Тип: Постанова
№ 11/331
Дата: 10 червня 2004 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.06.2004 Справа N 11/331
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.10.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.
суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ДПА України, ДПІ у Печерському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2004
у справі N 11/331 господарського суду м. Києва
за позовом ТОВ "М.С.Л."
до ДПА України, ДПІ у Печерському районі м. Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та рішення ДПА України про результати розгляду скарги
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Шморгун М.К., Крайняк Ю.О.
від відповідача 1: не з'явився.
від відповідача 2: Басалаєва А.В.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 11.11.2003 у справі N 11/331 (суддя Кот О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2004 (судді Фролова Г.М., Полянський А.Г., Шипко В.В.) позов задоволено: податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва N 72315/0 та N 52315/0 від 10.01.2003, рішення ДПА України про результати розгляду скарги N 6190/6/25-0215 від 14.07.2003 визнані недійсними. Стягнуто з ДПІ у Печерському районі м. Києва на користь позивача 101,50 грн. судових витрат; стягнуто з ДПА України на користь позивача 101,50 грн. судових витрат.
У касаційних скаргах ДПА України просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2004 у справі N 11/331 і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, а ДПІ у Печерському районі м. Києва просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2004, рішення господарського суду м. Києва від 11.11.2003 у справі N 11/331 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм Конституції України ( 254к/96-ВР ), Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 N 2181-III ( 2181-14 ), Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 N 1775-III ( 1775-14 ), Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 N 436/95 ( 436/95 ) (зі змінами і доповненнями), Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 N 509-XII ( 509-12 ), Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 01.06.2000 N 1776-III ( 1776-14 ) (зі змінами і доповненнями), Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 19.02.2001 N 72 ( z0237-01 ), Правил розповсюдження державних лотерей, затверджених наказом Державного Комітету України з фізичної культури і спорту від 28.10.1998 N 2120 ( z0824-98 ).
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в них фактичних обставин правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у жовтні 2002 р. органами державної податкової служби було проведено перевірки представництв підприємства позивача у Полтавській та Житомирській областях, за наслідками яких складено акти.
ДПА у Полтавській області складено акт від 16.10.2002, яким встановлено порушення позивачем п. 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного Банку України від 19.02.2001 N 72 ( z0237-01 ), а саме: несвоєчасне оприбуткування готівки у сумі 16 590,9 грн.
ДПА у Житомирській області складено акт від 15.10.2002 N 62/23-224/21699903, яким встановлено порушення позивачем п. 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного Банку України від 19.02.2001 N 72 ( z0237-01 ), а саме: несвоєчасне оприбуткування готівки у сумі 35 590 грн.
На думку відповідачів, суть правопорушення полягає в тому, що розповсюджувачі державних лотерей - фізичні особи не щодня здавали позивачу кошти, одержані від розповсюдження білетів державних лотерей (фактично отримана розповсюджувачами готівка проводилася шляхом складання звітів КОРО, проте оформлення готівки прибутковим касовим ордером і відповідним записом в касовій книзі на підприємстві позивача відбувалося з запізненням).
На підставі вказаних актів перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва згідно зі ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 N 436/95 ( 436/95 ) прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.01.2003 N 52315/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 177 590 грн. та від 10.01.2003 N 72315/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 82 954,50 грн.
Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації України.
За наслідками адміністративного оскарження скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва N 72315/0 та N 52315/0 від 10.01.2003 - без змін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили всі обставини справи і прийшли до правильного висновку щодо законності і обгрунтованості вимог позивача з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з фактичних обставин справи, встановлених господарськими судами.
Відповідно до п. 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні ( z0237-01 ) (в редакції, що діяла у спірний період) уся готівка, що надходить до кас підприємств, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися в їх касах.
Оприбуткуванням готівки в касі підприємства є здійснення підприємством обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень з оформленням цієї операції у встановленому порядку прибутковим касовим ордером та відображенням у касовій книзі в день одержання підприємством готівкових коштів.
У разі роботи підприємств у сфері торгівлі, громадського харчування, послуг у вечірні години, вихідні та святкові дні із застосуванням РРО або використанням РК (за умови, що бухгалтерія підприємства не працювала в ці години і дні) одержана підприємством за цей час готівка вважається оприбуткованою в його касі, якщо вона проведена через РРО та РК у день її фактичного надходження та не пізніше наступного робочого дня підприємства здана до його каси з оформленням у встановленому порядку прибутковим касовим ордером та відповідним записом у касовій книзі підприємства. Зазначена послідовність оприбуткування також поширюється на відокремлені підрозділи підприємств, які працюють у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із застосуванням РРО або використанням РК і не здійснюють при цьому видаткових операцій (виплати, пов'язані з оплатою праці, витрати на відрядження тощо), не ведуть касової книги, не мають поточних рахунків та здають готівкову виручку до кас цих підприємств.
Таким чином, ні на момент прийняття оспорюваних повідомлень-рішень, ні на момент розгляду справи чинне законодавство не передбачало обов'язку розповсюджувачів щоденно здавати кошти, одержані від розповсюдження лотерей, до каси оператора лотерей.
Крім цього, відповідно до п. 2.10 Положення ( z0237-01 ) уся готівка, що надходить до кас підприємств, має своєчасно і в повному обсязі оприбутковуватись в їх касах.
До підприємств згідно з чинним законодавством застосовуються штрафні санкції, зокрема за неоприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки.
Відповідно до п. 1.2 Положення ( z0237-01 ) в редакції, що діяла на момент прийняття спірного повідомлення-рішення, касова книга це - документ бухгалтерського обліку встановленої форми, що застосовується для здійснення обліку готівки в касі підприємства.
Каса підприємства - приміщення або місце, що призначене для приймання, видачі та зберігання готівкових коштів, інших цінностей і касових документів, де, як правило, ведеться касова книга.
Господарськими судами встановлено відсутність порушень п. 2.10 Положення ( z0237-01 ) про ведення касових операцій у національній валюті в Україні щодо своєчасного оприбуткування в касі позивача готівки, що надходила від розповсюджувачів лотерей.
Не встановлено таких порушень і в актах перевірки.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до постанови Правління НБУ "Про внесення зміни до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" від 25.07.2003 N 313 ( z0649-03 ) п. 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні ( z0237-01 ) був доповнений абзацом п'ятим наступного змісту: "До набрання чинності постановою Правління Національного банку України від 05.03.2003 N 81 ( z0268-03 ) "Про внесення змін до окремих нормативно-правових актів Національного банку України" (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 04.04.2003 за N 268/7589) оператори державних лотерей самостійно визначали строки здавання готівки розповсюджувачами лотерей - фізичними особами до кас операторів державних лотерей або банків чи підприємств поштового зв'язку для переказу готівки на рахунок оператора. Строки здавання готівки розповсюджувачами лотерей - фізичними особами закріплювались у договорах, відповідно до яких провадилось розповсюдження державних лотерей".
Наведене також підтверджує правомірність висновків господарських судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності порушень вимог чинного законодавства з боку позивача.
За таких обставин, постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2004 у справі N 11/331 відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального права України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ДПА України та ДПІ у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2004 у справі N 11/331 - без змін.