Про стягнення грошових коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2008 Справа N 27/391

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 07.08.2008 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючої, Воліка І.М., Михайлюка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Приватного підприємства "Міс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 січня 2008 року у справі N 27/391 Господарського суду міста Києва за позовом Відкритого акціонерного товариства "Універсальний банк розвитку та партнерства", м. Київ, до Приватного підприємства "Міс", м. Київ, про стягнення 2 010 870,12 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Рогачов Ю.М. (дов. N 192 від 23.01.2008 р.);

Шиганський В.В. (дов. N 195 від 23.01.2008 р.); Щока Ю.Ю. (дов. N 170 від 27.12.2007 р.);

відповідача - Нікульніков Ю.В. (дов. від 01.08.2007 р.),

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2007 року позивач - ВАТ "Універсальний банк розвитку та партнерства" - пред'явив у господарському суді позов до відповідача - ПП "Міс" про стягнення 2 010 870,12 грн.

Вказував, що 07.10.2005 р. між ним та відповідачем було укладено договір N 100 про надання відновлюваної відкличної кредитної лінії в іноземній валюті, відповідно до умов якого він зобов'язався відкрити позичальнику (відповідачу) відновлювану відкличну кредитну лінію з загальним лімітом в сумі 450 000,00 доларів США зі сплатою 15% річних за користування кредитом, а відповідач - повернути суму кредиту та відсотки за користування ним до 06.10.2006 р.

Зазначав, що 07.10.2005 р., в забезпечення виконання зобов'язань за договором N 100 від 07.10.2005 р., між ним та відповідачем було укладено договір застави товарів в обороті N 172, згідно умов якого забезпечуються заставою його вимоги, що випливають з договору N 100.

Посилаючись на не виконання відповідачем умов договору N 100 від 07.10.2005 р., позивач, згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог від 15.10.2007 р. N 288-07, просив прийняти рішення про звернення стягнення на заставлене майно, згідно договору застави товарів в обороті від 07.10.2005 р., для погашення: 446 097,75 доларів США боргу по кредиту, 777 872,61 грн. пені за несвоєчасно погашений кредит та 1 496,02 грн. пені за несвоєчасно погашені відсотки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07 листопада 2007 року (суддя Дідиченко М.А.) в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване посиланнями на ту обставину, що постановою головного державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві від 25.04.2007 р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріусу N 1721, вчиненого 19.04.2007 р., про стягнення з Біденко О.В. на користь ВАТ "Універсальний банк розвитку та партнерства" грошових коштів у сумі 2 649 524,59 грн. за рахунок заставленого майна, що належить їй на праві приватної власності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30 січня 2008 року (колегія суддів у складі: Мартюк А.І. - головуючий, Зубець Л.П., Лосєв А.М.) рішення скасовано, постановлено нове рішення про стягнення 3 032 162,26 грн. шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Постанова мотивована посиланнями на ту обставину, що відповідачем не виконано договірне зобов'язання по поверненню грошових коштів та відсотків за користування кредитом, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу по кредиту, пені за несвоєчасно погашений кредит та пені за несвоєчасно погашені відсотки.

У касаційній скарзі ПП "Міс", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року N 11 ( v0011700-76 ) "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 07.10.2005 р. між сторонами у справі було укладено договір N 100 про надання відновлюваної відкличної кредитної лінії в іноземній валюті, відповідно до умов якого позивач зобов'язався відкрити позичальнику (відповідачу) відновлювану відкличну кредитну лінію з загальним лімітом в сумі 450 000,00 доларів США зі сплатою 15% річних за користування кредитом, а відповідач - повернути суму кредиту та відсотки за користування ним до 06.10.2006 р.

Додатковою угодою N 1 від 06.10.2006 р. сторони продовжили строк повернення кредиту та відсотків за користування ним до 07.11.2006 р.

В силу ст. 629 ЦК України ( 435-15 ) договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 11 ЦК України ( 435-15 ) договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Відповідно до ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) та ст. 193 ГК України ( 436-15 ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.10.2005 р., в забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за договором N 100 від 07.10.2005 р., між сторонами у справі було укладено договір застави товарів в обороті N 172, згідно умов якого позивач, як заставодержатель, прийняв у заставу товари в обороті, передані відповідачем, як заставодавцем, в якості забезпечення виконання ним зобов'язань за договором N 100 від 07.10.2005 р.

Згідно п. 3.2 договору застави, зі змінами та доповненнями від 29.12.2006 р., вартість предмету застави становить 6 585 000 грн.

Відповідно до ст. 546 ЦК України ( 435-15 ) виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу ст. 583 ЦК України ( 435-15 ) заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Також суди встановили, що 10.10.2005 р., в забезпечення виконання зобов'язання за договором N 100, між позивачем та фізичною особою Біденко О.В. було укладено нотаріально засвідчений договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за N 391, та 07.10.2005 р. - договір поруки N 171.

Статтею 554 ЦК України ( 435-15 ) встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що постановою головного державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві від 25.04.2007 р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріусу N 1721 про стягнення з Біденко О.В. на користь ВАТ "Універсальний банк розвитку та партнерства" грошових коштів у сумі 2 649 524,50 грн. за рахунок заставленого майна, що належить Біденко О.В., а тому, оскільки борг та відсотки за користування кредитом стягнуто з майнового поручителя, вважав, що у позивача відсутні правові підстави для заявлення вимоги про стягнення того ж боргу та відсотків за користування кредитом з відповідача.

Скасовуючи рішення місцевого суду та постановляючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції правильно зазначив про те, що лише фактичне виконання зобов'язання, тобто повернення боргу та відсотків за користування кредитом є підставою для припинення зобов'язань за договором N 100 про надання відновлюваної відкличної кредитної лінії в іноземній валюті від 07.10.2005 р., що не було встановлено місцевим судом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві від 12.11.2007 р. закінчено виконавче провадження у зв'язку зі смертю майнового поручителя 31.08.2007 р.

Згідно ст. 20 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом або договором.

Враховуючи ту обставину, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріусу N 1721 про стягнення з Біденко О.В. на користь ВАТ "Універсальний банк розвитку та партнерства" грошових коштів у сумі 2 649 524,50 грн. за рахунок заставленого майна, що належить Біденко О.В. 12.11.2007 р., було закрито у зв'язку зі смертю останньої, відповідачем зобов'язання щодо повернення боргу та відсотків за користування кредитом у встановлений строк не виконано, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача: 446 097,75 доларів США (2 252 793,63 грн.) суми кредиту, 777 872,61 грн. пені за несвоєчасно погашений кредит та 1 496,02 грн. пені за несвоєчасно погашені відсотки, шляхом звернення стягнення на заставлене майно за договором застави товарів в обороті N 172 від 07.10.2005 р. заставною вартістю 6 620 264,85 грн., яке належить ПП "Міс".

Посилання касаційної скарги на ту обставину, що суд апеляційної інстанції не мав права досліджувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 12.11.2007 р., оскільки її винесено після прийняття рішення місцевим судом, не заслуговують на увагу суду та спростовуються ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ), згідно якої у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріали справи свідчать про те, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Міс" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 січня 2008 року у справі N 27/391 залишити без змін.

Головуюча: Н.Г.Дунаєвська

Судді: І.М.Волік М.В.Михайлюк