Про визнання рішення недійсним частково

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2005 N 30/252-04/10066

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 12.05.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. (головуючий), судді: Бенедисюк І.М. і Джунь В.В., розглянув касаційну скаргу юридичної компанії "Юніком-Південь" дочірнього підприємства, м. Одеса (далі - ЮК ДП "Юніком-Південь") на рішення господарського суду Одеської області від 10.01.2005 зі справи N 30/252-04-10066 за позовом ЮК ДП "Юніком-Південь", до Одеської міської ради, м. Одеса про визнання рішення недійсним частково.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України ВСТАНОВИВ:

ЮК ДП "Юніком-Південь" звернулася з позовом про визнання недійсним рішення Одеської міської ради від 26.03.2003 N 1046-XXIV "Про приватизацію та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси у 2003 році" (далі - спірне рішення) в частині вилучення будівлі готелю "Пасаж" з переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.01.2005 (суддя Рога Н.В.) у задоволенні позову відмовлено. Назване рішення суду мотивовано відсутністю у прийнятті спірного рішення порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі як обов'язкової підстави для визнання недійсним цього акта.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України позивач просить скасувати рішення місцевого господарського суду з даної справи та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" ( 2171-12 ), якою визначено виключний перелік підстав зняття об'єкта приватизації з аукціону.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Представники сторін у судове засідання не з'явились.

Сторонами подано клопотання про відкладення розгляду справи, мотивовані неможливістю направити своїх представників. Оскільки в даному разі нез'явлення представників у судове засідання не перешкоджає розглядові справи по суті названі клопотання задоволенню не підлягають.

Перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим господарським судом у справі встановлено, що:

- на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 25.07.97 та додаткових угод до нього позивачеві було передано у строкове платне користування з правом викупу торгового залу частину будівлі готелю "Пасаж" за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 34, вул. Дерибасівська, 33;

- рішенням Одеської міської ради від 15.10.2002 N 416-XXIV "Про внесення доповнень та змін до рішень Одеської міської ради щодо приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси у 2002 році" було доповнено перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають відчуженню за аукціоном, шляхом внесення до цього переліку будівлі готелю "Пасаж" та споруди загальною площею 14562,49 кв. м по вул. Преображенська, 34;

- спірним рішенням Одеської міської ради названі нерухомі об'єкти було виключено з переліку об'єктів, що підлягають приватизації, в зв'язку з економічною недоцільністю цього продажу;

- 02.11.2004 позивач звернувся до Одеської міської ради із заявою про включення будівлі готелю "Пасаж" до переліку об'єктів, які підлягають приватизації шляхом проведення аукціону.

Причиною спору в даній справі стало питання щодо правомірності виключення Одеською міською радою будівлі готелю "Пасаж" у м. Одесі по вул. Преображенській, 34 з переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається належним йому майном.

Пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) визначено, що до виключної компетенції міських рад належить, зокрема, прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності.

Отже, приймаючи рішення про виключення будівлі готелю "Пасаж" у м. Одесі по вул. Преображенській, 34 з переліку об'єктів, що підлягають приватизації, відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ).

Разом з тим, згідно зі статтею 1 ГПК України ( 1798-12 ) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, з огляду на наведену норму закону юридична можливість використання такого засобу захисту прав та інтересів як звернення до господарського суду виникає саме у випадку порушення права чи охоронюваного законом інтересу суб'єкта цього звернення.

Оскільки, як встановлено місцевим господарським судом, ЮК ДП "Юніком-Південь" є орендарем частини спірного нерухомого об'єкта, з урахуванням передбачених чинним законодавством гарантій його прав як орендаря, позивач не є тією особою, чиї права та інтереси могли б вважатися порушеними у зв'язку із здійсненням Одеською міською радою розпорядженням названою будівлею, у тому числі й прийняттям рішення про виключення цієї будівлі з переліку об'єктів, що підлягають приватизації. Більш того, як встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся з заявою про включення спірної будівлі до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, лише в листопаді 2004 року.

За змістом пункту 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 N 02-5/35 ( v5_35800-00 ) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає підстав для задоволення позову.

Відтак місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності порушення прав позивача у прийнятті відповідачем спірного рішення та правомірно відмовив у задоволенні позову. За таких обставин, передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення господарського суду Одеської області не вбачається.

Керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 10.01.2005 залишити без змін, а касаційну скаргу юридичної компанії "Юніком-Південь" дочірнього підприємства - без задоволення.