Про визнання права власності на об'єкт нерухомості, спонукання відповідача зареєструвати право власності позивача

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2005 Справа N 17/241

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 14.04.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Чернова Є.В., суддів Цвігун В.Л., Ходаківської І.П., розглянув касаційну скаргу МПП "Крок", м. Запоріжжя на постанову від 26.11.2004 Запорізького апеляційного господарського суду у справі N 17/241 господарського суду Запорізької області за позовом МПП "Крок", м. Запоріжжя до 1. Орендного підприємства "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації", 2. Виконавчого комітету Запорізької міської ради, 3-тя особа на стороні відповідача без самостійних вимог Комунальне підприємство "Запоріжринок" про визнання права власності на об'єкт нерухомості, спонукання відповідача 1 зареєструвати право власності позивача. У справі взяли участь представники: позивача: не з'явилися, відповідача: не з'явилися, 3-ої особи: Лавренчук С.М., довір. N 206 від 21.02.2005.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.08.2004 позовні вимоги задоволено, оскільки суд дійшов висновку, що позивач є власником торговельного павільйону за адресою: м. Запоріжжя, вул. 40 лет Советской Украины, 470/2 (літ. М2, М3, М4), побудованого позивачем для здійснення статутної діяльності (суддя Т. Шевченко).

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.11.2004 рішення місцевого суду від 26.08.2004 скасовано і в позові відмовлено з тих підстав, що спірний об'єкт нерухомості збудований без узгодження проекту його будівництва у встановленому порядку та без відведення земельної ділянки.

У встановленому порядку він не був введений в експлуатацію (колегія суддів: С. Антонік, В. Хуторний, О. Яценко).

Мале приватне підприємство "Крок" в поданій касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду. Скарга мотивована тим, що суд не мав права застосовувати ст. 376 ЦК України ( 435-15 ), яка набрала чинності з 01.01.2004, оскільки на цей момент закінчився строк позовної давності для оскарження права власності позивача на торговельний павільйон, побудований в 1995 році.

Апеляційний суд не мав права застосовувати ст. 413 ЦК України ( 435-15 ) щодо надання для будівництва земельної ділянки під об'єкт нерухомості, який вже був збудований в 1995 році.

Судом порушена ст. 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ), згідно якої закони не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Скаржник вважає, що апеляційна інстанція при перегляді справи не застосувала ст.ст. 2, 3, 4, 13, 48 Закону України ( 697-12 ), що є порушенням ст. 4 ГПК України ( 1798-12 ).

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Суди попередніх інстанцій встановили наступне.

У 1995 році на території критого ринку КП "Запоріжринок" позивач збудував для власних потреб торговельний павільйон і тарне приміщення, а в 2002-2003 роках здійснив їх реконструкцію. Запорізьке МБТІ рішенням реєстратора від 16.04.2004 N 218 відмовило позивачу в реєстрації права власності на вказані об'єкти. Управління комунальної власності запропонувало для підготовки проекту рішення виконкому для оформлення права власності на об'єкт нерухомості надати необхідні документи.

За таких обставин позивач звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на побудовані об'єкти.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що всупереч існуючим законам та іншим нормативним актам позивач побудував спірні об'єкти без оформлення права користування спірною ділянкою, без дозволу на виконання будівельних робіт, без прийняття об'єктів в експлуатацію державною технічною комісією.

З огляду на те, що ст. 22 Закону України "Про основи містобудування" ( 2780-12 ) забудова земельних ділянок здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою та отримання дозволу на виконання будівельних робіт, а експлуатація об'єктів дозволяється після прийому їх державною технічною комісією (ст. 18), суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивач здійснив самовільне будівництво. Судом правильно зазначено, що у відповідності до п. 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно ( z0157-02 ) від 07.02.2002, реєстрації підлягають права власності лише на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Доводи скаржника про безпідставне застосування апеляційною інстанцією норм Цивільного кодексу України ( 435-15 ) колегія суддів до уваги не приймає. Відповідно "Прикінцевим та перехідним положенням" ЦК України його норми застосовуються до цивільних відносин, які виникли або продовжують існувати після набрання чинності ЦК України.

Судом не порушені ст.ст. 2, 3, 4, 13, 48 Закону України "Про власність" ( 697-12 ), оскільки судом встановлено, що скаржник володіє спірним майном неправомірно (ст. 49). Відповідно ст. 2 Закону України "Про власність" право власності - це врегульовані законом суспільні відносини по володінню, користуванню та розпорядженню майном. Як встановлено, МПП "Крок" побудувало об'єкт самовільно, без додержання існуючих нормативів по отриманню земельної ділянки під будівництво, будівництву та прийому його в експлуатацію.

Що стосується строку позовної давності, то він існує для захисту права особи, право якої порушено. В даному випадку позов пред'явлений МПП "Крок", а не виконкомом.

На підставі викладеного, касаційна інстанція дійшла висновку, що постанова апеляційного суду прийнята відповідно встановленим обставинам та діючому законодавству, що регулює спірні правовідносини, і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу МПП "Крок" залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 26.11.2004 по справі N 17/241 без змін.