Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2006 Справа N 1/305

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 06.04.2006 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кривди Д.С. - (доповідача у справі)

суддів: Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ВАТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго"

на рішення господарського суду Житомирської області від 13.09.2005

у справі N 1/305

господарського суду Житомирської області

за позовом ВАТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго"

до ДКП "Житомирське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства"

про стягнення,

за участю представників сторін від:

позивача:

Приведьон В.М. - за довіреністю від 04.01.2006 р.,

Зубченко С.М. - за довіреністю від 23.12.2005 р.

відповідача:

Пампуха Г.Г. - за довіреністю від 13.12.2005 р.,

Карпець Ю.В. - за довіреністю від 13.12.2005 р.,

Лічний С.В. - за довіреністю від 13.12.2005 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 13.09.2005 р. (суддя Сичова О.П.) в позові про стягнення з відповідача підвищеної плати за споживання електричної енергії понад договірні величини в сумі 14888460,42 грн. відмовлено. Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд виходив з того, що сплата п'ятикратної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини є санкцією за правопорушення. Дана санкція відноситься до виду цивільно-правової відповідальності. При цьому суд дійшов висновку, що в діях відповідача склад цивільного правопорушення відсутній.

Позивач у поданій касаційній скарзі просить рішення місцевого господарського суду скасувати і постановити рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 4-2 та ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ), ч. 5 ст. 26, ч. 7 ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ), п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України "Про невідкладні заходи щодо стабілізації фінансового становища підприємств електроенергетичної галузі" ( 441-99-п ), п.п. 11, 13 Постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до порядку постачання електричної енергії споживачам" ( 475-2002-п ). Також позивач надав додаткові пояснення до касаційної скарги.

У запереченні на касаційну скаргу відповідач просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, як законне і обґрунтоване.

Від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі N 1/305 до вирішення справи про визнання неукладеним договору N 3 на користування електричною енергією. У відповідності до ст. 79 ГПК України ( 1798-12 ) господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Розглянувши клопотання, колегія дійшла висновку, що розгляд справи N 1/305 є можливим до вирішення справи про визнання неукладеним договору, а тому клопотання про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

Від представника відповідача надійшло клопотання, на підставі ст. 81-1 ГПК України ( 1798-12 ), про здійснення технічними засобами запису судового процесу по розгляду касаційної скарги у справі N 1/305. Колегія вирішила, що дане клопотання задоволенню не підлягає, як таке що не відповідає процесуальному законодавству, оскільки згідно ст. 81-1 ГПК України (зі змінами та доповненнями) на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу. З наведеного вбачається, що законодавцем визначено фіксування судового процесу на вимогу тільки у судах першої та апеляційної інстанцій.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Місцевим господарським судом встановлено, що 07.05.2001 р. між Житомирським районом електричних мереж, який є структурним підрозділом ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" та Комунальним підприємством "Житомирське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" було укладено договір N 3 на користування електроенергією. За умовами укладеного договору сторони домовилися, що енергопостачальна організація зобов'язується забезпечувати постачання електричної енергії у відповідності до умов договору, а відповідач - своєчасно проводити оплату за використану електричну енергію в грошовій або іншій формі у відповідності з чинним законодавством. Відповідно до п.п. 4.1 та 5.1 договору відповідач зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі сплачувати за використану електроенергію, вносити всі інші платежі за розрахунковий період, а також своєчасно оплачувати нарахування за перевищення договірних величин електроспоживання і потужності за відповідний період. Додатком N 1 до договору N 3 від 07.05.2001 р. сторони визначили обсяги постачання електричної енергії.

При цьому суд першої інстанції встановив та відобразив в своєму рішенні, що розрахунки за спожиту електричну енергію у травні-грудні 2003 р., січні-лютому 2004 р., квітні 2004 р., червні-липні 2004 р., вересні-листопаді 2004 р. та січні 2005 р. відповідач здійснював несвоєчасно, у зв'язку з чим постачальник відповідно до п. 2.3 договору здійснював коригування договірної величини споживання електричної енергії до рівня фактично сплаченої відповідачем за відповідний місяць величини її споживання.

Коригування договірної (граничної) величини споживання електричної енергії проводилось позивачем шляхом надіслання відповідачу відповідних повідомлень у відповідності до п. 2.3 договору.

Законодавством, яке регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням електричної енергії є Закон України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) та інші нормативно-правові акти, до яких відносяться і затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 9.04.2002 року N 475 ( 475-2002-п ) Порядок постачання електричної енергії споживачам (надалі скорочено Порядок). Цим Порядком запроваджено регулювання постачання електричної енергії шляхом встановлення граничних величин її споживання і передбачено, що граничні величини споживання та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором. Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору. Згідно приписів пункту 11 Порядку за підсумками місяця гранична величина споживання електричної енергії для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання і відповідно до пункту 5.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 року N 28 ( z0417-96 ) є договірною.

Приписами пункту 13 Порядку ( 441-99-п ) визначено, що у разі перевищення встановлених як договірних граничних величин споживання електричної енергії та потужності споживачі несуть відповідальність згідно з частинами п'ятою і шостою статті 26 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ). Пунктом 5 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини і як передбачено Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. N 28 ( z0417-96 ), п'ятикратна вартість різниці між обсягами фактично спожитої і граничної величини електричної енергії зараховується на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.

Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд виходив з того, що санкція у вигляді сплати п'ятикратної вартості електричної енергії, яка передбачена ч. 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) є видом цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування збитків, завданих в результаті недотримання умов договору щодо споживання договірної величини електроенергії.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вина.

Однак, місцевий суд не навів та обґрунтував мотиви та обставини, на підставі яких дійшов висновку, що санкція у вигляді сплати п'ятикратної вартості електричної енергії є видом цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування збитків, та елементи цього правопорушення.

Колегія вважає, що суд припустився істотної неповноти дослідження при розгляді справи, оскільки в оскаржуваному рішенні не встановив однозначно і достеменно характер та правову природу заявленої до стягнення суми. Так, поруч з тим, що місцевий суд визначив вказану суму як збитки, в рішенні посилається також і на лист НКРЕ від 04.02.2003 р., в якому вказується, що п'ятикратна вартість - це підвищена вартість електричної енергії, яка споживається понад заплановані обсяги.

Крім того, місцевий господарський суд не вмотивував свій висновок про те, що санкція, передбачена ч. 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ), не є штрафною.

Вказане, враховуючи суть спору, свідчить про нез'ясування судом всіх обставин та недослідження всіх доказів, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Житомирської області. При новому розгляді справи слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до закону.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, 111-10, ст. 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ВАТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Житомирської області від 13.09.2005 року у справі N 1/305 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий суддя Д.Кривда

Судді Г.Жаботина А.Уліцький