Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2003 Справа N 2/228

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.05.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.

суддів: Харченка В.М., Чабана В.В.

розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Львівобленерго"

на постанову від 17.06.2003 року Київського апеляційного господарського суду

у справі за позовом ВАТ "Львівобленерго"

до ВАТ "Державний ощадний банк України"

третя особа Національна комісія регулювання електроенергетики України

про стягнення 3332 803 грн.

ВСТАНОВИВ:

у квітні 2001 року ВАТ "Львівобленерго" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ВАТ "Державний ощадний банк України" збитків у розмірі 3332 803 грн., які на його думку завдані внаслідок порушення останнім Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) умов укладених з ним 21.07.2000 року і 31.08.2000 року договорів на здійснення розрахункового обслуговування та неправомірного застосування у розрахунках постанов Національної комісії регулювання електроенергетики N 897 ( v0897227-00 ) від 28.08.2000 року і N 905 ( v0905227-00 ) від 30.08.2000 року щодо перерахування у повному обсязі коштів з його розрахункового рахунку на розподільчий рахунок оптового постачальника електроенергії.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду м. Києва від 14 жовтня 2003 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2003 року рішення місцевого господарського суду скасовано. У позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач посилається на неправильну правову оцінку судом обставин справи і просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, та Національної комісії регулювання електроенергетики, яка залучена до участі у справі ухвалою господарського суду м. Києва від 13.12.2002 року, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 15-1 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію енергопостачальники, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку розподільчі рахунки, перелік яких затверджується та доводиться до відома споживачів Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Кошти з розподільчих рахунків енергопостачальників перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електроенергії виключно на розподільчий рахунок оптового постачальника електричної енергії, поточний рахунок підприємства, яке здійснює передачу електричної енергії місцевим (локальним) електричним мережам, поточний рахунок енергопорстачальника.

На виконання визначеного Законом ( 575/97-ВР ) порядку розрахунків в електроенергетиці, постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2000 року N 1136 ( 1136-2000-п ) затверджено Положенням про порядок проведення розрахунків за електричну енергію та Порядок визначення уповноваженого банку, в якому відкриваються розподільчі рахунки для зарахування коштів за електричну енергію, а Постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2000 року N 1137 ( 1137-2000-п ) таким уповноваженим банком на той період визначено Ощадний банк України.

Відповідно до Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію ( 1136-2000-п ), на яке є посилання у договорі на розрахункове обслуговування від 21.07.2000 року, змісту цього договору та договору від 31.08.2000 року правовий статус уповноваженого банку не надає йому права на власний розсуд користуватися та розпоряджатися коштами учасників оптового ринку електричної енергії України. Ці правомочності залишаються за юридичними особами, які діють на енергоринку, оскільки кошти надалі перебувають у їхньому володінні, і вони не втрачають можливості визначати юридичну і фактичну долю належної їм частки.

Уповноважений банк лише зобов'язаний у встановлений термін, згідно з алгоритмом Національної комісії регулювання електроенергетики України передавати гроші на поточні рахунки суб'єктів енергоринку.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності суб'єктів у електроенергетиці визначається Законом України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) та Договором між членами оптового ринку електроенергії від 15 листопада 1996 року та рядом додатків до нього, що є невід'ємною частиною Договору.

Погоджуючи умови Договору, учасником якого є і позивач по справі, сторони зазначили (п. 25.3), що з метою усунення невизначеності вони погоджуються, що Договір не виключає і не обмежує права, повноваження, привілеї, правові засоби, обов'язки та зобов'язання Національної комісії регулювання електроенергетики України, надані їй відповідно до чинного законодавства, а п. 6.2 Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії України, яка є додатком N 4 до Договору передбачити можливість перерахування коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання у відповідності до визначеного окремими рішеннями Уряду призначення платежу та затвердженого Національною комісією регулювання електроенергетики України алгоритму.

Виходячи з цих договірних засад діяльності суб'єктів господарювання у сфері електроенергетики, покладеного на Національну комісію регулювання електроенергетики України (ст. 12 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) обов'язку регулювання платіжно-розрахункових відносин оптового ринку електроенергії та правового статусу уповноваженого банку, на якого покладено лише обов'язок щодо своєчасного здійснення відрахувань за рішеннями з цього приводу Національної комісії регулювання електроенергетики України підстав вважати, що при виконанні постанов НКРЕ від 28.08.2000 року N 897 ( v0897227-00 ), від 30.08.2000 року N 905 ( v0905227-00 ) діями банку завдано позивачу збитків на суму відрахувань немає.

За таких обставин, та враховуючи відсутність посилань позивача на порушення порядку здійснення банком розрахункового обслуговування рахунку апеляційний суд прийшов до правильного висновку, що відповідальність за дії учасників оптового ринку електроенергії не може бути покладена на банк, обґрунтовано скасував рішення місцевого господарського суду відмовивши у задоволені позову і підстав для скасування постанови апеляційного суду з наведених у касаційній скарзі мотивів судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2003 року без змін.