Про визнання банкрутом

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2004 Справа N 23/222

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 18.11.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грека Б.М.,

суддів Бур'янової С.С., Яценко О.В.

розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва

на ухвалу господарського суду м. Києва від 19.05.2004 року

у справі N 23/222

за заявою ВАТ "Торговий дім "Укртатнафта-Київ"

про визнання банкрутом

за участю представників сторін

від кредитора

Вільчинський Р.З. дов. від 09.08.04 р. N 2491/9/10-107,

Малород В.О. дов. від 27.09.04 р. N 12386/10-018,

від боржника

Мазепа Н.М. дов. від 21.09.04 р. N б/н,

Герасимчук М.О. дов. від 14.01.04 р. N б/н

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.05.2004 року (суддя Хоменко М.Г.) задоволено клопотання ліквідатора банкрута Оксанича В.Е. про звільнення з податкової застави всього рухомого майна, нерухомого майна, майнових прав ВАТ "Торговий дім "Укртатнафта-Київ", які зареєстровані записами 1, 7, 11 в Державному реєстрі застав рухомого майна; звільнено з податкової застави все рухоме майно, нерухоме майно, майнові права боржника, що зареєстровані записами N 1, 7, 11 в Державному реєстрі застав рухомого майна. Суд, в обгрунтування прийнятого рішення, посилається на ст.ст. 23, 25, 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) і п. 1.7 ст. 1, п. 7.8 ст. 7, п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ).

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 19.05.2004 року і справу передати на новий розгляд, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального і процесуального права, а саме ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ), ст.ст. 4-2, 4-3, 22 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), ст.ст. 14, 15, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) і п. 1.7 ст. 1, п. 7.8 ст. 7, п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ).

У відзиві на касаційну скаргу, боржник заперечує проти доводів викладених в ній, вважає їх безпідставними і такими, що протирічать чинному законодавству і просить ухвалу господарського суду м. Києва від 19.05.2004 року у справі N 23/222 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача та доводи представників сторін, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Як видно з матеріалів справи, ухвалою господарського суду м. Києва від 17.12.2003 року порушено провадження у справі N 23/222 про визнання банкрутом ВАТ "Торговий дім "Укртатнафта-Київ". Зазначеною ухвалою, у відповідності зі ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), суд ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника до закінчення провадження у справі, зупинив виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до введення мораторію, заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію; заборонив посадовим особам боржника або власнику майна чи уповноваженому ним органу, або іншим особам вчиняти певні дії щодо майнових активів боржника.

Постановою господарського суду м. Києва від 17.12.2003 року боржника визнано банкрутом.

14.05.2004 року до суду першої інстанції надійшло клопотання ліквідатора банкрута Оксанича В.Е. про звільнення з податкової застави всього рухомого майна, нерухомого майна, майнових прав, які зареєстровані записами NN 1, 7, 11 в Державному реєстрі застав рухомого майна банкрута і належать на правах власності боржнику, оскільки знаходження майна боржника в податковій заставі перешкоджає здійсненню ліквідаційної процедури банкрута.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.05.2004 року задоволено клопотання ліквідатора банкрута Оксанича В.Е. про звільнення з податкової застави всього рухомого майна, нерухомого майна, майнових прав ВАТ "Торговий дім "Укртатнафта-Київ", виходячи з наступних норм діючого законодавства.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (далі по тексту - Закон) до ліквідатора, з дня його призначення, переходять всі права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Згідно п. 1.7 ст. 1 та п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) податкова застава поширюється на активи платника податків, якими є будь-яке майно, що належить останньому, тобто все майно (активи) боржника перебуває в податковій заставі.

Суд першої інстанції вірно зазначив про те, що в абзаці 3 преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) передбачено, що зазначений Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ).

Враховуючи фактичні матеріали і обставини справи, суд зробив обгрунтований висновок про те, що Закон ( 2343-12 ) не містить обмежень стосовно включення до ліквідаційної маси майнових активів банкрута, що знаходяться в податковій заставі, тобто знаходження нерухомого майна банкрута податковій заставі не може бути перешкодою для включення його до складу ліквідаційної маси в порядку визначеному п. 1 ст. 26 Закону. Тому, згідно п. 1 ст. 23 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, а це в свою чергу значить, що майнові активи банкрута підлягають звільненню з податкової застави. В обгрунтування зазначеного висновку, суд посилається на пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), який визначає, що активи платника податків звільняються з податкової застави з дня прийняття окремого рішення судом у межах процедур, визначених законодавство з питань банкрутства.

Крім того, як вірно зазначив суд, у відповідності з пп. 6.1 п. 6 Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 28.08.2001 року N 338 ( z0857-01 ) (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.10.2001 р. за N 857/6048), активи платника податків звільняються з податкової застави з дня прийняття відповідного рішення судом у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства.

Суд першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин та матеріалів у справі, вірно застосував норми діючого законодавства, яке регулює спірні правовідносини, надали вірну юридичну оцінку обставинам справи, повно їх встановили, а тому підстав для скасування судового рішення та задоволення касаційної скарги не має.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-13 ГПК України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду м. Києва від 19.05.2004 року залишити без змін.