Тип: Постанова
№ 6/368
Дата: 03 березня 2005 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2005 Справа N 6/368
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.04.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України в складі колегії
головуючого Усенко Є.А.
суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І.
розглянувши касаційну скаргу Шепетівської ОДПІ
на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 11.05.04 р.
у справі N 6/368 господарського суду Хмельницької області
за позовом Шепетівської ОДПІ
до відкритого акціонерного товариства "Пульсар"
про звернення стягнення податкової заборгованості на активи
за участю представників сторін:
від позивача Сташук М.О.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 02.02.2004 р. (суддя Танасюк О.Є.) позов задоволено та звернуто стягнення 375723,73 грн. зобов'язань зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на активи ВАТ "Пульсар" на користь Шепетівської ОДПІ.
Рішення суду вмотивоване наявністю у відповідача недоїмки по збору до Пенсійного фонду України за період з жовтня 2002 року по листопад 2003 року в сумі 311127,04 грн., штрафних санкцій у сумі 47511,93 грн. та пені в сумі 17084,76 грн.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 11.05.2004 р. (судді Веденяпін О.А., Голубєва Г.К., Майор Г.І.) рішення суду першої інстанції скасоване, а в позові відмовлено з тих підстав, що податковий борг в сумі 375723,73 грн. виник по узгодженим податковим зобов'язанням відповідача, у зв'язку з чим та в силу пункту 1.6 ст. 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) у позивача не має підстав для звернення з позовом про стягнення такого податкового боргу, оскільки останній підлягає стягненню в порядку, встановленому пунктом 10.1 ст. 10 вказаного Закону.
В касаційній скарзі Шепетівська ОДПІ просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права.
Відповідач не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши представника позивача, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши повноту встановлення обставин справи в рішенні місцевого та в постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 8 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) органи державної податкової служби мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені та штрафних санкцій у порядку, передбаченому законом.
Згідно підпункту 2.3.1 пункту 2.3 ст. 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) податкові органи є органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (органом стягнення).
Абзацом першим преамбули Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) установлений цим Законом порядок погашення податкових зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами поширений, зокрема, на збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 цього Закону ( 2181-14 ) активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Останнє з врахуванням вищезазначеного поширюється і на погашення боргу за платежами із збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) до страхових внесків віднесені кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини 3, 4, 5 цього Закону ( 1058-15 ) страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування.
На ці внески не поширюється податкове законодавство, вони не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом ( 1058-15 ).
Платниками страхових внесків до солідарної системи страхування в силу пункту 1 ст. 14, частин 1, 3 ст. 15 цього Закону ( 1058-15 ) є, в тому числі, роботодавці-підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, зареєстровані у територіальному органі Пенсійного фонду.
Відповідно до абзацу третього пункту 12 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України (далі - Положення), яке затверджує Президент України. Згідно з пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року N 121/2001 ( 121/2001 ), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Право на звернення до суду суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо спорів, які виникають у цій сфері правовідносин, передбачено статтею 12 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування ( 16/98-ВР ). Право територіальних органів Пенсійного фонду України на звернення до суду чи господарського суду з позовом про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків також передбачено абзацом восьмим частини 3 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" ( 1058-15 ).
Підпункт 7 пункту 2.3 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах ( z0442-02 ), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року N 8-2 ( z0441-02 ), відносить до повноважень цих управлінь стягнення з платників страхових внесків несплачених сум страхових внесків.
Будучи уповноваженою стороною у правовідношенні щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, Пенсійний фонд України (його територіальні органи) є особою, якій належить право вимоги по сплаті цих внесків їх платниками.
Наділення податкових органів підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 ст. 2 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) статусом органу стягнення не змінює правомочну сторону у матеріальному правовідношенні щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Оскільки позов пред'явлений Шепетівською ОДПІ, а Господарський процесуальний кодекс України передбачає повноваження господарського суду на зміну складу учасників судового процесу лише щодо відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог (ст.ст. 24, 27 ГПК України ( 1798-12 ), висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову відповідає нормам матеріального права незалежно від мотивів такого висновку.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Шепетівської ОДПІ залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 11.05.04 р. - без змін.