Тип: Постанова
№ 17/284
Дата: 03 червня 2004 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.06.2004 Справа N 17/284
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.10.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
за участю представників сторін
позивача Головко Ю.Г. - паспорт
відповідача не з'явились повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Володимирецької об'єднаної державної податкової інспекції
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.12.2003 р.
у справі N 17/284 господарського суду Рівненської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНТ-ВЕСТ"
до Володимирецької об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТНТ-ВЕСТ" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Володимирецької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення N 0000302640/0/1144 від 20.08.2003 р. згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання по прибутковому податку з виплачених доходів громадянам суб'єктам підприємницької діяльності, громадянам не за основним місцем роботи та громадянам за основним місцем роботи в сумі 58561,47 грн., в тому числі 19520,49 грн. основного платежу та 39040,98 грн. штрафних санкцій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем невірно застосовані норми Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) при оподаткуванні доходів громадян, в тому числі суб'єктів підприємницької діяльності від реалізації належних їм товарів (майна). Зокрема, позивач вказує, що при регулюванні даного питання повинен застосовуватися розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", згідно з нормами якого, при розрахунках з громадянами, в тому числі суб'єктами підприємницької діяльності, за придбані у них товари, прибутковий податок з джерела виплати не утримується, а повинен сплачуватися громадянином самостійно.
Господарський суд Рівненської області рішенням від 08 жовтня 2003 року (суддя Петухов О.О.) позовні вимоги задовольнив частково. Рішення Володимирецької об'єднаної державної податкової інспекції N 0000302640/0/1144 від 20.08.2003 р. в частині визначення податкового зобов'язання по прибутковому податку з громадян в сумі 57904,05 грн., в тому числі 19301,35 грн. основного платежу та 38602,70 грн. штрафних санкцій визнано недійсним. Стягнуто з відповідача - Володимирецької об'єднаної державної податкової інспекції на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНТ-ВЕСТ" 85 грн. витрат зі сплати державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення суду вмотивоване тим, що відповідач неправильно застосував норми розділів II і III Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ), оскільки у зазначених розділах Декрету, такий об'єкт оподаткування, як доход від угод цивільно-правового характеру, за якими громадяни реалізують належні їм товари, непередбачений, а розділ IV Декрету визначає особливості оподаткування доходів не лише від підприємницької діяльності, а й від інших доходів.
Львівський апеляційний господарський суд у складі головуючого Бонк Т.Б., суддів Юркевича М.В., Городечної М.І., постановою від 23 грудня 2003 року залишив перевірене рішення господарського суду Рівненської області без змін, а апеляційну скаргу Володимирецької об'єднаної державної податкової інспекції - без задоволення, з тих самих підстав.
Володимирецька об'єднана державна податкова інспекція просить Вищий господарський суд України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному порядку, скасувати рішення та постанову у справі, посилаючись на неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що особливості оподаткування доходів, одержаних громадянином за здачу продукції лісу не за місцем основної роботи, регулюється розділом III Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ), крім того, у відповідності до статті 14 Декрету позивач не утримував прибутковий податок за ставкою 20% при виплаті доходів суб'єктам підприємницької діяльності, які не підтвердили те, що вони на момент виплати доходів є платниками податків.
Позивач скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву на касаційну скаргу, проти доводів якої заперечує з підстав, якими вмотивовані судові рішення у справі.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні господарського суду Рівненської області та постанові Львівського апеляційного господарського суду у даній справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої інстанції. Відповідно до вимог частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Під час розгляду справи, господарським судом Рівненської області встановлено та підтверджено при здійсненні апеляційного провадження наступне.
Володимирецькою об'єднаною державною податковою інспекцією проведено позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог законодавства про оподаткування ТОВ "ТНТ-ВЕСТ", про що свідчить акт перевірки від 19.08.2003 р.
За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення N 0000302640/0/1144 від 20.08.2003 р. згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання по прибутковому податку з робітників і службовців у розмірі 58561,47 грн., з яких 19520,49 грн. - основний платіж, 39040,98 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ), а саме неутримання прибуткового податку за ставкою 20% при виплаті доходів суб'єктам підприємницької діяльності на загальну суму 17187,96 грн., які з метою усунення подвійного оподаткування не підтвердили те, що вони на момент виплати доходів є платниками податків та сплату авансових платежів прибуткового податку.
Також в акті перевірки вказано, що в червні 2003 р. позивачем проводилась закупівля ягід чорниць у населення Володимирецького району по закупівельних відомостях на загальну суму 10566,95 грн. без утримання прибуткового податку, в порушення ст.ст. 11, 12 Декрету Кабінету Міністрів "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ), в зв'язку з чим загальна сума не утриманого і не перерахованого в бюджет прибуткового податку становить 2113,29 грн.
Загальна сума не утриманого і не перерахованого прибуткового податку за результатами перевірки складає 19520,49 грн.
Попередні судові інстанції також встановили, що в означених випадках фізичними особами була реалізована продукція лісу (ягоди) на підставі цивільно правових договорів укладених з позивачем.
Колегія суддів вважає, що за встановлених обставин судами першої та апеляційної інстанції наведений висновок Володимирецької об'єднаної державної податкової інспекції обґрунтовано визнано таким, що не відповідає вимогам Декрету Кабінету Міністрів "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ).
Виходячи з приписів статті 22 названого Декрету ( 13-92 ) (розділ III) оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані ними від підприємств, установ, організацій і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності не за місцем основної роботи, в тому числі за сумісництвом, за виконання разових та інших робіт, здійснюваних на основі договорів підряду та інших договорів цивільно-правового характеру, та доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які разом з доходами за місцем основної роботи (служби, навчання) одержують доходи від здійснення підприємницької діяльності.
Доход від продажу продукції, зокрема, ягід чорниці, хоча і отримується на підставі цивільно-правової угоди, не пов'язаний, однак, із виконанням робіт, тобто із здійсненням громадянами робочої функції, у зв'язку з чим правові підстави для включення його до об'єкту оподаткування, передбаченого статтею 11 Декрету ( 13-92 ), та поширення на нього порядку оподаткування, встановленого статтею 12 Декрету, відсутні, що спростовує висновок податкової інспекції про зворотнє.
Оскільки доход від продажу продукції непередбачений як об'єкт оподаткування у розділах II і III Декрету ( 13-92 ), він відповідно до статті 13 цього Декрету підлягає оподаткуванню за правилами статей розділу IV Декрету, зокрема, з дотриманням порядку обчислення і сплати, встановленому статтею 14.
Порівняльний аналіз статті 14 та статті 10 Декрету ( 13-92 ) дає підстави для висновку про відсутність у підприємств, установ, організацій при виплаті громадянам доходів, зазначених у розділі IV Декрету, законодавчо встановленого обов'язку утримати у джерела виплати прибутковий податок і перерахувати його до бюджету.
Відсутність такого обов'язку виключає можливість стягнення з підприємств, установ, організацій неутримані та неперераховані до бюджету суми податку, як це передбачено частиною 3 статті 20 Декрету ( 13-92 ).
Таким чином, суди попередніх інстанцій правомірно та обґрунтовано відхилили посилання скаржника на правила оподаткування, які встановлені розділами II і III Декрету Кабінету Міністрів "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) та зазначили, що вищевказані правовідносини регулюються в порядку, визначеному розділом IV названого Декрету.
З огляду на зазначене, Львівський апеляційний господарський суд на підставі встановлених обставин справи вірно застосував приписи чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а відтак, у касаційної інстанції немає підстав для скасування постанови суду, прийнятої у цій справі та для задоволення касаційної скарги скаржника.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Рівненської області від 08.10.2003 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.12.2003 року у справі N 17/284 залишити без змін, касаційну скаргу Володимирецької об'єднаної державної податкової інспекції без задоволення.