Про стягнення бюджетної заборгованості

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2004 Справа N 7/238

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 23.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кривда Д.С.,

суддів: Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Гірницької міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.02.2004 р.

у справі N 7/238 Господарського суду Донецької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранг"

до Гірницької міжрайонної державної податкової інспекції

до Відділення Державного казначейства у м. Макіївці

про стягнення бюджетної заборгованості у сумі 170164,00 грн. та відсотків у сумі 13592,47 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ранг" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Гірницької міжрайонної державної податкової інспекції та відділення Державного казначейства у м. Макіївці про стягнення з Державного бюджету України заборгованості з податку на додану вартість у сумі 170164,00 грн. та процентів за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості на сумі 13592,47 грн. Заявою від 11.11.2003 р. позивач змінив позовні вимоги і просить стягнути суму заборгованості у розмірі 183428,84 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 08.12.2003 р. (суддя С.А. Малашкевич), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.02.2004 р. (судді: Р.М. Українська, М.В. Калантій, С.І. Кондратьєва), позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранг" задоволено: стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Ранг" бюджетну заборгованості з податку на додану вартість по деклараціям за лютий - травень 2002 р. у сумі 169862,00 грн. та процентів за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості у сумі 13566,84 грн.

Не погодившись з постановленими у даній справі судовими рішеннями, Гірницька міжрайонна державна податкова інспекція подала касаційну скаргу, в якій просить дані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Свою вимогу Гірницька міжрайонна державна податкова інспекція мотивує тим, що апеляційним господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме п.п. 1.8 п. 1. ст. 1, п.п. 7.7.1, 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) та ст. 12 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 р." ( 1344-15 ).

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Гірницької міжрайонної державної податкової інспекції задоволенню не підлягає.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами фінансово - господарської діяльності позивача різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за лютий 2002 р. має 12835 грн., за березень 2002 р. має 54240 грн., за квітень 2002 р. - 524 грн., за травень 2002 р. - 102890 грн.

Згідно п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позивач, у податкових деклараціях виявив бажання відшкодувати залишок суми податку на додану вартість після погашення податкових зобов'язань протягом трьох наступних звітних періодів. Але, протягом трьох наступних звітних періодів податкових зобов'язань у позивача не було, у зв'язку з чим погашення належної до відшкодування суми не відбулось.

Відповідно до п. 4 Указу Президента України від 07.08.1998 р N 857/98 ( 857/98 ) "Про деякі зміни в оподаткуванні" якщо сума від'ємного значення податку не погашається сумами податкових зобов'язань, що виникли протягом трьох наступних звітних періодів, така сума підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на умовах, визначених законодавством, протягом місяця, що настає після подання декларації за третій звітний період після виникнення від'ємного значення податку.

Проте, як встановлено господарськими судами, відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України позивачу у встановлені строки здійснено не було.

Відповідно до ч. 5 п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Таким чином, оскільки сума бюджетного відшкодування у розмірі 169862,00 грн. позивачу відшкодована не була, то невідшкодована сума набула статусу бюджетної заборгованості, на яку було нараховано проценти, про що, як встановлено господарським судом, сторонами складено акт звірки.

Посилання відповідача на порушення господарським судом п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) не може бути прийнято судом до уваги.

Згідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Отже, як випливає з приписів даної правової норми, цією нормою визначено значення терміну "бюджетне відшкодування". Проте, порядок обчислення, сплати та відшкодування податку на додану вартість визначені ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Не може бути прийнято до уваги і посилання відповідача на порушення господарським судом ст. 12 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 р." ( 1344-15 ).

Статтею 12 Закону України "Про Державний бюджет на 2004 р." ( 1344-15 ) визначено: "Здійснити погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, яка виникла станом на 1 червня 2004 року і не відшкодована на день введення в дію Закону України від 17 червня 2004 року "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1801-15 ) (крім заборгованості по товарах, які підпадають під визначення кодів УКТ ЗЕД ( 2371а-14 ) 1001 10 00 90, 1001 90 99 00, 1002 00 00 00), шляхом її оформлення облігаціями внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років." Як випливає з приписів наведеної правової норми, даною нормою передбачено додатковий спосіб відшкодування платнику податку податку на додану вартість, який набув статусу бюджетної заборгованості.

Проте, як випливає зі змісту ч. 2 п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) на відшкодування бюджетної заборгованості у спосіб, передбачений ст. 12 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 р." ( 1344-15 ), необхідне бажання платника податку на бюджетне відшкодування у цей спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Оскільки апеляційним господарським судом правові норми порушено не було, то підстави для скасування прийнятого ним судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Гірницької міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.02.2004 р. у справі N 7/238 - без змін.