Тип: Постанова
№ 12/287
Дата: 06 липня 2004 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2004 Справа N 12/287
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 29.09.2005 відмовлено в допуску до провадження за винятковими обставинами)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: [...]
за участю представників: [...]
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську
на постанову від 30.03.2004 р. Донецького апеляційного господарського суду
у справі N 12/287 господарського суду Луганської області
за позовом Підприємства "Єдність"
до
- Ленінської міжрайонної державної інспекції у м. Луганську
- Відділення Державного казначейства у Ленінському районі м. Луганська
про стягнення 325857 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість
ВСТАНОВИВ:
Підприємство "Єдність" звернулось з позовом до Ленінської МДПІ у м. Луганську про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за грудень 2001 р. в сумі 325857 грн. (з урахуванням зменшення суми позову).
Рішенням господарського суду Луганської області від 12.02.2004 р. позовні вимоги задоволені повністю, а саме вирішено стягнути з державного бюджету на користь підприємства "Єдність" 325857 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.
Судові витрати покладені на Ленінську МДПІ у м. Луганську, оскільки спір виник внаслідок її неправильних дій.
Мотивуючи рішення, господарський суд зазначив про доведеність того факту, що за наслідками господарської діяльності підприємства "Єдність" у грудні 2001 р. різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту мала від'ємне значення у сумі 694701 грн.
Сума бюджетної заборгованості становить 325857 грн.
Підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) передбачено, що у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного в цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю.
Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.
Крім того, на підставі пункту 2 Порядку випуску, обігу, погашення облігацій внутрішньої державної позики із строком обігу п'ять років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2003 р. N 2014 ( 2014-2003-п ), яким передбачено, що погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом оформлення облігацій, здійснюється на підставі даних декларацій з податку на додану вартість і матеріалів перевірки органів державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку або за рішенням суду, прийнятого після 1 січня 2004 р., суд дійшов висновку, що реструктуризація здійснюється за безспірною бюджетною заборгованістю, підтвердженою відповідними висновками, або рішенням суду.
За апеляційною скаргою Ленінської МДПІ у м. Луганську Донецький апеляційний господарський суд переглянув рішення господарського суду Луганської області від 12.02.2004 р. в апеляційному порядку, і постановою від 30.03.2004 р. залишив його без змін з тих же підстав.
Ленінська МДПІ у м. Луганську подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.03.2004 р., в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати, провадження у справі припинити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) щодо порядку відшкодування податку на додану вартість.
При цьому Ленінська МДПІ у м. Луганську, посилаючись на приписи підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ), Указ Президента України "Про державне казначейство України" ( 335/95 ), Положення про державне казначейство, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.1995 р. N 509 ( 509-95-п ), вважає, що позовна вимога, пред'явлена до нього, не відповідає функціям, які покладені згідно чинного законодавства на органи Державної податкової служби.
На думку заявника, коли сума податку на додану вартість стала бюджетною заборгованістю, у платника податків виникають правовідносини з органом Державного казначейства у відношенні одержання суми бюджетної заборгованості.
Крім того, Ленінська МДПІ у м. Луганську у касаційній скарзі посилається на те, що судоми при розгляді даної справи не були враховані вимоги статті 12 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) щодо погашення простроченої та не відшкодованої заборгованості шляхом її оформлення облігаціями внутрішньої державної позики.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанції.
На підставі приписів підпункту 7.7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції, за наслідками господарської діяльності підприємство "Єдність" у грудні 2001 р. різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту мала від'ємне значення у сумі 694701 грн. Сума бюджетної заборгованості відповідно до акта звірки від 22.12.2004 р. (а.с. 38) становить 325857 грн.
Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Частиною 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону ( 168/97-ВР ) передбачено, що суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
У даній справі підставою позову є порушення передбаченого законом права підприємства "Єдність" на отримання з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість.
За даної обставини платник податку має право, на підставі частини 5 пункту 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення заявленої суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.
Крім того, колегія суддів зазначає, що статтею 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (із змінами та доповненнями), встановлені функції податкових інспекцій, зокрема: здійснення контролю за додержанням законодавства про оподаткування, інші платежі, забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірки достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та інших платежів.
Таким чином, органом державної виконавчої влади, який здійснює діяльність щодо контролю за додержанням податкового законодавства та інших питань пов'язаних з оподаткуванням є органи державної податкової служби, які відповідно до покладених на них законом функцій та приписів статей 1 та 21 Господарського процесуального господарського кодексу України ( 1798-12 ) є відповідачами та позивачами по спорах, які виникають з платниками податків з питань оподаткування.
Таким чином, позивач правомірно заявив позов про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість з коштів державного бюджету відповідно до приписів Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) до Ленінської МДПІ у м. Луганську та відділення Державного казначейства у Ленінському районі м. Луганську.
Щодо посилання податкової інспекції на незастосування судом статті 12 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ), згідно якої погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, яка виникла станом на 1 листопада 2003 року і не відшкодована на 1 січня 2004 року, може бути здійснено шляхом її оформлення облігаціями внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років, то колегія суддів зазначає, що в силу норми підпункту 7.7.3 пункту 7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), яка кореспондується з вимогою статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ), платник податку самостійно обирає спосіб відшкодування з державного бюджету бюджетної заборгованості, про що зазначається у податковій декларації за відповідний звітний період.
При цьому, також необхідно зазначити, що відповідно до "Основних умов випуску облігацій внутрішньої державної позики для погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість" затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2003 р. N 2014 ( 2014-2003-п ), основні умови випуску облігацій є публічною пропозицією платникам податку щодо оформлення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, яка утворилась на 1 листопада 2003 р. і не відшкодована до 1 січня 2004 р., облігаціями внутрішньої державної позики.
Відповідно до пункту 11 Порядку випуску, обігу, погашення облігацій внутрішньої державної позики із строком обігу п'ять років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2003 р. N 2014 ( 2014-2003-п ) "Про випуск облігацій внутрішньої позики для погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість" передбачено, що відшкодування здійснюється при наявності заяви про погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість при умовах та у спосіб, передбачений статтею 12 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ), може бути здійснено лише за згодою платника податку.
Отже, у даній справі позивачем заявлені вимоги, які за своїм змістом відповідають матеріально-правовим способам захисту порушеного права, визначеним законом.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 частини 1 статті 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Луганської області від 12.02.2004 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.03.2004 р. у справі N 12/287 господарського суду Луганської області - залишити без змін, а касаційну скаргу Ленінської МДПІ у м. Луганську - без задоволення.