначейства від 5 жовтня 2001 року Державне казначейство України таким чином визначає коди економічної класифікації у випадках, коли їх не вказав суд: якщо в платіжній вимозі та/або супровідних документах до неї не визначено код економічної класифікації видатків, то органи Державного казначейства самостійно визначають коди економічної класифікації видатків, за якими буде здійснюватись примусове списання (стягнення) коштів та/або на які буде накладено арешт (виходячи з економічної сутності платежу).

Приймаючи постанову за результатами касаційного перегляду ухвали від 15 грудня 2003 року господарського суду м. Києва та постанови від 15 березня 2004 року Київського апеляційного господарського суду, що оспорюються, колегія суддів враховувала також зміни до статті 84 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), які були внесені Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" ( 1255-15 ), що набрав чинності з 1 січня 2004 року, відповідно до якого абзац четвертий частини другої статті 84 Господарського процесуального кодексу України про обов'язкове зазначення в резолютивній частині судового рішення найменування і номера рахунку, з якого підлягають стягненню грошові суми, виключено.

Інші доводи касаційного подання не ґрунтуються на матеріалах справи та зводяться до необхідності вирішення касаційною інстанцією питань про надання переваги доказів заступника Генерального прокурора України над іншими, тобто здійснення відмінної від апеляційного суду оцінки доказів, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), а тому до уваги не приймаються.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу від 15 грудня 2003 року господарського суду м. Києва та постанову від 15 березня 2004 року Київського апеляційного господарського суду у справі N 18/401 залишити без змін, а касаційне подання заступника Генерального прокурора України без задоволення.