Тип: Постанова
№ 25/291
Дата: 16 березня 2005 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.03.2005 Справа N 25/291
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.04.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Кравчука Г.А.,
суддів: Савенко Г.В., Грейц К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2004 р.
у справі N 25/291
господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАСТ ТРЕЙДІНГ"
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
за участю представників сторін:
від позивача:
Ганькевич В.В. дов. N 1/03 від 01.03.2005 р.,
Гальчук Л.М. дов. N 17/12 від 17.12.2004 р.
від відповідача:
Конограй В.В. дов. б/н, від 15.10.2004 р.,
Бочаров І.С., довіреність N 30 від 03.03.2005 р.
ВСТАНОВИВ:
У липні 2004 р. товариство з обмеженою відповідальністю "РАСТ-ТРЕЙДІНГ" (далі - Товариство) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі - Інспекція) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 12.07.2004 р. N 000702303/0.
Рішенням господарського суду м. Києва від 20.10.2004 р. позовні вимоги задоволено повністю: податкове-повідомлення-рішення Інспекції від 12.07.2004 р. N 000702303/0 визнано недійсним.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2004 р. зазначене рішення суду залишене без змін.
Інспекція звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2004 р., в якій просить зазначену постанову скасувати та відмовити Товариству в задоволенні позовних вимог, мотивуючи свої вимоги тим, що господарські суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), на підставі яких було прийнято оспорюване повідомлення-рішення, а саме: п."е" пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), п.5.1, пп.5.2.14 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Крім того, Інспекція у касаційній скарзі посилається також на порушення Київським апеляційним господарським судом частини п'ятої ст. 42, частини другої ст. 43, ст. 104 та п.7 частини другої ст. 105 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та доводи Інспекції, викладені у касаційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність їх юридичної оцінки і застосування судами апеляційної та першої інстанцій норм матеріального та процесуального права в ухвалених ними рішеннях, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Інспекції задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій при вирішенні спору встановлено, що у 2004 році Інспекцією було проведено планову документальну перевірку дотримання Товариством вимог податкового та валютного законодавства за період з 23.04.2001 р. по 01.01.2004 р., за результатами якої було складено акт N 84/23-03/31357665 від 12.07.2004 р.
В акті перевірки ревізорами-інспекторами було встановлено, що:
- до податкового кредиту віднесені суми ПДВ по податковій накладній N 29 від 17.11.03 р., сплачені у складі вартості об'єкту незавершеного виробництва в розмірі 38,91 тис. грн., чим порушено п.7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (за жовтень 2003 р. 38,91 тис. грн.);
- товариством включено до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 671,98 тис. грн. по податкових накладних N 27, N 28 та N 30 від 21.10.2003 р. де не зазначена номенклатура поставки товарів (робіт, послуг), а також суми ПДВ в розмірі 60,33 тис. грн. по податкових накладних N 121917 від 19.12.2003 р. і N 121208 від 11.12.2003 р., в яких замість номенклатури поставки товарів (робіт, послуг) вказано "авансовий платіж" (за жовтень 2003 р. на 671,98 тис. грн. та грудень 2003 р. - 60.33 тис. грн.), чим порушено п.7.2.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).
За результатами перевірки встановлено завищення податкового кредиту по ПДВ на 771,22 тис. грн. (671,98 + 60,33 + 38,91).
На підставі вказаного акту Інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2004 р. N 000702303/0, яким Інспекція виявила завищення Товариством суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 64434,00 грн., та застосувало до нього штрафні (фінансові) санкції в розмірі 34282,00 грн.
Визначення Товариству вказаної суми податкового зобов'язання було здійснено Інспекцією на підставі пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3, пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1 та пп.7.4.5 п.7.4 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).
Господарський суд м. Києва ухвалою від 05.08.2004 р. (а.с. N 89) за клопотанням Товариства від 30.07.2004 р. (а.с. N 79) призначив судово-бухгалтерську експертизу, доручивши її проведення Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. При цьому на вирішення судово-бухгалтерської експертизи були поставлені питання, пов'язані з застосуванням норм податкового законодавства, на підставі яких було прийнято податкове повідомлення рішення, що є предметом спору.
За висновком судово-бухгалтерської експертизи N 5522/5523 від 23.09.2004 р. врахування ТОВ "РАСТ-ТРЕЙДІНГ" у складі податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних N 27, N 28, N 29 та N 30 від 21.10.2003 р., виписаних ВАТ "Олександрійський завод продтоварів", а також податкових накладних N 121917 від 19.12.2003 р. і N 121208 від 11.12.2003 р., виписаних на загальну суму 771,22 тис. грн., не суперечить вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" N 168/97 ( 168/97-ВР ) від 03.04.97 р. і відповідно до вимог п.7.4.1 ст. 7 цього Закону відноситься до податкового кредиту у відповідних звітних періодах.
Відносно оформлення податкових накладних NN 27, 28, 29, 30 від 21.10.2003 р. та N 121917 від 19.12.2003 і N 121208 від 11.12.2003 експертами встановлено, що їх оформлення не суперечить вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).
Вищезазначений висновок судово-бухгалтерської експертизи N 5522/5523 складений 23.09.2004 р. (а.с. N 94-102), став основою для ухвалення господарським судом м. Києва рішення від 20.10.2004 р. та Київським апеляційним господарським судом постанови від 20.12.2004.
Як вказано в рішенні суду першої інстанції, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2004 р., врахування Товариством у складі податкового кредиту сум податку на додану вартість по податкових накладних N 121208 від 11.12.2003 р., N 121917 від 19.12.2003 р., виданих товариством з обмеженою відповідальністю "Ваш Дім" NN 27, 28, 29 та 30 від 21.10.2003 р., виданих відкритим акціонерним товариством "Олександріївський завод продтоварів" на загальну суму 771,21 тис. грн. не суперечить вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" і відповідно до вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 цього Закону "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) відноситься до податкового кредиту у відповідних звітних періодах; оформлення податкових накладних N 121208 від 11.12.2003 р., N 121917 від 19.12.2003 р. та NN 27, 28, 29 та 30 від 21.10.2003 р. не суперечить вимогам Закону України "Про податок на додану вартість".
Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України відмічає, що відповідно до встановлених обставин справи господарські суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права.
Крім того, судова колегія зазначає, що господарський суд м. Києва, приймаючи рішення від 20.10.2004 р., правомірно використав висновок зазначеної судово-бухгалтерської експертизи, оскільки, відповідно до ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ), такий висновок є одним з видів доказів з урахуванням якого можу бути прийнято судове рішення.
Інспекція в процесі розгляду справи не надала суду доказів, які б спростували зазначений експертний висновок.
Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України ( 1798-12 ) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, господарський суд м. Києва своїм рішенням від 20.10.2004 правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог Інспекції, оскільки відповідно до частини 1 ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. До того ж висновку прийшов і Київський апеляційний господарський суд у постанові від 20.12.2004, якою рішення господарського суду м. Києва від 20.10.2004 р. було залишено без змін.
Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає доводи касаційної скарги Інспекції про порушення Київським апеляційним господарським судом норм процесуального права в частині прийняття господарським судом м. Києва рішення на підставі висновку судово-бухгалтерської експертизи від 23.09.2004 р. необґрунтованими.
Стосовно тверджень Інспекції, що містяться у касаційній скарзі, про порушення господарським судом апеляційної інстанції інших норм процесуального права, то колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду у випадках, якщо вони стали причиною прийняття незаконного судового рішення, або у випадках, передбачених ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ). У даному ж випадку зазначені Інспекцією у касаційній скарзі процесуальні порушення господарського суду апеляційної інстанції не призвели до прийняття господарськими судами попередніх інстанцій незаконного рішення або до порушення ними вимог ст. 111-10 ГПК України, а тому не є підставою для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2004 р.
Щодо доводів касаційної скарги від 18.01.2005 р. про порушення Київським апеляційним господарським судом норм матеріального права то вони зводяться до переоцінки висновку судово-бухгалтерської експертизи від 23.09.2004 р., який, як було зазначено вище, відповідно до ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ), є одним з видів доказів по справі. У зв'язку з цим колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на положення ст.ст. 111-5 ат 111-7 ГПК України, відповідно до яких у касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додаткового перевіряти докази.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2004 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2004 р. у справі N 25/291 залишити без задоволення, а зазначену постанову - без змін.